Постанова № 57347525, 12.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2016 року № 826/22829/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західагроінвест» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.04.2015р.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західагроінвест» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.04.2015р. №0001222207.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Торговий дім «Західагроінвест» за результатами якої 23.03.2015р. складено Акт №980/26-58-22-07-18/39091027 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спрінгбокс» (код ЄДРПОУ 38919344) з податку на додану вартість за період з 01.09.2014р. по 31.10.2014р.» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 957545грн. у тому числі за вересень 2014 року - 407185грн., жовтень 2014 року - 550360грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 06.04.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0001222207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 196 931грн., у тому числі основний платіж - 957 545грн. та штрафні санкції - 239 386грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 06.04.2015р. №0001222207 - залишено без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015р. протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Спрінгбокс» (Постачальник) 21.07.2014р. укладено Договір поставки №1/2107, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - Покупцеві сухе молоко та іншу молочну продукцію кількість та асортимент якої вказується Покупцем, далі: Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Спрінгбокс» виписані податкові накладні: №№1, 2, 3 від 03.09.2014р., №№4, 5 від 03.09.2014р., №6 від 04.09.2014р., №7 від 05.09.2014р., №8 від 08.09.2014р., №9 від 09.09.2014р., №19, 16 від 22.09.2014р., №17, 18 від 23.09.2014р., №15 від 24.09.2014р., №21 від 26.09.2014р. на загальну суму ПДВ 407 184,68грн.; №1 від 01.10.2014р., №3 від 02.10.2014р., №4, 5 від 03.10.2014р., №6 від 06.10.2014р., №7 від 07.10.2014р., №8, 9 від 08.10.2014р., №10 від 09.10.2014р., №12 від 10.10.2014р., №14, 15 від 13.10.2014р., №16 від 14.10.2014р., №17, 18 від 15.10.2014р., №19 від 16.10.2014р., №22 від 17.10.2014р., №24 від 20.10.2014р., №25 від 21.10.2014р., №28 від 23.10.2014р., №31 від 24.10.2014р., №35 від 28.10.2014р., №36 від 29.10.2014р., №39 від 30.10.2014р., №38 від 30.10.2014р., всього на суму ПДВ 550 360,00грн.

Суми по зазначеним податковим накладеним включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ.

Транспортування продукції проводилося за рахунок Покупця через транспортно - експедиційну компанію - перевізника ТОВ «Струча гора» (код ЄДРПОУ 3580226) згідно договору з надання транспортних перевезень №01/04/14 від 01.04.2014р. на підставі товарно - транспортних накладних.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем отримано від ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві акт від 26.01.2015р. №64/26-53-22-02-21-38919344 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спрінгбокс» щодо правильності формування податкового зобов'язання та кредиту по ПДВ за вересень 2014 року», яким встановлено, що в ході перевірки ТОВ «Спрінгбокс» не були надані оригінали документів (договори, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, (послуг), документи що транспортування, зберігання, сертифікати якості) на підставі яких товариство формувало податковий кредит за вересень 2014 року. Згідно з Базою даних «Податковий блок «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів» встановлено, що основний від діяльності ТОВ «Спрінгбокс» - неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Податковий кредит ТОВ «Спрінгбокс» в більший частині був сформований за рахунок ТОВ «АВАЛОН-КОМПАНІ», ТОВ «СІЛЬВЕР ЛОГІСТІКС ГРУПП», ТОВ «АЙСЛОГІСТИК».

ТОВ «АВАЛОН-КОМПАНІ» формувало податковий кредит щодо придбання молочної продукції за рахунок постачальника ТОВ «Джи-Ві груп».

Згідно з базою АІС «Податковий блок», ТОВ «Джи-Ві груп» відсутнє за місцезнаходженням, кількість працівників - 1 особа.

ТОВ «Джи-Ві груп» формувало податковий кредит за рахунок постачальників, які здійснювали поставку: кави, нафтопродуктів та риби. Однак, звідки ТОВ «Джи-Ві груп» придбавало молочну продукцію невідомо.

ТОВ «СІЛЬВЕР ЛОГІСТІКС ГРУПП» формувало податковий кредит щодо придбання транспортно - експедиційних послуг за рахунок контрагентів: ТОВ «Джи-Ві груп» ТОВ «Укрпродтов».

ТОВ «АЙСЛОГІСТИК» формує податковий кредит щодо придбання транспортно - експедиційних послуг за рахунок контрагентів: ТОВ «Джи-Ві груп» та ТОВ «Укрпродтов».

ТОВ «Укрпродтов» формує податковий кредит за рахунок постачальників, які здійснювали поставку: кави, нафтопродуктів та риби. Однак, звідки ТОВ «Укрпродтов» придбавало транспортні послуги не відомо.

Згідно з базою АІС «Податковий блок «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів» встановлено, що ТОВ «Спрінгбокс» більшу частину податкових зобов'язань формувало по контрагентам: ТОВ «ТД «Західагроінвест», ТОВ «РЕСАНТА-КИЇВ».

Також, відповідно до бази даних «Податковий блок «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів» ТОВ «РЕСАНТА-КИЇВ» не формувало взаємовідносини (податковий кредит) з ТОВ «Спрінгбокс».

Таким чином, контролюючий орган прийшов до висновку, що у ТОВ «ТД «Західагроінвест» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання у ТОВ «Спрінгбокс», за перевіряємий період відповідно до пп. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Отже, судом встановлено, що висновки контролюючого органу в Акті перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації контрагента позивача, яка була отримана відповідачем від інших ДПІ.

Однак, з даними висновками податкового органу суд не погоджується, з наступних підстав.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду копії господарських договорів, податкових, видаткових накладних, акти виконаних робіт, товаро-транспортні накладні та інші документи по відносинам із ТОВ «Спрінгбокс» та ТОВ «Струча Гора».

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Спрінгбокс» зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Окрім цього, суд зазначає, що контролюючий орган використовуючи податкову інформацію щодо порушень податкового законодавства контрагентами позивача по взаємовідносинам з іншими суб'єктами господарювання, не довів постачання товарів (надання послуг) такими суб'єктами по ланцюгу позивачу через його контрагентів, а відповідних зустрічних звірок з цього приводу відповідачем не проводилось.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими, видатковими накладними, актами прийому-передачі, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю його контрагента з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Спрінгбокс» податкових накладних за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Спрінгбокс», суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західагроінвест».

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладені в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015р. №0001222207 є безпідставним та неправомірним, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західагроінвест» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 953,98грн. з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західагроінвест» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06.04.2015р. №0001222207.

Присудити з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Західагроінвест» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 953,98грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні, 98 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко