Ухвала суду № 57347630, 19.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20370/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврометалбуд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврометалбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврометалбуд» (далі - Позивач, ТОВ «ТД «Єврометалбуд») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 року №0006512207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.02.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи не підтверджується факт виконання господарських зобов'язань, правових підстав для нарахування податкового кредиту у ТОВ «ТД «Єврометалбуд» не було.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, оскільки, на переконання Апелянта, відсутність сертифікатів якості свідчить про порушення умов договору, а не його недійсність, ненадання товарно-транспортної накладної не може бути підставою для визнання відсутності факту придбання товарів. Крім того, наголошує на помилковості твердження суду про наявність у Позивача обов'язку перевірити правосуб'єктність контрагента, а також на неврахуванні відсутності у Відповідача права виносити податкове повідомлення-рішення до завершення розслідування кримінальної справи.

У судовому засіданні представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у липні 2015 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України у відповідності до наказу від 23.07.2015 року №1572 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТД «Єврометалбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Кагард Груп» за період з 01.01.2014 року по 01.04.2015 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено суму ПДВ за лютий 2015 року на 30 421,46 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.07.2015 року №353/2207/37996213. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 17.08.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006512207, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 38 027,00 грн., у тому числі за основним платежем - 30 421,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 7 606,00 грн..

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Кагард Груп» (Продавець) та ТОВ «ТД «Єврометалбуд» (Покупець) укладено договір поставки від 02.02.2015 року №34КГ (далі - Договір) (а.с. 42-43), за умовами якого Продавець зобов'язується відпустити, а Покупець прийняти й оплатити на умовах, викладених в до Договору, продукцію, сортамент, кількість і ціна якої зазначені у випадкових накладних та специфікаціях.

Пунктом 1.2 Договору закріплено, що якість і асортимент продукції, що відпускається, повинні відповідати ГОСТу, ДСТУ, ТУ.

Згідно п. 3.2 Договору загальна сума Договору визначена на підставі специфікацій та видаткових накладних, прикладених до Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору передача продукції від Продавця до Покупця здійснюється шляхом підписання товарних накладних та специфікацій на продукцію.

Зі змісту розділу 5 Договору вбачається, що датою приймання продукції є дата, зазначена у видатковій накладній про одержання продукції, підписана уповноваженими представниками сторін. Товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем по якості й кількості згідно «Інструкцій про порядок прийому продукції ПТН і товарів народного споживання по кількості й по якості П-6, П-7» відповідно.

При цьому згідно пп. 7.1.2 Договору Продавець зобов'язаний передати Покупцеві на продукцію, що відпускається, наступні документи: оригінал договору поставки, товарну накладну на продукцію, податкову накладну на продукцію, сертифікат якості заводу-виробника.

На переконання Позивача, факт виконання зобов'язань за вказаним Договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових накладних (а.с. 44-45, 49-50, 54-55); видаткових накладних (а.с. 47, 52, 57); специфікацій (а.с. 48, 53, 58); банківський виписок (а.с. 59-66).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладеного між контрагентами правочину, а також на підставі того, що наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 44, 185, 187, 198, 200, 201 ПК України, а також ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань, а відтак і про неправомірність формування податкового кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена у листі ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Як було встановлено у ході перевірки та вбачається з матеріалів справи, доказів відображення руху товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку Позивача останнім суду надано не було.

При цьому, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Єврометалбуд», які б давали право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом з огляду на таке.

Суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на відсутності імперативно визначених умовами Договору товаросупроводжувальних документів - товарно-транспортних накладних, а також документів, що підтверджують якість товару, що поставляється.

При цьому сторони Договору, визнавши обов'язковими застосування положень Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року (далі - Інструкція №П-6) та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року (далі - Інструкція №П-7), не врахували такого.

Згідно п. 12 Інструкції №П-6 приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну наявність продукції та в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 14 Інструкції №П-7 закріплено, що приймання продукції за кількістю та комплектністю здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що постачається (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і таке інше). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У даному випадку складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції й в акті вказується, які документи відсутні.

Водночас, матеріали справи свідчать, що ні Позивачем, ні Апелянтом не надано доказів складання у встановленому п. 12 Інструкції №П-6 та п. 14 Інструкції №П-7 актів про відсутність обов'язкових за умовами Договору документів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту акту перевірки (а.с. 11), первинні документи від імені ТОВ «ТД «Єврометалбуд» підписані не ОСОБА_2, який зазначив, що жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Кагард Груп» не має. Відтак, останні підписані від імені особи, яка не мала жодного відношення до господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11, первинні документи, підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Кагард Груп» підписані від імені директора особою, яка заперечує свою участь у його створенні та діяльності, в тому числі, й у підписанні будь-яких документів від імені товариства, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані Позивачем докази виконання договірних зобов'язань є належними та такими, що підтверджують факт придбання Позивачем товарів у вказаного контрагента.

Таким чином, беручи до уваги викладене, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ТОВ «ТД «Єврометалбуд» докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем товарів у ТОВ «Кагард Груп».

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням наведеного посилання Апелянта на те, що відсутність окремих документів є свідченням порушення договірних зобов'язань, а не податкового законодавства, є безпідставним.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов'язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

Відтак, встановлена судом першої інстанції та не спростована Позивачем юридична дефектність первинних документів, а також відсутність їх у необхідному обсязі, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний характер укладеного між контрагентами правочину.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Приписи п. 200.1 ст. 200 ПК України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від ТОВ «Кагард Груп» товарів, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства та не підтвердження ними реальності виконання зобов'язань за Договором, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «ТД «Єврометалбуд» правових підстав для включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2015 року на суму 30 421,46 грн.

Судова колегія погоджується з посиланням Апелянта на те, що відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання безтоварними господарських операцій та безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. При цьому, матеріали справи свідчать, що договору перевезення між сторонами не укладалося, а відтак приписи затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.02.1998 року №128/2568 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють відносини між перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами, до спірних правовідносин застосовуються не обов'язково.

Тобто, товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Аналогічна позиція закріплена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.05.2014 року у справі №К/800/10421/14.

Однак, у даному спорі не оцінюється правомірність формування Позивачем даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими доводи Апелянта щодо неможливості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до завершення розслідування кримінальної справи з огляду на таке.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи), у тому числі посадових (службових) осіб неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Зі змісту акту перевірки від 31.07.2015 року №353/2207/37996213 випливає, що податкова перевірка проведена у рамках досудового слідства по кримінальній справі, порушеній за фактом ухилення від сплати податків щодо посадових осіб, зокрема, ТОВ «Кагард Груп», а не відносно посадових осіб ТОВ «ТД «Єврометалбуд», у зв'язку з чим у Відповідача були правові підстави виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврометалбуд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврометалбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.