Ухвала суду № 57347755, 21.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3701/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

суддя-доповідач - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

при секретарі - Разінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 06.08.2015 року №0000304040, №0000314040, №0000404040, №0000394040, якими Товариству визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 383,16 грн., податку на додану вартість в сумі 3 251 212,87 грн., податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 166 377,5 грн., а також мита на товари, що ввозяться на територію України в сумі 265 621,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в основу податкових повідомлень-рішень покладені висновки, які є необґрунтованими, та прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року позов задоволений в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 21.07.2015 року № 797/28-10-40-40/33133003 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

Під час перевірки ревізори дійшли висновку про такі факти, що призвели до зменшення надходження податків: 1) безоплатне отримання від компанії-нерезидента "RS International GmbH" товару у вигляді червоного шламу на суму 4 719 759 гривень; 2) ввезення на митну територію товару - червоного шламу без сплати мита; 3) сплата роялті в сумі 1 994,40 доларів США нерезиденту ТОВ "ИТ-Сервіс" за використання програмного забезпечення без стягнення податку на доходи нерезидента; 4) завищення витрат з плати за землю на суму 1 303 гривень, яка передана у безоплатне користування ТОВ "Південьнафтозбут", тобто не використовується в господарській діяльності Товариства .

За наслідками перевірки податковим органом 06.08.2015 року прийняті повідомлення-рішення: 1) №0000304040 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 166 377,50 грн., з яких 933 102 грн. - за основним зобов'язанням та 233 275,50 грн. штрафних санкцій, 2) №0000314040, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 383,18 грн., з яких 306,54 грн. основного зобов'язання та 76,64 грн. штрафних санкцій, 3) №0000404040, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 251 220 грн., з яких 2 167 475,25 грн. основного зобов'язання та 1 083 737,62 грн. штрафних санкцій, 4) №0000394040, яким визначено грошове зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України в сумі 265 621,96 грн., з яких 212 497,57 грн. основного зобов'язання та 53 124,39 грн. штрафних санкцій.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення Товариством вимог податкового та митного законодавства не ґрунтуються на законі, є помилковими, отже збільшення позивачеві податкових зобов'язань та застосування до нього штрафних санкцій є незаконним.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до контрактів на переробку давальницької сировини №1-NAP-RSI-COR/2012 від 30.01.2012 року та №1- NAP-RSI-COR/2013 від 20.02.2013 року, позивач здійснював давальницьку переробку бокситів на глинозем на замовлення компанії "RS International GmbH" (м. Цуг, Швейцарія).

В ході переробки сировини (бокситу) в готову продукцію утворюються відходи переробки - червоний шлам.

Відповідно до п.1.4 контракту від 30.01.2012 року №1-NAP-RSI-COR/2012 давальницька сировина, виготовлена продукція та відходи переробки є власністю замовника, тобто "RS International GmbH".

У пункті 3.3.8 вказаного контракту визначено, що відходи переробки реалізуються замовником на митній території України або видаляються виконавцем (позивачем) шляхом розміщення на власних шламосховищах, а у п.3.3.8 контракту від 20.02.2013 року №1- NAP-RSI-COR/2013 зазначено, що відходи переробки реалізуються Замовником на митній території України або видаляються виконавцем шляхом кінцевого захоронення у власних шламосховищах.

Відповідно до п.п.4.2 п.4 контракту від 30.01.2012 року вартість переробки включає в себе всі витрати, понесені виконавцем при переробці поставлених бокситів, починаючи з їх прийому в пункті поставки і закінчуючи оплатою всіх витрат, пов'язаних з виробництвом та поставкою готової продукції, включаючи митні платежі та збори, встановлені на території України, а також витрати по видаленню виконавцем відходів переробки бокситів.

Підпунктом 4.2 п.4 контракту від 20.02.2013 року вартість переробки включає в себе всі витрати, понесені виконавцем при переробці поставлених замовником товарів, починаючи з їх прийому в пункті поставки і закінчуючи оплатою всіх витрат, пов'язаних з виробництвом та поставкою готової продукції, включаючи митні платежі та збори, встановлені на території України, а також витрати по видаленню виконавцем відходів переробки шляхом їх захоронення.

Визначаючи Товариству за наслідком цих господарських операцій податкове зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та мито, податковий орган дійшов висновку, що оскільки відходи, які отримуються в процесі переробки давальницької сировини, залишаються на території України на власних шламосховищах Товариства, а вищезазначеними контрактами не передбачена грошова або інша компенсація вартості відходів (червоних шламів), дана господарська операція вважається безоплатно отриманим товаром, що призвело до заниження фактичних обсягів розміщення відходів переробки давальницької сировини та до заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 4 719 759 грн. та до заниження податку на прибуток на суму 933 102 грн.

За результатами перевірки встановлено, що червоні шлами, утворені в результаті переробки давальницької сировини, є власністю нерезидента компанії "RS International GmbH", проте залишаються на митній території України, а саме, на території ТОВ "МГЗ". Частина цих відходів була реалізована нерезидентом також на території України ТОВ "Південьнафтозбуд".

Згідно розрахунку щодо утворення, реалізації та розміщення червоного шламу на ТОВ "МГЗ" було утворено 3 842 987 тонн червоного шламу, з яких 482 093,93 тонн були реалізовані "RS International GmbH" на митній території України - ТОВ "Південьнафтозбут".

Факт продажу частини відходів ТОВ "Південьнафтозбут" для використання у будівництві став приводом податківцям вважати весь утворений під час перероблення давальницької сировини червоний шлам - товаром.

Ревізорами було обраховано, що оскільки решта червоного шламу не реалізується, а видаляється на шламосховища ТОВ "МГЗ", а за своїми властивостями зазначені відходи можуть бути використані в якості товару, таким чином зазначений шлам є безоплатно отриманий товариством товаром.

Такий висновок податкового органу обґрунтований тим, що відповідно до Паспорту місця видалення відходів шламосховища №2 ТОВ "МГЗ" червоний шлам, що утворився на ТОВ "МГЗ" придатний для переробки та може бути використаний у сільському господарстві, у чорній металургії, цементному виробництві, у скляній промисловості як барвник та створено спектр товарної продукції з червоного шламу - факрінт, альбентофракрінт, ферралокс, -25П, гемалпін, фералсорбент.

Отже, за своїми властивостями червоний шлам, що утворюється в процесі переробки давальницької сировини підлягає утилізації у розумінні ст.1 Закону України "Про відходи" та може бути використаний в подальшому, а відтак, вважається товаром у розумінні положень ПК України, зокрема, пп.14.1.124 п.14.1 ст.14, а оскільки, як вже зазначалось вище, за умовами контрактів не передбачено грошової або іншої компенсації вартості відходів, що залишаються на території України на власних шламосховищах Товариства, зазначена продукція вважається товаром, безоплатно переданим позивачеві.

Відповідно до відомостей АС "Податковий блок" та АРМ "Митниця" податківцями встановлена вартість продажу аналогічного червоного шламу компанією "RS International GmbH" підприємству ТОВ "Південьнафтозбут". За цією ціною ревізорами було обраховано умовну продаж червоного шламу, який був безоплатно отриманий ТОВ "МГЗ" від "RS International GmbH" на загальну суму 4 719 759 грн.

Від зазначеної суми податківцями обраховано недоїмку з податку на прибуток в сумі 932 854 грн., недоїмку зі сплати податку на додану вартість в сумі 2 167 475,25 грн., недоїмку зі сплати мита на товари, що ввозяться на територію України 212 497,57 грн., а також штрафні санкції до кожного з цих податків.

Надаючи правову оцінку наведеним доводам податкового органу, суд першої інстанції, з яким колегія суддів цілком погоджується, виходив з того, що відходи виробництва глинозему, які утворились в процесі переробки давальницької сировини, не можливо вважати товаром, безоплатно наданим Товариству, оскільки контрактом на переробку та будь-якими іншими правочинами не передбачено надання без компенсації у власність позивача вказаних відходів, навпаки, відповідно до умов контракту, ці відходи є власністю контрагента позивача компанії "RS International GmbH", а відповідно до Паспорту місця видалення відходів шламосховища №2 ТОВ "МГЗ" з шламом проводиться операція з видалення відходів D5 "Складання у спеціально обладнанні звалища", яка, в свою чергу, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 13.07.2000 р. №1120, належить до операцій по видаленню відходів (розділ А), які не призводять до можливої рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного чи альтернативного використання відходів, тобто, після видалення зазначених відходів на спеціально обладнане звалище вони втратили можливість будь-якого використання у господарській діяльності і більше не є товаром та перестали бути об'єктом цивільних прав, право власності на них припиняється відповідно до ст.349 ЦК України.

Оскільки ТОВ "МГЗ" не є власником виділеного червоного шламу та ніяким чином не використовує його у своїй господарській діяльності, а після виділення шлам взагалі перестає бути товаром, суд першої інстанції дійшов висновку, що в позивача немає жодних підстав включати вартість цих відходив до доходів, сплачувати стосовно них податок на прибуток, податок на додану вартість та мито.

Так, згідно пп.14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи та послуги, що виконуються (надаються) платником податку без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, контрактами на переробку та будь-якими іншими правочинами не передбачено надання без компенсації у власність ТОВ "МГЗ" вказаних відходів, а при реалізації червоного шламу як товару ТОВ "Південьнафтозбут", продавцем та отримувачем коштів виступала компанія "RS International GmbH", а не ТОВ "МГЗ".

Податковим органом не підтверджено жодним доказом, що компанія - нерезидент передала позивачеві право власності на вказані відходи або уповноважувала позивача розпоряджатися ними на власний розсуд, так само як не підтверджено факт використання ТОВ "МГЗ" червоного шламу у власній господарській діяльності.

Не ґрунтується на законі і висновок ДПІ про те, що зазначені відходи, перебуваючи на території позивача, є його активами відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, згідно листа Міністерства фінансів України від 04.07.2011 року №31-08410-07-10/16785, контрольованим підприємством вважається ресурс, вигоди від використання якого, як очікується, поступатимуть на підприємство, і підприємство має можливість обмежити доступ іншим до цих вигод.

Оскільки позивач не є власником відходів переробки давальницької сировини, видалених на шламосховище №2, ці відходи ним не контролюються, отже, не можуть вважатися активами Товариства. В будь - якому випадку, вигоду від реалізації відходів отримує компанія - нерезидент, а ніяк не позивач ТОВ "МГЗ".

Як вже зазначалося вище, за умовами контрактів, відходи переробки реалізуються Замовником на митній території України або видаляються Виконавцем шляхом кінцевого захоронення у власних шламосховищах.

З матеріалів справи вбачається, що компанія-нерезидент заздалегідь відповідними листами попереджала позивача про обсяги відходів, які власником планується реалізувати, із зазначенням суб'єкта господарювання, якому ці відходи мають бути передані. Решта ж відходів, відповідно до умов контрактів, підлягала видаленню, тобто без можливості їх утилізації та подальшого використання.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про безпідставність збільшення Товариству податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, а також мита на товари, що ввозяться на територію України є правильним та обґрунтованим.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору № ИТ-SW-025/14K/15-V від 01.10.14 позивач використовував програмне забезпечення ТОВ "ИТ-Сервіс" (м. Красноярськ, РФ).

Відповідно до акту виконаних робіт від 16.10.14 №1, ТОВ "ИТ-Сервіс" передано, а позивачем прийнято права на використання програмного забезпечення на суму 1 944 доларів США.

Відповідно до п.160.2 ст.160 ПК України, резидент при виплаті нерезиденту зазначених пункті 160.1 цієї статті доходів зобов'язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, якщо інше не передбачено положенням міжнародних договорів.

Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, передбачена ставка податку обмежена 10 відсотками.

29.12.14 ТОВ "МГЗ" сплатив на користь ТОВ "ИТ-Сервіс" 1 944 доларів США, а також перерахував до державного бюджету 3 065,47 грн. (194 доларів США за курсом), тобто 10% податку з нерезидента.

З'ясувавши, що ним помилково було перераховано нерезиденту суму 1 944 доларів США без зменшення цієї суми на вже сплачений податок на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 194 доларів США (3065,47 гривень за курсом), позивач зазначену суму відніс до дебіторської заборгованості з ТОВ "ИТ-Сервіс".

16.01.15 ТОВ "ИС-Сервіс" повернуло на рахунок ТОВ "МГЗ" помилково сплачені на його користь 194 долари США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківської виписки з рахунку від 16.01.2015 року та повідомлення SWIFT ВІД 15.01.2015 РОКУ (а.с. 146).

Відповідач вважає, що оскільки під час сплати до бюджету позивачем не було врахована сума в 194 долара США, то її також необхідно додатково обкласти 10% податком на прибуток, що дорівнює 306,54 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що немає ніяких підстав вважати базою для оподаткування суму в 2 138 доларів США, враховуючи, що помилково сплачені 194 долари було сторнировані відразу після сплати, а через незначний проміжок часу повернути на рахунок позивача. Помилка, допущена при розрахунках з нерезидентом, була виправлена позивачем до початку податкової перевірки, отже не може вважатися винагородою нерезиденту, тому утримання з неї податку є неправомірним.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до умов договорів найму №123-У від 01.04.12, №120-У від 01.04.13 та №134-У від 01.04.14, укладених між позивачем та ТОВ "Південьнафтозбут", позивач передав останньому у безоплатне користування будівлю стоянки техніки з прибудовою площею 840,50 кв.м., з прилеглою територією 5083,60 кв.м., загальною площею 5924,10 кв.м.

Під час перевірки відповідач дійшов висновку, що оскільки позивачем зазначена земельна ділянка була передана у безоплатне користування іншому суб'єкту господарювання, то неможливо вважати, що вона використовується у господарської діяльності позивача, а тому витрати на неї (сплата земельного податку) не повинні відноситись до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки за договорами найму позивачем не передавались речові права на зазначену земельну ділянку, а лише надавалась можливість використання цієї землі та приміщень для розташування інженерного, диспетчерського персоналу, стоянці техніки, саме позивач має обов'язок сплатити земельний податок, незалежно від того, передав він цю ділянку у користування іншим суб'єктам господарювання, чи користується нею особисто.

Відповідно до п.п. "в" п.п.138.10.4 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Плата за землю, відповідно до п.п.9.1.10 ст.9 ПК України віднесена до загальнодержавних податків. За таких обставин, підстави для заперечення можливості віднесення позивачем коштів, сплачених в якості податків за цю земельну ділянку, до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відсутні.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути з Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 77279(сімдесят сім тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 32 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: Косцова І.П.

Суддя: Стас Л.В.

Суддя: Турецька І.О.