Ухвала суду № 57347637, 19.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/25356/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кеміагротрейд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кеміагротрейд» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кеміагротрейд» (далі - Позивач, ТОВ «Кеміагротрейд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДВС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2015 року №0000272209 та №0000282209.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджується подання ТОВ «Кеміагротрейд» для митного оформлення підроблених документів, що містили неправдиві відомості щодо митної вартості товару, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги сплати Позивачем при митному оформленні товару податків та інших платежів виходячи з митної вартості, обрахованої контролюючим органом самостійно, у зв'язку з чим підстави для донарахування податкових зобов'язань у подальшому відсутні.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2014 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, постанови слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м . Києві від 21.10.2014 року №б/н (а.с. 78) у відповідності до наказу від 10.11.2014 року №1 (а.с. 79) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кеміагротрейд» щодо додержання законодавства України з питань державної митної справи. У ході перевірки податковим органом було виявлено декларування Позивачем відомостей про митну вартість товару, що призвело до порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, що призвели до несплати ввізного мита в сумі 267 692,76 грн., а також п. 190.1 ст. 190 ПК України в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України, внаслідок чого несплачена сума податку на додану вартість складає 877 208,58 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 18.11.2014 року №н/1/14/26-15-22-09/25595336 (а.с. 80-83). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 31.07.2015 року винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»: №0000202209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання, на загальну суму 401 539,14 грн. (у тому числі за основним платежем - 267 692,76 грн. та штрафними санкціями - 133 846,38 грн.) (а.с. 23); №0000212209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 315 812,87 грн. (у тому числі за основним платежем - 877 208,58 грн. та штрафними санкціями - 438 604,29 грн.) (а.с. 24).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 05.10.2015 року №21016/6/99-99-10-01-06-25 (а.с. 25-28) було частково задоволено скаргу ТОВ «Кеміагротрейд» від 14.08.2015 року №367/15 та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №№0000202209, 0000212209 в частині застосованих штрафних санкцій - до 25% суми визначеного податкового зобов'язання.

Листом від 15.10.2015 року №15659/10/26-15-22-09-32 ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 29) направила на адресу Позивача податкові повідомлення-рішення від 15.10.2015 року форми «Р»: №0000282209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання, на загальну суму 334 615,95 грн. (у тому числі за основним платежем - 267 692,76 грн. та штрафними санкціями - 66 923,19 грн.) (а.с. 33); №0000272209, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 096 510,73 грн. (у тому числі за основним платежем - 877 208,58 грн. та штрафними санкціями - 219 302,15 грн.) (а.с. 32). У зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 31.07.2015 року №№ 0000202209 та №0000212209 вважаються відкликаними.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних актів індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив наступне.

28.02.2014 року Позивачем було подано до Південної митниці митну декларацію №500060001/2014/006935 (а.с. 18-19) (далі - МД) з метою митного оформлення в режимі «імпорт» товарів, зокрема, «Агрохімікат - гербіцид «Діагональ», к.е., діюча речовина - ацетохлор (900г/л), у пластикових каністрах по 20 л, для роздрібної торгівлі - 80 000 літрів.», заявленою митною вартістю 84 000,00 доларів США. До вказаної МД Позивачем були додані, зокрема, копії контракту купівлі-продажу від 30.10.2013 року №С2013/-2С-2 та ліцензії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на імпорт №006133300001152 від 31.12.2013 року, в якій було визначено вартість товару у розмірі 84 000,00 доларів США.

За наслідками митного контролю митну вартість товару було скориговано за 6 методом визначення митної вартості з 838 849,20 грн. до 2 592 443,48 грн., виходячи з яких, як зазначає Апелянт, останнім було сплачено ввізне мито в сумі 168 508,83 грн. та податок на додану вартість - 552 190,46 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції зі змісту листа Мінекономрозвитку України від 11.07.2014 року №4121/11/23638-03 (а.с. 90-91) встановлено, що Міністерством у 2013 році Позивачу було оформлено 2 ліцензії на імпорт: №006133300001152 від 21.12.2013 року та №006133300001165 від 31.12.2013 року. При цьому зазначено, що ліцензію на імпорт від 31.12.2013 року №006133300001165 ТОВ «Кеміагротрейд» не отримувало, у той час як ліцензію №006133300001152 від 31.12.2013 року було отримано уповноваженим представником Позивача ОСОБА_2 09.01.2014 року.

Водночас, зі змісту вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2015 року у справі №752/5507/15-к, який набрав законної сили 29.05.2015 року, постановленого в рамках кримінального провадження №32014100010000225 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, вбачається, що ТОВ «Кеміагротрейд» 28.02.2014 року ввезено на митну територію України гербіцид «Діагональ, КЕ» на підставі ліцензії Мінекономрозвитку України №006133300001152 від 31.12.2013 року на імпорт 9 позицій товару. При цьому вартість гербіцидів «Діагональ, КЕ», згідно наданої до Південної митниці ліцензії, складала 84 000,00 доларів США згідно контракту від 30.10.2013 року №С2013/-2С-2 та додатку №1 до нього. Однак, згідно висновку експерта №99 від 12.02.2015 року зображення за змістом на копії ліцензії на імпорт №006133300001152 від 31.12.2013 року (на 9 позицій товару), наданій до митного органу, не відповідає оригіналу ліцензії на імпорт №006133300001152 від 31.12.2013 року, виданому Мінекономрозвитку України для ТОВ «Кеміагротрейд», тобто вона є підробкою.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 214 ПК України, ст. ст. 52, 54 ПК України, прийшов до висновку, що невідповідність відомостей щодо митної вартості імпортованого ТОВ «Кеміагротрейд» товару під час митного оформлення з даними, виявленими у ході перевірки, свідчить про необґрунтованість позовних вимог та наявність у Відповідача правових підстав для донарахування Позивачу суми ввізного мита та податку на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 7 Митного кодексу встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу

Пунктом 7 частини 1 ст. 336 МК України закріплено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 345 Митного кодексу митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 351 МК України закріплено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Крім того, приписами ч. 4 ст. 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положеннями МК України встановлені умови, порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок та порядок їх проведення, зокрема документальних невиїзних. З відомостями про дату початку та місце проведення перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог ч. 4 ст. 351 МК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену ч. 5 ст. 351 МК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами ст. 24 МК України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016 року у справі №К/800/27674/15.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту акту перевірки від 18.11.2014 року №н/1/14/26-15-22-09/25595336, про початок проведення перевірки Позивача було повідомлено листом від 10.11.2014 року №1/10/26-15-22-09-10, що, на думку судової колегії, свідчить про виконання ГУ ДФС у м. Києві вимог законодавства щодо проведення початку проведення невиїзної позапланової документальної перевірки.

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до ч. 13 ст. 354 МК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом доходів і зборів за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу доходів і зборів передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Статус матеріалів перевірки та висновків органу доходів і зборів визначається кримінальним процесуальним законом.

Зі змісту наявного у матеріалах справи листа ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.07.2015 року №4602/8/26-50-09-01-15 (а.с. 75) вбачається, що остання повідомила Відповідача про набрання законної сили вироком Голосіївського районного суду м. Києва у травні 2015 року, у зв'язку з чим винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 31.07.2015 року відповідає вимогам Митного кодексу.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому згідно п. 4 ч. 1 ст. 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів з поміж іншого виникає і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки орган доходів і зборів самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.

Отже, законодавець передбачив повноваження органів доходів і зборів самостійно визначати податкових зобов'язань як за наслідками перевірки митної декларації, так і за результатами документальної перевірки.

Наведеним спростовується твердження Апелянта про те, що самостійне визначення Південною митницею митної вартості товару у лютому 2014 року шляхом застосування 6 методу визначення митної вартості свідчить про те, що платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми.

Крім того, наведене посилання Апелянта є безпідставним ще й з огляду на те, що відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Даною статтею Податкового кодексу (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; 54.3.4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; 54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; 54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Тобто, самостійний розрахунок грошового зобов'язання контролюючим органом у розумінні ст. 54 ПК України можливий виключно за результатами митного контролю, отриманими після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, така процедура митного контролю на момент проведення Відповідачем перевірки була завершена.

З урахування наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, як вбачаться з матеріалів справи, між Мост Груп (Гонконг) Ко, Лімітед (Китай) (Продавець) та ТОВ «Кеміагротрейд» (Покупець) укладено контракт купівлі-продажу №С2013/-2С-2 від 30.10.2013 року (а.с. 11-14). Згідно додатку №1 до вказаного контракту (а.с. 15-16) вартість товару №1 «Діагональ К.Е.» обсягом 80 000 літрів складає 84 000,00 доларів США. Дані документи, як було зазначено раніше, й були подані ТОВ «Кеміагтротрейд» до Південної митниці для здійснення митного оформлення товару.

Разом з тим, відповідно до додаткової угоди №2 від 24.11.2013 року до контракту №С2013/-2С-2 від 30.10.2013 року (а.с. 96) було внесено виправлення до додатку №1 та вказано, що вартість товару «Діагональ К.Е.» складає 672 000,00 доларів США.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 52 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності.

З наведеного випливає, що за наявності додатків до зовнішньоекономічного договору (контракту), декларант повинен подати їх до митного органу.

При цьому, даний додаток до контракту, підписаний сторонами 24.11.2013 року, Позивачем при митному оформленні товару за МД від 28.02.2014 року до Південної митниці не подавався.

Крім того, зі змісту наявної у матеріалах справи заявки на одержання ліцензії на імпорт (а.с. 98) вбачається, що остання була подана до Мінекономрозвитку України 25.11.2013 року (вх. №1170) із заявленою вартістю товару «Діагональ К.Е.» 84 000,00 доларів США за 80 000 літрів.

Водночас, 30.12.2013 року до Мінекономрозвитку України до вхідного номеру №1170 було подано заявку на одержання ліцензії на імпорт (а.с. 92), в якій визначено вартість товару «Діагональ К.Е.» в сумі 672 000,00 доларів США за 80 000 літрів. При цьому саме з урахуванням відомостей, викладених у заявці від 30.12.2013 року Мінекономрозвитку України було видано ліцензію на імпорт від 31.12.2013 року №006133300001152 (а.с. 91) строком дії до 31.12.2013 року.

Судовою колегією враховується, що відповідно до п. 5 затвердженого наказом Міністерства економіки України від 14.09.2007 року №302 Положення про порядок ліцензування імпорту товарів ліцензія видається із строком дії, що не перешкоджає здійсненню суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності імпорту, у тому числі з віддалених місць, та відповідає умовам зовнішньоекономічного договору (контракту). Увезення товару за ліцензією може здійснюватися окремими партіями. Ліцензія є дійсною для митного оформлення товарів протягом строку її дії.

У разі встановлення кількісних обмежень на імпорт товарів строк дії ліцензії не повинен перевищувати строку дії кількісних обмежень.

Тобто, на час митного оформлення товару «Діагональ К.Е.» у лютому 2014 року ліцензія Мінекономрозвитку України втратила свою дію та не могла бути визначальним документом, що підтверджував митну вартість товару.

Разом з тим, враховуючи неподання Позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять складові фактурної ціни товару «Діагональ К.Е.» у розмірі, що не відповідала договірній ціні товару, судова колегія приходить до висновку, що ТОВ «Кеміагротрейд» до митного оформлення товару у лютому 2014 року подані документи, які містили недостовірні відомості, що було встановлено при проведенні документальної невиїзної перевірки та у ході розгляду справи Апелянтом не спростовані.

Відтак, враховуючи, що застосовувана ставка ввізного мита складала 6,5 % та її розмір Позивачем не оскаржувався, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість її донарахування ТОВ «Кеміагротрейд» в сумі 267 692,76 грн. (6 710 793,60 х 6,5% - 168 508,83 грн.).

Крім того, відповідно до п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Оскільки ставка податку на додану вартість у 2014 році складала 20%, Відповідачем обґрунтовано визначено розмір грошового зобов'язання Позивача з ПДВ в сумі 877 208,58 грн. ((6 710 793,60 + 436 201,58) х 20% - 552 190,46 грн.).

Як зазначено у п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведеного, враховуючи перше визначення контролюючим органом суми грошового зобов'язання Позивачу, до останнього правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кеміагротрейд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кеміагротрейд» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.