Ухвала суду № 57347016, 20.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"20" квітня 2016 р. справа №808/7407/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року №808/7407/15 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.09.2015 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з платника податків ФОП ОСОБА_2 податковий борг з податку на доходи фізичних осіб на суму 7324,84 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 5924 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За нормами пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та довідкою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (а.с.12-13, 59).

У зв'язку з наявністю податкового боргу та його несплатою ФОП ОСОБА_2, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб на суму 7324,84 грн..

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що 14.12.2015 року позивачем було подано до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, в якій ним уточнена сума, що підлягає сплаті в розмірі 5953,36 грн.. Вказана декларація прийнята податковим органом, про що свідчить вхідний штамп ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України та підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до даних зворотного боку облікових карток платника податків за 2014 та 2015 роки станом на час звернення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до адміністративного суду з даним позовом, за відповідачем рахувалась податкова заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 7324,84 грн. (а.с.6, 7)

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з самостійною подачею відповідачем до податкового органу податкової декларації від 30 квітня 2014 року №1400014839 (по терміну сплати 30.04.2015 року) на суму 7353,84 гривень. З урахуванням переплати в розмірі 29,00 грн., залишок боргу складав 7324,84 грн (а.с.8-9).

У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області вживала заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку. Відповідачу надсилалась податкова вимога форми «Ф» від 20.06.2014 року №740-25 на суму 7324,84 грн., яка вручена особисто ФОП ОСОБА_2 24.06.2014 року (а.с.10).

У зазначені строки податкове зобов'язання відповідачем не сплачено, а тому у відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вважається сумою податкового боргу.

Проте, суд першої інстанції вірно врахував, що 14.12.2015 року ФОП ОСОБА_2 подано до ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, в якій ним уточнена сума, що підлягає сплаті. У вказаній декларації позивачем самостійно вказана сума, яка підлягає сплаті в розмірі 5953,36 грн. (а.с.45-46).

Колегія суддів не приймає посилання апелянта, що в ДПІ відсутня така декларація, а тому у контролюючого органу немає підстав для зменшення податкового зобов'язання, оскільки на першому аркуші уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 міститься вхідний штамп Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя, згідно якого декларація отримана податковим органом 14.12.2015 року.

Доказів, щоб спростовували вказану обставину, апелянтом а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Абзацом 2 п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік та наявною переплати в розмірі 29,00 грн., сума боргу відповідача складає 5924,36 грн..

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2. ст.95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Постанова суду першої інстанції в частині висновку про наявність за відповідачем податкового боргу сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції рішення в цій частині не переглядається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року №808/7407/15 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року №808/7407/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак