Ухвала суду № 57347584, 05.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2016 рокусправа № 808/4125/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 808/4125/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Київської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №125110008/2015/010070/2 від 03.06.2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110008/2015/00027 від 03.06.2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що до Київської митниці ДФС заявлено до митного оформлення товар - морожена скумбрія ціла, митна вартість якого була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. За результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, відповідачем були прийняті спірні рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, які позивач вважає такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, оскільки ним були подані усі документи для підтвердження митної вартості товару.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, Київська митниця ДФС звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що при визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Партія товару постачалась на умовах FCA-Клайпеда (Литва) за Інкотермс 2000, якою не передбачено включення витрат на транспортування та страхування у вартість товару, тому вони повинні додаватись до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті. Документи на підтвердження митної вартості не надано, в тому числі щодо здійснення страхування імпортних товарів під час їх транспортування до кордону України. Витрати на транспортування товарів до кордону України позивачем підтверджено лише довідкою про транспортні витрати б/н від 27.05.2015 року, яка не є первинним документом в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оскільки позивачем не було підтверджено належними документами такі складові митної вартості товарів, як витрати на транспортування та страхування товарів, у відповідача були законодавчі та фактичні підстави для витребування додаткових документів. На думку апелянта, митницею були надані змістовні обґрунтування правомірності застосування другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товару, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні постанови по справі.

Позивач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не прибув, заперечень на апеляційну скаргу не надав.

За приписами частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, між позивачем та Пелагос П/Ф, Фарерські острови (Постачальник) укладено Контракт № 188F/2015Р від 30.04.2015 на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах, визначених сторонами, і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - морожена скумбрія ціла (далі - товар). Згідно Інвойсу постачальника від 22.05.2015 № SDA140306 товар постачався за ціною 1,125 доларів США за кг, на умовах FСА м. Клайпеда, Литва. Для здійснення митного оформлення товару 16.06.2015 позивачем до М/п "Східний термінал" Київської митниці ДФС було надіслано митну декларацію по формі МД-2 (реєстраційний номер митниці 125110008.2015.108851), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 471241, 07 гривень. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків - 462241, 07 грн. (21937, 50 доларів США х 21,070818 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення в на митну територію України - 9000,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару у позивача не було. Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме: контракт №188F/2015P від 30.04.2015; інвойс від 22.05.2015 № SDA140306; калькуляція постачальника від 22.05.2015; прайс-лист від 20.05.2015; міжнародна товарно-транспортна накладна № 400219 від 27.05.2015; довідка про транспортні витрати б/н від 27.05.2015; договір доручення № 30-10/14 від 30.10.2014; дублікат ветеринарного свідоцтва від 02.06.2015 серія ЄРД-00 №203016; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 27.05.2015 № LT0176294/L2-5411; сертифікат походження №ВС 29041 від 22.05.2015; сертифікат якості №42-2015 від 22.05.2015; експортна декларація № LTLUB000EK00С906 від 27.05.2015.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кліон» при здійснені митного оформлення товару надано усі необхідні документи, які доводять можливість застосування митної вартості за ціною договору (основний метод).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару, містять розбіжності. У відповідності до статті 53 Митного кодексу України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності подання (за наявності) додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, 2) копію митної декларації країни виробника; 3) висновки спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики товарів або інформація біржових організацій про вартість товару. Декларантом додатково надано лист № 06/02-470 від 03.06.2015 року з повідомленням про неможливість надати додаткові документи у 10-ти денний термін та про їх надання на протязі 80 днів з моменту митного оформлення.

Відповідач прийшов до висновку, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застосувати не можливо, оскільки немає необхідної для цих методів інформації. Відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за другорядним методом з розрахунку 1,84 дол. США за 1 кг. товару. У зв'язку з вказаним, відповідачем прийнято рішення від 03.06.2015 року №125110008/2015/010070/2 про коригування митної вартості товарів та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110008/2015/00027. 03.06.2015 на підставі рішення митного органу декларант оформив нову ВМД по формі МД-2 №125110008/2015/108876, сплативши митні платежі, товар випущено у вільний обіг. У своєму рішенні від 03.06.2015 №125110008/2015/010070/2 відповідач зазначив перелік документів за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом. а саме: 1) договір (угода, контракт) з третіми особами та рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; 2) висновок експертної організації, інформація біржових організацій про вартість товарів та/або сировини, 3) відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні за наявності).

18.06.2015 року позивач, керуючись статті 55 Митного кодексу України, додатково надав Київській митниці додаткові документи зазначені в рішенні, а саме: експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015 року; лист позивача № 06/02-550 від 18.06.2015 року про договори укладені з третіми особами; договір міжнародного транспортного експедирування № 2015МЄ/3М від 02.01.2015 року; рахунок № VIS 126 від 02.06.2015 року; Акт виконаних робіт № 126 від 02.06.2015 року; лист постачальника від 17.06.2015 з даними бухгалтерського обліку та договори з третіми особами. Однак, Київська митниця ДФС не скасувала рішення №125110008/2015/010070/2 від 03.06.2015 року, про що повідомлено позивача листом № 5401/5/10-70-25-47 від 01.07.2015 року.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15.

Слід зазначити, що умови поставки відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FСА не передбачають страхування товару.

Крім того, на підтвердження вартості транспортних послуг позивачем надано договір міжнародного транспортного експедирування № 2015МЄ/3М від 02.01.2015 року укладений між ФЛП ОСОБА_1 (експедитор) та ТОВ Кліон» (Клієнт); рахунок № VIS 126 від 02.06.2015 року; Акт виконаних робіт № 126 від 02.06.2015 року, довідку про розрахунок транспортних витрат б/н від 27.05.2015 року.

Твердження відповідача про те, що рахунок № VIS 126 від 02.06.2015 року містить нелогічну інформацію щодо вартості перевезення, оскільки відстань між Клайпеда до кордону України (Яготин) становить 741 км. при цьому вартість перевезення складає 8143,00 грн., тоді як відстань від Ягодин до міста Київ близько 500 км., але вартість перевезення 27000,00 грн., не приймається колегією суддів, оскільки частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так, згідно з частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено обґрунтованість визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції)) та безпідставність застосування відповідачем резервного методу.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі № 808/4125/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко