Постанова № 57348095, 25.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2016 року № 826/20529/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом до Приватного підприємства «Сис-Інтіймис» Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Сис-Інтіймис» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №160120141 від 16.01.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем;

- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової звітності підприємства, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року від 16.09.2014р., податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року від 16.09.2014р., податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року від 16.09.2014р. та податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року від 16.09.2014р.;

- вважати прийнятими та зареєстрованими податкову звітність, а саме: податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року від 16.09.2014р., податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року від 16.09.2014р., податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року від 16.09.2014р. та податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року від 16.09.2014р. днем їх фактичного отримання ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Ухвалою суду від 25.04.2016р. позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової звітності підприємства та вважати прийнятими та зареєстрованими податкову звітність, днем їх фактичного отримання ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишено без розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Шевченківськомурайоні ГУ ДФС у м. Києві протиправно розірвано в односторонньому порядку Договір про визнання електронних документів від 16.01.2014р. №160120141, у зв'язку із чим, позивач позбавлений можливості подавати електронну звітність.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що між позивачем та контролюючим органом не було укладено Договору про визнання електронних документів №160120141 від 16.01.2014р. Представник відповідача повідомив, що між сторонами укладено Договір №9001049645 від 20.01.2014р.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сис-Інтіймис» (код ЄДРПОУ 38782606), як платник податкові перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.01.2014р. між ПП «Сис-Інтіймис» та ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві укладено Договір №160120141 про визнання електронних документів. Позивачем 16.09.2014р. до контролюючого органу було подано податкову звітність, а саме: податкові декларації з податку на додану вартість за травень - серпень 2014 року, однак, дана податкова звітність не була прийнята, оскільки згідно Квитанцій №1, 2 - «Можливо відсутній договір з МДЗУ».

На підтвердження укладення з податковою інспекцією зазначеного Договору, позивачем надано до матеріалів справи квитанцію №2, відповідно до якої Договір про забезпечення електронного документообігу платника податків з Державною податковою інспекцією засобами телекомунікаційного зв'язку за реєстраційним номером 9001049645 прийнято.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів протиправними, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Так, у відповідності до пп. "в" п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Водночас, п. 42.4 ст. 42 ПК України визначено, що з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України від 22.05.2003 №851 "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851).

Статтею 14 Закону №851 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Суб'єктами електронного документообігу відповідно до Закону №851 є автор, підписувач, адресат та посередник, які набувають передбачених законом або договором прав і обов'язків у процесі електронного документообігу.

В той же час, правовим актом, що визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису є Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233 (надалі-Інструкція №233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

У той же час, судом під час розгляду справи встановлено, що Договір про визнання електронних документів №160120141 від 16.01.2014р., на який йде посилання позивача в адміністративному позові не було розірвано з ініціативи контролюючого органу, оскільки він взагалі між сторонами не був укладений.

Судом встановлено, що між позивачем та податковим органом 20.01.2014р. було укладено Договір про визнання електронних документів №9001049645, що в свою чергу також підтверджується поданою позивачем квитанцією №2, відповідно до якої Договір про забезпечення електронного документообігу платника податків з Державною податковою інспекцією засобами телекомунікаційного зв'язку прийнято податковою інспекцією за реєстраційним номером 9001049645.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У той же час, позивачем не надано доказів розірвання ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №160120141 від 16.01.2014р., як і доказів його укладання.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Сис-Інтіймис».

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «Сис-Інтіймис» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко