Ухвала суду № 57347626, 19.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/3154/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Антонова Н.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва (далі - Відповідач, Управління) про визнання неправомірними дій посадових осіб Управління щодо перерахування пенсії з 01.01.2004 року по 30.09.2011 року та зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2004 року по 30.09.2011 року і провести виплату донарахувань за кожний місяць з 03.09.2011 року.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2016 року позовну заяву залишено без розгляду. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що звернення до суду у 2016 року з проханням провести перерахунок пенсії до 30.09.2011 року виходить за межі процесуального строку такого звернення, а відтак позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить продовжити процесуальний строк до 20.05.2016 року, скасувати оскаржувану ухвалу та повернути матеріали позовної заяви на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому звертає увагу на неправильне застосування судом норм процесуального права, оскільки останній невірно визначив момент, з якого бере початок перебіг строку звернення до суду.

У судовому засіданні Відповідачем заявлено клопотання про заміну Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на правонаступника - Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Укртрансслужба).

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, розглянувши заявлене клопотання, заслухавши пояснення Відповідача та думку Апелянта, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення.

У судовому засіданні Апелянт наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній та у заяві про збільшення позовних вимог до апеляційної скарги.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просив визнати неправомірними дії Відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з 01.01.2004 року по 30.09.2011 року та зобов'язання останнього здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2004 року по 30.09.2011 року.

Крім того, зі змісту листа Управління від 30.12.2015 року №569/12/К-503 (а.с. 7-9) вбачається, що на підставі заяви Позивача від 03.10.2011 року і розпорядження Відповідача від 29.05.2012 року призначено пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому зазначено, що розрахунок пенсії проведено з урахуванням загального середньомісячного заробітку за період роботи з 01.07.2000 року по 30.09.2011 року з урахуванням проведеної оптимізації пенсії згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим заробіток за період з 01.07.2000 року по 30.06.2005 року до розрахунку взято не було як невигідний. Крім іншого, у даному листі зазначено, що Відповідачем 03.09.2014 року проведено перерахунок пенсії із застосуванням показника заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі рішення суду від 27.09.2012 року. Разом з тим Позивач звернувся з даним адміністративним позовом 24.02.2016 року.

З урахуванням наведеного, судова колегія, оцінюючи висновки суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Отже, враховуючи щомісячний характер пенсії, призначеної Позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також здійснення її призначення на підставі заяви ОСОБА_2 від 03.10.2011 року, судова колегія вважає, що саме з днем виплати після перерахунку щомісячної пенсії і пов'язується дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

За таких обставин, Позивач повинен був дізнатися про виплату йому пенсії у менших ніж, на його думку, полягало виплаті розмірах, не пізніше листопада 2011 року, тобто одразу після отримання відповідних виплат після призначення пенсії на підставі заяви від 03.10.2011 року.

Відтак посилання Апелянта на те, що останній дізнався про порушення своїх прав після ознайомлення зі статтею у примірнику газети «Пошта «Кур'єра» від 20.11.2015 року (а.с. 40) та отримання листа Управління від 30.12.2015 року №569/12/К-503 (а.с. 7-9), яким повідомлено про відсутність правових підстав для застосування показника заробітної плати за 2010 рік при розрахунку пенсії за період роботи з 01.01.2004 року по 30.09.2011 року, є необґрунтованим, оскільки, як було зазначено вище, про виплату пенсії у розмірах, що, на думку Позивача, є меншими ніж встановлено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», останній повинен був дізнатися не пізніше наступного місяця після дати її призначення на підставі заяви від 03.10.2011 року.

Враховуючи, що ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду лише 24.02.2016 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

При цьому судова колегія погоджується з твердженням Голосіївського районного суду м. Києва про те, що до спірних правовідносин не застосовується положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 вказаного Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тобто, за минулий час без обмеження будь-яким строком виплачуються лише нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Оскільки у спірних правовідносинах перерахунок пенсії з урахуванням вимог Позивача не здійснювався, відповідно не здійснювалося й її нарахування у розмірі, який останній вважає правомірним, у зв'язку з чим підстави для застосування наведених положень Закону відсутні.

Приписи ст. 100 КАС України визначають, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог Апелянта та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Посилання Апелянта на порушення суддею Голосіївського районного суду м. Києва положень ст. 154 КАС України в частині заборони переривання чи припинення ухвалення судового рішення у нарадчій кімнаті в якості підстави для скасування оскаржуваної ухвали судовою колегією оцінюється критично, оскільки в силу ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак, оскільки у ході перегляду в апеляційному порядку ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2016 року не було встановлено підстав для її скасування, передбачених у ст. 204 КАС України, судова колегія приходить до висновку про необхідність відхилення доводів Апелянта у вказаній частині.

Твердження ОСОБА_2 про те, що до моменту виходу суду до нарадчої кімнати у справі не було клопотання Відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є вірним, адже, як свідчать матеріали справи, останнє було залучено до справи 18.03.2016 року після проголошення оскаржуваної ухвали. Однак, зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що таке клопотання не розглядалося у зв'язку з його поданням після постановлення судом оскаржуваної ухвали.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 55, 99-100, 155, 160, 167, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Допустити заміну по даній справі Відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва його правонаступником - Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.