Ухвала суду № 57347901, 19.04.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4416/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

19 квітня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: Арустамян А.Е.,

представника відповідача: Терепи С.В., Островського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мет-Інвест", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Мет-Інвест", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010372202, №0010362202 від 22 грудня 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень №65/22 від 26 листопада 2014 року, виданих Вінницькою ОДПІ згідно з п. 75.1 ст. 75, п.78.1.11 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та на виконання наказу Вінницької ОДПІ №112 від 26 листопада 2014 року, відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Мет-Інвест" за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено акт № 203/2202/36604016 від 11 грудня 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області прийняла податкові повідомлення-рішення №0010372202 від 22 грудня 2014 року про нарахування 665882,00 грн. податку на додану вартість та 166471,00 грн. штрафних фінансових санкцій та №0010362202 від 22 грудня 2014 року про донарахування податку на прибуток у сумі 306304,00 грн. та 76576,00 грн. штрафних фінансових санкцій.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, фактично здійснювані позивачем, підтверджуються оформленими належним чином документами. Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 01 квітня 2013 року між ТОВ "Мет-Інвест" (Постачальник) та ТОВ "Ножарови-Вінниця" (Покупець) укладено договір №01-04/13, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця підшипникову продукцію, іменовану надалі Товар, за цінами, і в кількості, згідно з видатковими накладними (том 1, а. с. 18).

08 січня 2014 року між ТОВ "Мет-Інвест" (Постачальник) та ТОВ "Ножарови-Вінниця" (Покупець) укладено договір №08-01/14, умови якого аналогічні умовам Договору №01-04/13 від 01 квітня 2013 року (том 1, а. с. 19).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів справи долучено податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні (том 1 а. с. 20-250, том 2 а. с. 1-60).

Згідно з вказаними первинними документами ТОВ "Ножарови-Вінниця" придбало у ТОВ "Мет-Інвест" підшипники, гідроаккумулятори, гідродвигуни, гідроклапани, гідроциліндри, ремені, насоси, ШВП, хомути, манжети, ковші норійні, ланки з'єднувальні, ланки перехідні, кільця ущільнюючі, фільтри, вологовідділювачі, живильники, пневморозподілювачі, пружини тарільчаті, пневмоклапани, муфти, сальники, рукави високого тиску, кожухи захисні, болти, гайки, шайби, троси, манжети армовані, роліки транспортерні, гідророзподілювачі, помпи, золотники розподільчі, кільця стопорні.

На підтвердження фактичного надходження придбаного товару до позивача до матеріалів справи долучено бухгалтерські документи руху по складу товарно-матеріальних цінностей за період з 01 квітня 2013 року до 30 червня 2014 року (том 2, а. с. 134-260).

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з актом перевірки №203/2202/36604016 від 11 грудня 2014 року перевіркою встановлено, що у ТОВ "Ножарови-Вінниця" відсутні товарно-транспортні накладні на кожну окрему поставку ТМЦ. До перевірки товариством надано лише зведені ТТН, складені два рази на місяць, в яких неможливо ідентифікувати найменування вантажу, відповідальної особи вантажовідправника, вантажоодержувача, неможливо визначити місце навантаження, що, на думку податкового органу, є порушенням п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Згідно з п.п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Судом досліджено долучені позивачем до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та встановлено, що перевезення здійснювалось автомобілем позивача, який перебуває у нього на умовах оренди. Здійснення перевезень товару (підшипників) з м. Києва на ТОВ "Ножарови-Вінниця" підтвердив допитаний судом першої інстанції свідок - ОСОБА_5, який працював на ТОВ "Ножарови-Вінниця" водієм та зазначений в якості водія в товарно-транспортних накладних.

Оцінюючи доводи податкового органу про те, що з товарно-транспортних накладних неможливо встановити товар, який перевозився, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом, в долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних вказано, що транспортується товар відповідно до накладних (переміщень). При цьому, найменування вантажу, який транспортувався, розшифровується у видаткових і податкових накладних, які слугували підставою для внесення даних у регістри бухгалтерського обліку.

Крім того, колегія суддів під час розгляду апеляційної скарги приймає до уваги те, що товарно-транспортними накладними підтверджуються операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей та права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання податкового органу на відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, спростовується матеріалами справи.

В акті перевірки податковим органом також зазначено про те, що Вінницькою ОДПІ отримано постанову СУФР ГУ Міндоходів у Житомирській області від 11 вересня 2014 року, згідно з якою слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, в тому числі і по ТОВ "Мет-Інвест" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

З матеріалів кримінального провадження податковим органом встановлено, що згідно з протоколом допиту від 20 вересня 2014 року ОСОБА_6, який відповідно до облікових даних був директором ТОВ "Мет-Інвест" у період з 22 листопада 2012 року по 30 жовтня 2013 року, засвідчив, що не підписував реєстраційні документи ТОВ "Мет-Інвест", зокрема, статут, протокол загальних зборів, а також не був на них присутній. ОСОБА_6 також засвідчив, що директор підприємства ОСОБА_7 є формальним директором ТОВ "Мет-Інвест".

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Таким чином, в розумінні КАС України належним доказом є обставини, встановлені вироком суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Оцінюючи посилання податкового органу в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 05 березня 2012 року у справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткінської МДПІ Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно до якої податкові накладні, підписанні посадовими особами товариств, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 72 КАС України визначено підстави для звільнення від доказування, зокрема, частиною четвертою вказаної статті передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, вказана стаття не містить такої підстави для звільнення від доказування, як встановлення обставин під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 квітня 2016 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.