Ухвала суду № 57347582, 19.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2016 рокусправа № 808/5558/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 №4623-15 в сумі 13958,25грн. та від 11.06.2015 №1000-14 в сумі 39642,28грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що процент від нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначений умовами договору оренди, не може змінюватися в односторонньому порядку без внесення змін до договору крім того вказує на порушення податковим органом строку прийняття оскаржуваного рішення, який встановлений ПК України - до 01 липня відповідного року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 січня 2007 року між позивачем та Запорізькою міською радою укладений договір оренди землі, відповідно до якого позивач (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування житлового будинку, яка знаходиться у м.Запоріжжі по вул.Калініна, 92. Площа земельної ділянки - 0,3790. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2006 року становить 371003,10грн. (1% від грошової оцінки). Орендна плата за календарний рік в цінах 2006 року складає 3710,03грн.(п.9 Договору). Відповідно до п.12 Договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік, у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. Договір укладений до 29 травня 2013 року.

20.10.2014 позивачем оплачено орендну плату за 2014 рік у розмірі 4652,94грн., яка обчислена позивачем виходячи із річного розмірі орендної плати у сумі 3710,03грн. з урахуванням індексації.

25.06.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №4623-15, яким позивачу визначено суму орендної плати у розмірі 13958,52грн., яке позивач отримав 09.03.2015.

Не погодившись із прийнятим рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку до ГУ ДФС у Запорізькій області, та рішенням від 02.06.2015 №3936/7/0801-10-04-13 скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін, та донараховане позивачу податкове зобов'язання з орендної плати у розмірі 39462,28грн., про що відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №1000-14 від 11.06.2015.

Зазначене збільшення податкового зобов'язання відповідач пояснив тим, що під час процедури адміністративного оскарження отриманий витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідно до якого грошова оцінка земельної ділянки становить 1780693,60грн., а тому розмір орендної плати на 2014 рік повинен становить 53420,80грн. (1780693,60грн. х 3%). Таким чином загальна сума донарахованого грошового зобов'язання з орендної плати, визначена у податкових повідомленнях-рішеннях від 25.06.2014 №4623-15 та від 11.06.2015 №1000-14 становить 53420,80грн.

Відповідно до ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01.01.2011р. законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визнають вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 даного Кодексу).

П.288.1 ст.288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу (у редакції, яка діяла до 01.04.2014).

Після внесення змін 01.04.2014, пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, викладений у такій редакції: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п.п.288.5.1 п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно до переліку ст.9 Податкового кодексу України, логічним завершенням аналізу наведених норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані земельні ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами. Тобто, починаючи з 01.01.2011р., на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативно-грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України ,а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з п.п.14.1.125 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу ХІІІ Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки становить 1780693,60 грн.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11.12.2003р. №1378-ІV «Про оцінку земель», відповідно до абз.5 ст.5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно зі ст.18 даного Закону нормативна грошова оцінка земель в межах населених пунктів проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до ст.23 цього Закону технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України визначено (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

За таких обставин доводи апеляційної скарги з приводу того що договір оренди був укладений ще у 2007 році, до набрання чинності ПК України,а тому його норми не можуть розповсюджуватися на договірні відносини в сфері визначення розміру орендної плати за землю є безпідставними, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною суми платежу відповідно до закону, то обов'язок сплати земельного податку у новому розмірі виник у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Податкове повідомлення-рішення №4263-15 прийняте відповідачем 25.06.2014, проте отримане позивачем 09.03.2015.

Відповідно до п.286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

В той же час колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення відповідачем строку надання позивачу такого рішення не звільняє останнього від обов'язку сплатити орендну плату за землю у відповідності до норм Закону.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Доводи апеляційної скарги базуються на помилковому розумінні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова