УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 р. Справа № 876/1715/16, №876/1716/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Іщук Л.П., Хобор Р.Б.,
за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року по справі № 803/18/16 за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання нарахувати та виплатити кошти, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, яким просила зобов'язати Нововолинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області нарахувати і виплатити їй не донараховану суму індексації заробітної плати за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2012 року в сумі 10 454,07 грн., суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 8 616,85 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29.12.2012 року по 01.12.2015 року в розмірі 85 883,61 грн..
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов'язання нарахувати та виплатити кошти в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2012 року по 01 грудня 2015 року в розмірі 85883,61 грн. залишено без розгляду.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Нововолинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі покликається на те, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати здійснюється у зв'язку із порушенням строків її виплати, тобто вже нарахованої, але не виплаченої в строки, передбачені чинним законодавством. Оскільки позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваних сум (індексації заробітної плати), то і підстави для такої компенсації відсутні.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі покликається на те, що саме з вини відповідача не було проведено з нею фактичного розрахунку всіх належних при звільненні сум. Відповідно до викладеного, вказує, що тримісячний строк встановлений ст.. 233 КЗпП України не розпочав свій перебіг, оскільки фактичний розрахунок не було проведено на день винесення рішення.
В судовому засіданні позивач надала пояснення, підтримала доводи апеляційної скарги та заперечила проти доводів апеляційної скарги Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.1999 року була прийнята на посаду головного державного податкового ревізора інспектора у Нововолинську ОДПІ, що підтверджується копією наказу №4-0 «Про прийом на роботу ОСОБА_1» від 01.04.1999 року (а.с.12). З копії наказу від 04.12.2003 року №332-0 «Про призначення ОСОБА_1» слідує, що її з 04.12.2003 року призначено заступником начальника Нововолинської ОДПІ начальником відділу стягнення податкового боргу (а.с.13).
28 вересня 2012 року позивача було звільнено з Нововолинської ОДПІ з посади начальника відділу податкового контролю в порядку переведення на роботу у Володимир-Волинську ОДПІ Волинської ДПС, про свідчить копія наказу від 28.09.2012 року №94-0 «Про звільнення ОСОБА_1» (а.с.14).
На виконання звернення Управління Служби безпеки України у Волинській області від 19 вересня №54/3-4802 Володимир-Волинською ОДФІ проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства України при нарахуванні та виплаті індексації грошових доходів службовим особам Нововолинської ОДПІ за період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року, про що складено довідку від 12.10.2012 року (а.с.15-19).
Перевіркою встановлено порушення відповідачем виконання вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», що призвело до недоотримання працівниками Нововолинської ОДПІ індексації заробітної плати за період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року, в тому числі і позивачем.
На підставі висновків перевірки Володимир-Волинської ОДФІ, прокуратурою Волинської області на адресу ТДІПП у Волинській області направлено лист від 05.11.2012 року №07/1-1367 вих. 12 (а.с.20), згідно з якого доручено провести перевірку дотримання законодавства про оплату праці службовими особами Нововолинської ОДПІ.
Інспектором ТДІПП у Волинській області проведено перевірку дотримання Нововолинською ОДПІ вимог Закону України «Про оплату праці», у зв'язку з чим було складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №03-21-021/0462 (а.с.21-23) та винесено припис №03-01-04/0462-0398 від 16.11.2012 року (а.с.24-26).
В зазначеному приписі зазначено, що індексація заробітної плати проводилась з порушенням п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а саме при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалось базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів. У період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року на підставі наказів керівників Нововолинської ОДПІ працівникам проводились виплати, які носять стимулюючий характер, з одночасним не нарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України «Про оплату праці».
За результатом перевірки, крім іншого, приписано: дотримуватись вимог п. 2, 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526.
Судом встановлено, що зазначений припис Нововолинська ОДПІ оскаржила до Волинського окружного адміністративного суду, який постановою від 11 січня 2013 року у справі №2а/0370/4007/12 відмовив в задоволенні позову Нововолинської ОДПІ (а.с.27-30). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року (а.с.31-33) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 жовтня 2015 року (а.с.69-74) зазначена постанова Волинського окружного адміністративного суду залишена без змін.
Позивач зверталася до відповідача із заявою-вимогою від 13.10.2014 року про здійснення перерахунку суми індексації та виплатити заборгованої суми за період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року, а також надання довідки про заробітну плату за період з 01.09.2009 року по 01.10.2012 року (а.с.45).
Листом від 26.11.2014 року №13/10-04 про розгляд звернення (а.с.46) Нововолинська ОДПІ відмовила у здійсненні перерахунку та виплати індексації заробітної плати, посилаючись на оскарження припису ТДІПП у Волинській області №03-01-04/0462-0398 від 16.11.2012 року в судовому порядку, а також на те, що припис не передбачає перерахунку та будь-яких грошових виплат в користь фізичних осіб.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно з нормами статей 1, 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5.
Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).
Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9рп/2013 визначено, що положення ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Згідно з частин 1-4 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до частини 5 статті 4 Закону України Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Індекс споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників обчислюється відповідно до «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, згідно з п.1-1 якого таке обчислення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, крім інших, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Згідно пункту 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення.
Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.
Приписом територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області №03-01-04/0462-0398 від 16.12.2012 року, який є чинний та не скасований під час його оскарження в судовому порядку встановлено, що основним нормативним документом, який регулює умови оплати праці установи, де працювала позивач є постанова Кабінету Міністру України 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Відповідно до зазначеного нормативного документу останнє підвищення посадових окладів працівників відбулось у лютому 2008 року, а тому базовим періодом для обчислення індексації заробітної плати працівників, які працюють в установі з лютого 2008 року і в яких не зростали доходи на суму, що перевищує розмір індексації є лютий 2008 року.
Перевіркою встановлено, що індексація заробітної плати відповідачем проводилась з порушенням п.5 Порядку, а саме при нарахуванні індексації заробітної плати кожне підвищення складової заробітної плати вважалося базовим без врахування того, що розмір належної індексації заробітної плати в даному місяці перевищував розмір підвищення доходів працівника, в результаті чого працівникам безпідставно було відмовлено в проведенні індексації доходів.
Таким чином, в період з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року працівникам Нововолинською ОДПІ, в тому числі і позивачу, проводились виплати, які носили стимулюючий характер, з одночасним не нарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, що суперечить вимогам статей 22, 33 Закону України «Про оплату праці».
Отже, вимоги позивача про нарахування та виплату не донарахованої суми індексації заробітної плати за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2012 року в розмірі 10 454,07 грн. є підставними та підлягають до задоволення.
За статтею 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Враховуючи те, що відповідач не донарахував позивачу суму індексації заробітної плати за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2012 року в сумі 10454,07 грн., тому позовні вимоги про нарахування та виплату суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 8 616,85 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується оскаржуваної ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити кошти в частині нарахування та виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2012 року по 01 грудня 2015 року в розмірі 85883,61 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 цієї статті КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу від 28 вересня 2012 року №94-0 "Про звільнення ОСОБА_1" позивач була звільнена з посади начальника відділу податкового контролю в порядку переведення на роботу у Володимир-Волинську ОДПІ Волинської ДПС з 28 вересня 2012 року.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
На підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі №1-5/2012 було визначено, що положення ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
13 жовтня 2014 року позивачка звернулася до Нововолинської ОДПІ із заявою від 13.10.2014 року про здійснення перерахунку та виплати індексації заробітної плати з 01.01.2008 року по 01.08.2012 року. Отже, про порушення своїх прав щодо неповної виплати заробітної плати позивач вже знала на час написання згаданої заяви, тобто до 13 жовтня 2014 року, з пояснень позивача - у 2012 році.
При цьому, даний позов позивача від 05.01.2016 року надійшов до суду лише 11.01.2016 року, тобто з порушенням строку, який встановлений частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, тобто тримісячного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити кошти в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 29 грудня 2012 року по 01 грудня 2015 року в розмірі 85883,61 грн. без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову та ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову та ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року по справі № 803/18/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді Л.П. Іщук
Р.Б. Хобор
Повний текст ухвали виготовлено 22 квітня 2016 року.
Судове рішення № 57347880, Львівський апеляційний адміністративний суд було прийнято 20.04.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 803/18/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: