Ухвала суду № 57348213, 19.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 р.

Справа № 876/2124/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання – Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі №809/3445/15, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, заявлений позов Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі - ДМП) про стягнення заборгованості - задоволено. Постановлено стягнути з рахунків ДМП відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України, податковий борг в розмірі 4175823,22грн.

01.02.2016 ДМП звернулося до суду першої інстанції із заявою про відстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у задоволенні заяви ДМП про відстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржило ДМП, яке покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити його заяву про відстрочку виконання судового рішення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки такий був завчасно повідомлений про розгляд справи та мав можливість забезпечити явку своїх представників або взяти участь у судовому засіданні особисто. Більше того, саме апелянт встановив пріоритет справ у яких бажав взяти участь (представник занятий у іншому судовому засіданні) та зокрема не надав доказів неможливості своєї участі чи своїх представників у розгляді даної справи. Тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні заяви ДМП про відстрочення виконання судового рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що підприємством не підтверджено належними доказами важкого матеріального становища підприємства та не надано підтвердження відсутності у такого коштів.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.263 КАС за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 2 ст.263 КАС передбачено право суду у виняткових випадках відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Підставою для застосування правил цієї статті є обставини, що ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої заяви, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.263 КАС (згідно аналогії) - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Таким чином, для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення особа, яка звернулась з відповідною заявою, повинна довести суду наявність підтверджених відповідними доказами виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення.

При цьому, при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення суд задовольняє таку заяву лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

В обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що знаходиться в скрутному матеріальному становищі та фінансово не спроможний погасити борг, на підтвердження чого надає звіт про нарахування та оплату за спожиту теплоенергію і інші види діяльності, довідку про заборгованість перед підприємством, реєстр нормативів перерахування коштів, (а.с.135-138).

При цьому будь-якого аналізу фінансово-господарської діяльності необхідного для оцінки використання активів, доходів, витрат і результатів діяльності підприємства за звітний період, факторів, які негативно або позитивно можуть вплинути на кінцевий фінансовий результат, відповідачем надано не було, так як і доказів на підтвердження відсутності коштів або інших активів, достатніх для погашення заборгованості.

Більше того, ненадання суду першої та апеляційної інстанцій доказів відсутності коштів на рахунку підприємства, дозволяє дійти висновку про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та про достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його зобов'язань.

При цьому, судом не встановлено жодних спроб ДМП погасити наявну заборгованість перед позивачем, а строк на який таке просить відстрочити сплату боргу у 10 років, суд апеляційної інстанції вважає неприйнятним, оскільки такий не обґрунтований будь-якими доводами та свідчить лише про намагання уникнути підприємством сплати відповідної заборгованості.

Апеляційний суд вважає, що відстрочка і розстрочка виконання рішення може бути застосована при врахуванні не тільки інтересів боржника, а й стягувача. В даному випадку слід врахувати, що борг у відповідача виник давно та постійно зростає. А тому, відстрочення та розстрочення виконання судового рішення може мати несприятливі наслідки для держави.

Слід також зазначити, що в силу п.100.2 ст.100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, однак апелянт не скористався вказаним правом у встановлений спосіб.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заявником на обґрунтування заявленого клопотання не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення. Посилання на тяжке фінансове становище як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, судом до уваги не беруться, оскільки тяжке фінансове становище, не є винятковою обставиною, у розумінні ст.263 КАС.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 25 квітня 2016 року.