Постанова № 57347793, 20.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3639/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.,

судді - Вербицької Н.В.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр-2010" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Сантехцентр-2010" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2013 року № 0000432202 і № 0000442202.

Свої позовні вимоги ТОВ "Сантехцентр-2010" обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені даного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2013 р. відповідачем видано наказ № 344 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Вважаючи наказ протиправним, позивач не допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки та не надав жодних документів, а сам наказ оскаржив до суду.

Відповідачем 25.03.2013 р. складено акт про результати позапланової документальної виїзної перевірки № 946/22-200/37032132 /т. 1, а. с. 19-64/. Як зазначено в п. 2.9 акту, при перевірці використано податкові декларації, акти перевірок контрагентів позивача та інформацію автоматизованих інформаційних систем.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

-п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 134.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.3, 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 372633,00 грн.;

-пп. 7.4.1., 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, Закону "Про податок на додану вартість", п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, у результаті чого позивачем занижено ПДВ на суму 322196,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 10.04.2013 р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000432202 на суму 384493,75 грн. і № 0000442202 на суму 430909,50 грн. /т. 1 а. с. 65-66/.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

За період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами:

1) ПП фірма "Авіста" - договір поставки товару від 11.08.2010 р. № 1108/20-10 (т. 5 а. с. 185-187). Позивач надав суду видаткові та податкові накладні, рахунки на поставлений товар /т. 6 а. с. 1-7, т. 8 а. с. 1-21, 157-173, т. 9 а. с. 199-219, т. 10, а. с. 107-130, т. 11 а. с. 71-98, 236-262/.

На час виконання договірних зобов'язань перед позивачем ПП фірма "Авіста" було зареєстроване платником ПДВ. Відповідач дійшов висновку про безтоварність операцій позивача з ПП фірма "Авіста" на підставі актів перевірки та акту про неможливість проведення зустрічної звірки останнього, а також актів перевірок контрагентів по ланцюгу постачання.

2) ПП "Ремсервіс" - договір поставки товару від 01.03.2011 р. № 103 /т. 5 а. с. 188-190/. Позивач надав суду видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури /т. 6 а. с. 8-10, 303-311, т. 7 а. с. 86-97, т. 8 а. с. 94-99/.

На час виконання договірних зобов'язань перед позивачем ПП "Ремсервіс" було зареєстроване платником ПДВ. Відповідач дійшов висновку про безтоварність операцій позивача з ПП "Ремсервіс" на підставі акту перевірки та акту про неможливість проведення зустрічної звірки останнього, а також актів перевірок контрагентів по ланцюгу постачання.

3) ПП "Мета-Ком" - договори поставки товару від 30.05.2012 р. № 3005-1 і від 30.07.2012 р. № 3007-3 /т. 5 а. с. 196-199/. Позивач надав суду видаткові та податкові накладні, рахунки /т. 2 а. с. 117-132, т. 4 а. с. 20-42, т. 5 а. с. 147-149/.

На час виконання договірних зобов'язань перед позивачем ПП "Мета-Ком" було зареєстроване платником ПДВ. Відповідач дійшов висновку про безтоварність операцій позивача з ПП "Мета-Ком" на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки останнього, а також актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів по ланцюгу постачання.

Всі договори поставки містять умову, що доставка товару здійснюється транспортом продавця за його рахунок, а відтак у позивача відсутні документи щодо транспортування товару. Докази подальшої поставки придбаних товарів контрагентам-покупцям позивач надав. Асортимент придбаних товарів узгоджується з видами діяльності позивача: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Суд критично оцінює висновки відповідача, викладені в акті перевірки, оскільки відсутність необхідних умов для провадження підприємницької діяльності (складські приміщення, персонал, транспорт тощо) не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій. Асортимент придбаних позивачем товарів (в основному санітарно-технічне обладнання та водопровідне устаткування) не передбачає необхідності значної кількості працівників, транспорту чи складських приміщень, які можуть орендуватися і не бути відображеними в податковому обліку. Необхідна кількість працівників може залучатися на підставі цивільно-правових договорів.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а тим більше по ланцюгу постачальників, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Акти перевірок, на які посилається відповідач, не містять дослідження операцій контрагентів безпосередньо з позивачем. Суд зазначає, що єдиною обставиною, яку може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки (складення якого не передбачено ані нормами ПК України, ані затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), - це непроведення зустрічної звірки

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині господарських відносин позивача з вищезазначеними контрагентами.

Однак, щодо господарських відносин з контрагентом ТОВ «ПРОМИНТЕКС» колегія суддів зазначає наступне.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.10.2013 р. визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), директора ТОВ «ПРОМИНТЕКС» ОСОБА_1 /т. 12 а. с. 36-40/.

Окрім того, під час проведення перевірки у підприємства не малося первинної документації. Не надано жодних документів, які б підтверджували наявність у ТОВ "ПРОМИНТЕКС" власних, орендованих виробничих, торгівельних, складських, офісних приміщень, а також банківських виписок, платіжних доручень, чеків - які б підтверджували розрахунки з постачальниками та покупцями.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів.

Крім того, перевіркою не встановлено документів, що засвідчують походження товарів, що реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) на продаж товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ПРОМИНТЕКС» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, таким чином правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ у контрагента-покупця не виникає.

Таким чином, перевіркою податкового органу встановлено факти укладення між ТОВ «САНТЕХЦЕНТР-2010» та ТОВ «ПРОМИНТЕКС» недійсних правочинів, тобто право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних наданих на виконання недійсних правочинів не виникає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з контрагентом ТОВ «ПРОМИНТЕКС».

Отже, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення даного позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехцентр-2010» - задовольнити частково. Податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2013 року № 0000432202 скасувати в частині нарахування 97468,26 гривень основного платежу та 24966,3 гривень штрафних санкцій, а всього на загальну суму у 122434,3 гривень. Податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2013 року № 0000442202 скасувати в частині нарахування 108168 гривень основного платежу та 15578,5 гривень штрафних санкцій, а всього на загальну суму у 123746,5 гривень. В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з апелянта (Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір в розмірі 2523 (дві тисячі п'ятсот двадцять три) гривні 40 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/Н.В. Вербицька/