Постанова № 57347597, 21.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2016 рокусправа № 808/1316/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 808/1316/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ПАТ «Запоріжнерудпром» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якого є ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 року № 0000802201, № 0000792201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.10.2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що суд при прийнятті рішення не врахував, що контрагент позивача, ТОВ «Одіс-2009» у своїй діяльності не створює реальних дій по наданню послуг, та метою діяльності якого є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача були відсутні первинні документи, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій з контрагентом. Апелянт звернув увагу на обставини, які підтверджують фіктивність діяльності контрагента, вказано, що ТОВ «Одіс-2009» не знаходиться за місцем реєстрації, не має виробничих потужностей та фондів, підприємство має ознаки фіктивності, через відсутність оборотних фондів не має можливість виконувати договори по наданню послуг, наданню послуг навантаження-розвантаження, послуг перевезення вантажів. Апелянт вказував, що доказами нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами є відсутність оплати за отримані послуги.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового кредиту та валових витрат визначена позивачем на підставі господарських взаємовідносин та на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент позивача є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договорів з надання послуг вантажних перевезень. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом господарсько-договірних операцій. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій надання послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків. Суд першої інстанції зазначив, що при дослідженні доказів по справі встановлено фактичне виконання договорів, укладених позивачем з ТОВ «Одіс-2009».

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області з 18.09.2013 року по 24.09.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжнерудпром» з питань дотримання своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року. За результатами перевірки 03.10.2013 року складено акт № 78/22-01/00292333. Згідно висновків перевірки, викладених у акті - ПАТ «Запоріжнерудпром» порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування всіх видів діяльності за І квартал 2013 року на суму 150906 грн. та занижено податок на прибуток за І квартал 2013 року на суму 11164 грн. Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ПАТ «Запоріжнерудпром» з ТОВ «Одіс-2009», відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення замовлених господарський операцій.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області 17.10.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000802201, яким зменшено ПАТ «Запоріжнерудпром» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2013 року на суму 150906 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000792201, яким ПАТ «Запоріжнерудпром» збільшено суму податку на прибуток у загальному розмірі 16746,00 грн., за основним платежем 11164 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5582 грн.

Встановлено, що ПАТ «Запоріжнерудпром» скористалось своїм правом подати скаргу на податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 року № 0000802201 та № 0000792201.

Рішенням ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 04.12.2013 року № 3519/10/0807-10-04-20 податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 року № 0000802201 та № 0000792201 залишені без змін, скарги залишені без задоволення. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 06.02.2014 року № 2288/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 року № 0000802201 та № 0000792201 залишені без змін, скарги залишені без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що 01.08.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Одіс-2009» (виконавець) було укладено договір № 010811/6 про надання послуг, за договором виконавець зобов'язувався надати послуги по навантаженню технікою в технічно справному стані з навченим та атестованим екіпажем для навантаження та перевезення щебеню, відсіву гранітного, гірської маси на об'єкті замовника, замовник у свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги.

Встановлено, що 16.08.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Одіс-2009» (виконавець) було укладено договір № 17/08/12 про надання по послуг, за договором виконавець зобов'язувався надати послуги по письмовому завданню замовника, а саме, здійснити перевезення щебеню від місця навантаження до місця розвантаження, замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги. Господарські взаємовідносини з ТОВ «Одіс-2009» було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності.

В матеріалах справи відсутні податкові накладні, які видавались ТОВ «Одіс-2009» - ПАТ «Запоріжнерудпром» за результатами виконання договорів, за якими позивачем задекларовано податкові показники за І квартал 2013 року.

Згідно п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На підтвердження виконання договорів надання послуг надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані особам без зазначення посад та прізвищ, тобто акти складені з порушеннями. Суд вважає, що згідно вказаних актів неможливо встановити посадових осіб, які підтверджують факт надання послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) носять узагальнений характер і не відображають суті наданих послуг. Послуги, що надавались згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) вказано «автопослуги», натомість згідно договору від 01.08.2011 року № 010811/6 ПАТ «Запоріжнерудпром» замовляло у ТОВ «Одіс-2009» послуги з навантаження вантажу, однак акти, надані як доказ виконання договорів не відображають надання-отримання послуг по навантаженню вантажів.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 067479 від 19.12.2008 року, ТОВ «Одіс-2009» мало такі види діяльності за КВЕД: діяльність автомобільного вантажного транспорту, розбирання та знесення будівель, земляні роботи, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля паливом, оптова торгівля будівельним матеріалом, організація перевезень вантажів. Встановлено, що діяльність ТОВ «Одіс-2009» не передбачає здійснення навантаження-розвантаження вантажів автотранспортом, не передбачалась діяльність з автоперевезення.

Основним доказом на який посилається позивач, доводячи дійсність надання отримання від ТОВ «Одіс-2009» послуг є товарно-транспортні накладні. Товарно-транспортні накладні № 000330 від 25.01.2013 року № 000331 від 26.01.2013 року, № 000331/1 від 26.01.2013 року, № 181523 від 01.03.2013 року, № 181519 від 04.03.2013 року, № 181521/1 від 05.03.2013 року, № 181519/1 від 05.03.2013 року, № 181518/1 від 05.03.2013 року, № 181521 від 05.03.2013 року, № 181520 від 06.03.2013 року, № 181512 від 06.03.2013 року, де замовником та вантажоодержувачем перевезення вказано ПАТ «Запоріжнерудпром», автопідприємством, що здійснює перевезення, вантажовідправником вказано ТОВ «Одіс-2009», не містять даних про пункт навантаження та пункт розвантаження вантажу.

У якості доказу здійснення перевезень вантажів ТОВ «Одіс-2009», ПАТ «Запоріжнерудпром» надано для долучення до матеріалів справи Журнал обліку автотранспорту, що виїздить з території ПАТ «Запоріжнерудпром» з щебенем, дата початку журналу 07.11.2012 року, дата закінчення 29.03.2013 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, перевезення щебеню здійснювалось ТОВ «Одіс-2009» 01.03.2013 року, однак записи у Журналі обліку автотранспорту, що виїздить з території ПАТ «Запоріжнерудпром» з щебенем за 01.03.2013 року відсутні. У Журналі відсутні дані, щодо в'їзду - виїзду автотранспорту ТОВ «Одіс-2009» 12.01.2013 року, 13.01.2013 року, 14.01.2013 року, 25.01.2013 року, 26.01.2013 року, 05.03.2013 року, 06.03.2013 року. Більше того, журнал містить виправлення, первинно у ньому був записаний інший перевізник, у подальшому деякі записи виправлені на ТОВ «Одіс-2009».

Варто вказати, що Журнал обліку автотранспорту, що виїздить з території ПАТ «Запоріжнерудпром» з щебенем вівся у довільній формі, відсутні розпорядження або інструкції які б регламентували ведення подібного журналу. Записи у Журналі виправлялись, що ставить під сумнів як доказ надання послуг з автотранспортного перевезення, ставить під сумнів перебування автомобільного транспорту на території ПАТ «Запоріжнерудпром».

Згідно з ст. 69, ч. 1 ст. 79 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи відсутні докази оплати наданих послуг за договорами від 01.08.2011 року та 16.08.2012 року, відсутні виписки по банківським рахункам, які б підтвердили рух коштів від позивача до виконавця ТОВ «Одіс-2009». Позивачем не було надано розрахунки, накладні, з яких можна було б визначити мету платежу.

У якості доказу оплати за отримані послуги, ПАТ «Запоріжнерудпром» надано акти зарахування однорідних зустрічних вимог. Актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 31.01.2013 року засвідчено, що ТОВ «Одіс-2009» має грошові зобов'язання перед ПАТ «Запоріжнерудпром» у сумі 271983,24 грн., ПАТ «Запоріжнерудпром» має грошове зобов'язання у розмірі 41339,12 грн. Актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 28.02.2013 року засвідчено, що ТОВ «Одіс-2009» має грошові зобов'язання перед ПАТ «Запоріжнерудпром» у сумі 278389,03 грн., ПАТ «Запоріжнерудпром» має грошове зобов'язання перед ТОВ «Одіс-2009» у розмірі 84963,64 грн. Актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 31.03.2013 року засвідчено, що ТОВ «Одіс-2009» має грошові зобов'язання перед ПАТ «Запоріжнерудпром» у сумі 270530,76 грн., ПАТ «Запоріжнерудпром» має грошове зобов'язання перед ТОВ «Одіс-2009» у розмірі 125296,96 грн. Акти зарахування однорідних зустрічних вимог складені на підставі видаткових накладних та актів виконаних робіт. В матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт, на підставі яких складені акти про зарахування однорідних грошових вимог.

Позивачем було надано видаткові накладні за період вересень-грудень 2012 року, січень-березень 2013 року, згідно яких ТОВ «Одіс-2009» придбав у ПАТ «Запоріжнерудпром» щебінь, дизпаливо, масло, однак наявність лише видаткових накладних по вказаних господарських операціях не свідчить про наявність боргу (однорідних вимог) ТОВ «Одіс-2009» перед ПАТ «Запоріжнерудпром».

Встановлено, що згідно договору від 01.08.2011 року № 010811/6 про надання по послуг, виконавець ТОВ «Одіс-2009» зобов'язувався надати послуги по навантаженню технікою в технічно справному стані з навченим та атестованим екіпажем. Відсутні докази про наявність у ТОВ «Одіс-2009» будь-яких працівників, найманих, спеціально навчених та проатестованих водіїв. Позивачем надано товарно-транспортні накладні, в яких вказано прізвища водіїв та марки автомобілів, однак у матеріалах справи відсутні дані про те, що вказані водії перебували у трудових відносинах з ТОВ «Одіс-2009».

Згідно листа ВРЕВ ДАІ з обслуговування м. Запоріжжя № 2 ГУМВС України в Запорізькій області від 11.04.2013 року № 1/17/611, адресований ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, відповідно до якого, автотранспорт, яким здійснювалось перевезення вантажу, не належить ТОВ «Одіс-2009», власниками є інші треті особи. Згідно листа Центру № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, адресований ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, автотранспорт, яким здійснювалось перевезення вантажу, не належить ТОВ «Одіс-2009», власниками є інші треті особи. Будь-яких доказів того, що ТОВ «Одіс-2009» використовував автотранспорт, мав договірні відносини з власниками автотранспорту, не надано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем не підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента послуги.

Згідно п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відповідно до п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Передбачено, що якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового зобов'язання мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Одіс-2009» у зв'язку з відсутністю підтвердження дійсності виконання господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що доводи суду першої інстанції не можуть базуватись на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що від'ємне значення ПАТ «Запоріжнерудпром» сформоване за 1 квартал 2013 року за результатами взаємовідносин з ТОВ «Одіс-2009» визначене не вірно, враховуючи не підтвердження формування сум податкового кредиту. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано не вірно, його формування не підтверджено всіма первинними документами, сума від'ємного значення потребує коригування.

Колегія суддів зазначає, що витрати, здійснені та задекларовані ПАТ «Запоріжнерудпром», не пов'язані з отриманням послуг чому є підтвердження не виконання договорів та відсутність руху коштів як засобу оплати за не отримані послуги. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, у процесі отримання а потім продажу товару, використання отриманих послуг у власній діяльності.

Колегія суддів не приймає як доказ реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Одіс-2009» по договорах від 01.08.2011 року № 010811/6 та від 16.08.2012 року № 17/08/12 судові рішення по справі № 808/701/14, оскільки предметом судового розгляду був інший період, а саме липень 2013, та інший акт податкової перевірки від 03.10.2013 року № 80/08-30-22-11/00292333, предметом розгляду була правомірність податкового повідомлення-рішення від 24.12.2013 року № 0001502211.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ПАТ «Запоріжнерудпром» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року було відстрочено ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення по справі.

Відповідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року у справі № 808/1316/14 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запоріжнерудпром» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Судовий збір в розмірі 3688,34 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 34 копійки) стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, код банку отримувача (МФО): 805012, рахунок отримувача: 31217206781004, код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук