Ухвала суду № 57347820, 20.04.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2270/6436/12

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

20 квітня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: Джурбія В.М.

представника відповідача: КовальІ.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000362343 від 07 червня 2012 року.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм процесуального і матеріального права.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, осадовою особою Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

Внаслідок перевірки відповідач склав акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, з питання законності декларування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року» № 998/225/37863825 від 24.05.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 817402 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000362343 від 07 червня 2012 року, яким зменшив позивачу від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 817402 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки відповідають нормам ПК України, відтак прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є законним і не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, контролюючий орган при проведенні перевірки встановив, що фактичним видом діяльності позивача є інші види оптової торгівлі, а саме: оптова торгівля металопродукцією, виробленою позивачем.

Кількість працюючих осіб на підприємстві за штатом становить 0 чоловік, за сумісництвом становить 105 чоловік.

Згідно даних бухгалтерського обліку залишок на рахунку 10 «Основні засоби» станом на 01.03.2012 року та на 31.03.2012 року становить 0 грн.

Між позивачем та ТОВ ПзП «Едпол» укладено договір оренди № 01-02/12 від 01.02.2012 року, згідно якого орендодавець-ТОВ ПзП «Едпол» передає, а орендар-ТОВ «Модуль-Україна» приймає в тимчасове платне користування майно на підставі актів приймання-передачі. За умовами договору орендар має право здавати орендовані об'єкти в суборенду.

Згідно з поданою позивачем до контролюючого органу податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2012 року № 9020891088 від 20.04.2012 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 7755639 грн., а за наслідками проведеної перевірки від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту становить 6938237 грн.

На перевірку цих показників позивача вплинуло виконання в тому числі і договору купівлі-продажу № 93 від 20.02.2012 року, згідно якого продавець-ПАТ «Модуль» здійснював постачання до ТОВ «Модуль-Україна» готової продукції власного виробництва (сталь тонколистову оцинковану, профнастил, доборні елементи), сума податку на додану вартість становить 6665073 грн., та договору купівлі-продажу № 12/24 від 05.03.2012 року, згідно якого продавець-ПАТ «Модуль» здійснював постачання до ТОВ «Модуль-Україна» товарно-матеріальних цінностей, основних фондів (меблів, інструментів, комп'ютерної та офісної техніки, МШП, тощо), сума податку на додану вартість становить 1709965 грн.

За умовами договору купівлі-продажу № 12/24 від 05.03.2012 року, ТОВ «Модуль-Україна» протягом одного дня, а саме 30 березня 2012 року прийняв від ПАТ «Модуль» товарно-матеріальні цінності на суму 10259789,88 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1709965 грн.

Позивач для перевірки виконання договору купівлі-продажу № 12/24 від 05.03.2012 року надав 216 податкових накладних від 30 березня 2012 року на загальну суму 10259789,89 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1709964 грн., з яких 167 податкових накладних на загальну суму 4615202,30 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 769200,31 грн., не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем-ПАТ «Модуль».

За умовами договору купівлі-продажу № 93 від 20.02.2012 року, ТОВ «Модуль-Україна» протягом одного дня, а саме 30 березня 2012 року прийняв від ПАТ «Модуль» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 23242753,23 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 48201,58 грн.

Позивач для перевірки виконання договору купівлі-продажу № 93 від 20.02.2012 року надав 18 податкових накладних від 30 березня 2012 року на загальну суму 23242753,23 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3873792,20 грн., з яких 8 податкових накладних на загальну суму 289209,21 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 48201,58 грн., не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем-ПАТ «Модуль».

На підставі встановлених обставин при проведенні перевірки контролюючий орган зробив висновок про те, що перехід права власності на товарно-матеріальні цінності отриманні позивачем від ПАТ «Модуль» відбувся лише шляхом оформлення видаткових накладних в зв'язку з відсутністю у позивача місця поставки товарів та відсутністю договорів на зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи, що постачання товарів, зазначених у податкових накладних та видаткових накладних здійснювалося протягом одного дня, постачальник мав право виписати лише одну податкову накладну в межах кожного договору купівлі-продажу і зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, а тому податкові накладні виписані позивачем є такими, що складені з порушенням вимог ст. 201 ПК України.

Суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України не відносяться до податкового кредиту.

Позивач не подавав заяви із скаргою на постачальника щодо порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі відсутності реєстрації податкових накладних у такому реєстрі.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п.п. 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.п. 14, 15 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1333/20071, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Тобто, продавець товарно-матеріальних цінностей-ПАТ «Модуль» за договором купівлі-продажу № 12/24 від 05.03.2012 року, та за договором купівлі-продажу № 93 від 20.02.2012 року, зобов'язаний надати покупцю-ТОВ «Модуль-Україна» на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) одну податкову накладну за кожним договором окремо, оскільки постачання товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами купівлі-продажу відбулося однією датою, а саме: 30.03.2012 року.

Дата постачання товарів по двох договорах купівлі-продажу саме 30.03.2012 року сторонами не заперечується і підтверджується змістом акту перевірки та матеріалами справи.

Отже, ні ПК України, ні «Порядок заповнення податкової накладної» не передбачає виписування кількох податкових накладних у разі поставки товарів однією датою.

При цьому, ПАТ «Модуль» за результатами проведених господарських операцій зобов'язаний виписати та надати покупцю-ТОВ «Модуль-Україна» дві податкові накладні, тобто за договором купівлі-продажу № 12/24 від 05.03.2012 року податкову накладну на загальну суму 10259789,89 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1709964 грн., та за договором купівлі-продажу № 93 від 20.02.2012 року податкову накладну на загальну суму 23242753,23 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3873792,20 грн.

Однак, ПАТ «Модуль» виписав та надав позивачу за договором купівлі-продажу № 12/24 від 05.03.2012 року 216 податкових накладних від 30 березня 2012 року на загальну суму 10259789,89 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1709964 грн., з яких 167 податкових накладних на загальну суму 4615202,30 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 769200,31 грн., не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем-ПАТ «Модуль», та за договором купівлі-продажу № 93 від 20.02.2012 року, ПАТ «Модуль» виписав та надав позивачу 18 податкових накладних від 30 березня 2012 року на загальну суму 23242753,23 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 3873792,20 грн., з яких 8 податкових накладних на загальну суму 289209,21 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 48201,58 грн., не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем-ПАТ «Модуль».

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень-з 1 січня 2012 року.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, які не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

В свою чергу, позивач позбавив себе можливості віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за податковими накладними які не зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки не скористався правом подання заяви із скаргою разом із податковою декларацією на продавця товарів-ПАТ «Модуль» до контролюючого органу, як це передбачено п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Разом з тим, законними також є висновки акту перевірки про відсутність реальних операцій з поставок товарів за договорами купівлі-продажу, з огляду на таке.

У пункті 1.1 договору купівлі-продажу № 12/24 від 05.03.2012 року зазначено, що продавець-ПАТ «Модуль» зобов'язується передати у власність покупця-ТОВ «Модуль-Україна» товарно-матеріальні цінності, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язується прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності.

У відповідності до п. 1.5 договору визначено, що базовими умовами поставки є умови поставки EXW-(франко-завод) згідно в правилами «Інкотермс-2000». Пунктом поставки є місцезнаходження продавця.

Водночас, актом перевірки встановлено, що на дату укладення договору купівлі-продажу № 12/24 від 05.03.2012 року та на день поставки товарно-матеріальних цінностей позивач не мав жодних власних чи орендованих приміщень для прийняття та розміщення отриманих товарно-матеріальних цінностей, відповідно у позивача не було можливості здійснити прийняття товарів згідно умов вказаного договору купівлі-продажу. Все майно і приміщення які позивач взяв в оренду у ТОВ ПзП «Едпол» для забезпечення своєї діяльності за договором оренди № 01-02/12 від 01.02.2012 року вже через два дні були передані в суборенду ПАТ «Модуль» на підставі договору суборенди № 03-02/12 від 03.02.2012 року.

Таким чином, на дату поставки товарів, а саме 30.03.2012 року у позивача відсутнє місце зберігання товарно-матеріальних цінностей, відсутні договори на їх зберігання з будь-якими контрагентами, акти прийому-передач товарів сторонами не оформлялись.

Договір суборенди № 03-02/12 від 03 лютого 2012 року згідно якого суборендодавець-ТОВ «Модуль-Україна» передає, а суборендар-ПАТ «Модуль» приймає в тимчасове платне користування майно згідно актів приймання-передачі, не може бути доказом виконання договорів купівлі-продажу, оскільки як вказано вище за умовами таких договорів пунктами поставки товарно-матеріальних цінностей є місцезнаходження продавця.

В зв'язку із відсутністю у позивача будь-яких основних засобів як у власності так і в оренді, неможливо встановити яким чином позивач отримував закуплений товар, де його розміщував та оприбутковував, а також яким чином використав у своїй господарській діяльності, що в свою чергу свідчить про відсутність реальних поставок товарів.

Аналогічна ситуація прослідковується також за договором купівлі-продажу № 93 від 20.02.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 квітня 2016 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.