Постанова № 57348011, 19.04.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-2708/10/1970

19 квітня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А. В. при секретарі судового засідання Ліщинській М.М.

за участю:

представника позивача - Сідого С.В.;

представника відповідача - Костишин Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Булат"

до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Булат" звернулось до адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі про визнання дій відповідача по нарахуванню пені по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 32 553 грн. 94 коп. протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме списати суму податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 165 698 грн. 52 коп. по податку з доходів фізичних осіб та суми нарахованої пені.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року в справі №2-а-2708/10/1970 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду 18.10.2010 року в справі №2-а-2708/10/1970 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.02.2016 року Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 року та Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судом у відповідності до вимог ст.55 КАС України було допущено процесуальне правонаступництво позивача з Відкритого акціонерного товариства "Булат" на Товариство з додатковою відповідальністю "Булат" та відповідача з Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі на Гусятинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач починаючи з 2004 року зараховує поточні сплати по податку з доходів фізичних осіб на погашення заборгованості, з цього податку яка існувала до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та не була заявлена відповідачем. У зв'язку з таким зарахуванням у позивача виникає нова заборгованість та проводиться нарахування пені.

Також зазначив, що у справі, що розглядається йдеться про нарахування пені за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. За цей період позивачем проведено сплати поточних податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, проте відповідач всупереч призначенню платежу спрямовував сплачені позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на погашення податкового боргу та змінював період за який сплачується податкове зобов'язання, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

З врахуванням вищевикладеного, представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що дії відповідача є правомірними, а вимоги позивача безпідставними, оскільки ТзДВ "Булат" несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало узгодженні суми податкових зобов'язань та суми податкового боргу, що призвело до виникнення податкового боргу по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 165 698 грн. 52 коп. та нараховано ТзДВ "Булат" пеню по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 32 553 грн. 94 коп. Крім того, представник ДПІ зазначила, що станом на 01.01.2008 р. у позивача існувала заборгованість з податку з доходів фізичних осіб в сумі 169 844,79 грн., а станом на 01.10.2009р. в сумі 163 079,88 грн. В період 01.01.2008 р. по 01.10.2009 р. ТзДВ "Булат" усі суми податку з доходів фізичних осіб перераховувались невчасно.

З врахуванням вищевикладеного, представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Теребовлянському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Булат" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2003 р. та з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої 11 грудня 2009року було складено акт №1303/2301/00907438.

За висновками акта перевірки позивачем несвоєчасно сплачено до бюджету 466 525,99 грн. податку з доходів фізичних осіб в результаті чого нараховано пеню в сумі 32 553,94 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і збори (обов'язкових платежів) регулюється нормами спеціального закону з питань оподаткування, яким є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань, платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам» від 21.12.2000р. №2181-111 (чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2181).

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларант, розрахунку.

Згідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181 податкове зобов'язаним, платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається, узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Податкове повідомлення надсилається платнику податків в порядку, передбаченому Порядком направлення органами державні податкової служби України податкових повідомлень платникам податків затвердженому наказом ДПА України №253 від 21.06.2001р.

Несплачене у встановлений строк податкове зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податок або узгоджене в адміністративному порядку, визнається згідно п. 1.3. ст. 1 Закону 2181 сумою податкового боргу і до нього застосовуються заходи з погашення податкового боргу, визначені даним законом.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу встановлюється статтею 5 Закону №2181, зокрема п. 5.1 передбачено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно з яким податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Виходячи з аналізу положень Закону №2181 та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-ІV узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відбувається з дня подання податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.

Пп. 5.3.1 п.5.3 цього ж Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплачувати суму податкового зобов'язання, зазначену у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону для подання податкової декларації.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 3 ст. 9 вищеназваного Закону).

Судом встановлено, що 26.12.2003 року позивач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою по визнання ВАТ "Булат" банкрутом, згідно якої станом на 26 грудня 2003 року ВАТ "Булат" мав податковий борг на загальну суму 433 072, 02 грн., в даній заяві податковий борг з податку на доходи фізичних відсутній.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.12.2003 р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Булат" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню) інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

09.03.2004 р. відповідач звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредитором по справі про банкрутство, згідно якої просить суд визнати заявлену суму податкового боргу 397 195,57 грн., в якій містилися вимоги щодо усіх несвоєчасно сплачених позивачем податків з дня подання заяви до порушення справи про банкрутство та введення мораторію. В даній заяві борг з податку на доходи фізичних осіб відсутній.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2003 р. затверджено реєстр вимог кредиторів відносно ВАТ "Булат", в тому числі ДПІ в Теребовлянському районі на суму 318 029,84 грн. Згідно ухвали суду, вважаються погашеними вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку для їх подання або не заявлені взагалі.

Ухвалою Господарського суду в Тернопільській області від 31 липня 2006 року затверджено мирову угоду по справі № 1-Б-371 від 20 липня 2006 року, припинено провадження у справі та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позивачем ні в заяві від 26 грудня 2003 року, ні в уточненій заяві від 09 березня 2004 року не була заявлена заборгованість по податку з доходів фізичних осіб.

Згідно ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення терміну, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд вказує в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Вказаний термін є граничним і відновленню не підлягає, що і зазначено в ухвалі господарського суду Тернопільської області від 05.04.2004р.

Також суд звертає увагу, що згідно акта про наслідки перевірки правильності справляння прибуткового податку з громадян від 19.12.2002р. (а.с.118-120) заборгованість з податку на 01.10.2002 р. становила 148 834,44 грн.

Згідно акта про наслідки перевірки правильності справляння прибуткового податку з громадян від 19.04.2004р. (а.с.115-117) заборгованість з податку на 01.01.2004р. становила 165 698,22 грн.

Судом встановлено, що заборгованість по податку з доходів фізичних осіб (на той момент прибутковий податок з громадян) до порушення провадження по справі про банкрутство позивача складала 168698,22 грн.

Проте, незважаючи на вимоги ч.2 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвали господарського суду Тернопільської області від 05.04.2004 року, відповідач не провів списання заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, яка ним не була заявлена в процедурі банкрутства.

Однак, як вбачається із досліджених в судовому засіданні письмових доказів, в подальшому відповідач в довідках про результати планової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб зараховує поточні сплати податку з доходів фізичних осіб в заборгованість починаючи з 01.01.2003 року, а саме:

- №1/1701/00907438 від 30 січня 2007 року за період з 01.01.2004р. по 30.09.2006р. (а.с.121-125);

- №1701/00907438 від 02 червня 2008 року за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. (а.с.126-130);

- №33/1701/00907438 від 11.12.2009р. за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. (а.с.131-134).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач починаючи з 2004 року зараховує поточні сплати по податку з доходів фізичних осіб на погашення заборгованості, з цього податку яка існувала до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та не була заявлена відповідачем. У зв'язку з таким зарахуванням у позивача виникає нова заборгованість та проводиться нарахування пені.

Досліджуючи в судовому засіданні час сплати позивачем самостійно задекларованих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до поданих ним платіжних документів, судом встановлено, що усі суми податку з доходів фізичних осіб починаючи з 2004 року, після порушення провадження у справі про банкрутство перераховувалися вчасно, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме довідкою позивача про нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб починаючи з 01.01.2004 року по 01.03.2014р. (а.с.135-139).

Як встановлено судом, позивачем сплачено до бюджету податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб починаючи з 2004 року, що підтверджується платіжними дорученнями, де призначення платежу ПзФО за конкретний період, проте зазначенні суми відповідач зарахував на погашення податкового боргу, що відображено у картках особового рахунку платника.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон №2181 не встановлює порядок та черговість зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Крім того, щодо розгляду даної категорії спорів у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі №21-184а11 за позовом державного підприємства "Свердловантрацит" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання незаконним податкового повідомлення -рішення відображена правова позиція. Зокрема, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «відповідно до якої пункт 7.7 статті 7 Закону

№ 2181-III не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу».

Отже, суд приходить до переконання, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Враховуючи те, що заборгованість з податку фізичних осіб вважається погашена на підставі ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» то поточні оплати по податку з доходів фізичних осіб не можуть зараховуватися в погашення неіснуючої заборгованості, тому правові підстави для нарахування пені відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, що виразились у нарахуванні пені по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 32 553,94 грн., оскільки в даному випадку йдеться про нарахування пені за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. За цей період позивачем проведено сплати поточних податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, проте відповідач всупереч призначенню платежу спрямовував сплачені позивачем суми податку з доходів фізичних осіб на погашення податкового боргу та змінював період за який сплачується податкове зобов'язання, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с. 142-187).

Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.

Оскільки в даному випадку дії податкового органу щодо нарахування пені є протиправними та враховуючи несписання податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб, це все призводять до протиправного неврахування даних платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення платежів, а тому користуючись правом наданим ст..11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог і вважає, що для повного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача провести відповідні коригування в податковому обліку платника податків. Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у постанові К-15448/08 від 02.03.2011 р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі Тернопільської області правонаступником якої є Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області, що виразились у нарахуванні пені по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 32 553 (тридцять дві тисячі пятсот пятдесят три) гривні 94 (девяносто чотири) копійки, про що відображено в акті перевірки Державної податкової інспекції в Теребовлянському районі Тернопільської області №1303/2301/00907438 від 11 грудня 2009 року.

Зобов'язати Гусятинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області списати суми податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 165 698 (сто шістдесят п'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) гривень 52 (п'ятдесят дві) копійки та нараховану пеню в розмірі 32 553 (тридцять дві тисячі пятсот пятдесят три) гривні 94 (девяносто чотири) копійки, провівши відповідні коригування в податковому обліку платника податків.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 21 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.