Постанова № 57346719, 22.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року Справа № 803/538/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного банку "Міський Комерційний Банк" Оберемко Роман Анатолійович про визнання протиправною та скасування постанови, визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві, відповідач), третя особа Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного банку "Міський Комерційний Банк" Оберемко Роман Анатолійович про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Стеценко Марини Анатоліївни від 15.02.2016 року ВП №50172856 про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнання протиправною бездіяльності начальника ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Костенко Людмили Іванівни щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 11.03.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Стеценко Мариною Анатоліївною від 15.02.2016 року ВП №50172856 відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі поданого позивачем відповідачу виконавчого листа №45/2016 р. від 03.02.2016 року, виданого Волинським окружним адміністративним судом у справі №803/2715/15 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Позивач вказує на те, що державний виконавець відмовив у відкритті виконавчого провадження, оскільки у відповідності до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Крім того, в оскаржуваній постанові відповідач відобразив зміст п.3 ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження". Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець вказав п.6 ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач стверджує, що виконавчий лист містить всі встановлені законодавством України реквізити. У виконавчому документі правомірно вказано код боржника, а саме: Публічного акціонерного банку "Міський Комерційний Банк", від імені якого діє уповноважена особа Оберемко Роман Анатолійович, що діє в інтересах органів управління банку, а тому у виконавчому листі вірно зазначений код боржника.

Зазначені у виконавчому листі дані дають можливість повністю ідентифікувати особу боржника, а відтак підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження немає.

Крім того, в разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладений обов'язок чітко вказати недоліки виконавчого документа. Проте оскаржувана постанова не містить чітких вказівок на недоліки виконавчого документа, а лише описує визначені законом вимоги, яким має відповідати виконавчий документ.

З огляду на наведене позивач вважає постанову головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Стеценко Марини Анатоліївни від 15.02.2016 року ВП №50172856 про відмову у відкритті виконавчого провадження протиправною та просить скасувати.

Також ОСОБА_1 зазначає, що вказану постанову державного виконавця вона оскаржила до начальника ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Костенко Людмили Іванівни, про що свідчить подана скарга від 17.03.2016 року, однак така скарга залишена без реагування, у зв'язку з чим допущена начальником згаданого відділу державної виконавчої служби бездіяльність, яку просить визнати протиправною в судовому порядку.

В судове засіданні представники сторін та третьої особи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Від позивача на адресу суду надійшла заява від 18.04.2016 року про розгляд справи за її відсутності, в якій вона позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно із частиною шостою статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання представники сторін та третьої особи не прибули, при цьому, від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №45/2016 р. від 03.02.2016 р. у справі №803/2715/15 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії (а.с.5).

Судове рішення у зазначеній справі набрало законної сили 21 грудня 2015 року, про що відображено у виконавчому листі.

Згідно цього виконавчого документа зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" вчинити дії щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, та подачі до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації про вкладника ОСОБА_1.

Виконавчий лист подано позивачем для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві

Постановою головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Стеценко Марини Анатоліївни від 15.02.2016 року ВП №50172856 про відмову у відкритті виконавчого провадження відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №803/2715/15, виданого 03.02.2016 року Волинським окружним адміністративним судом, оскільки у відповідності до статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені в Закону України "Про виконавче провадження" .

Абзацом 2 частини другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі документи, в тому числі і виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (пункт 1 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" ).

Стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює вимоги до виконавчого документу, зокрема, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Приписами ч.1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначені підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, а саме у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 26 цього Закону визначено, що у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

З оскаржуваної постанови слідує, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець зазначив п.6 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", тобто невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Суд погоджується з позивачем про те, що в порушення ч.3 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" головним державним виконавцем Стеценко М.А. в постанові від 15.02.2016 року ВП №50172856 про відмову у відкритті виконавчого провадження нечітко вказано недоліки виконавчого листа, та які саме вимоги, передбачені статтею 18 цього Закону, порушені заявником та в чому полягає суть порушення.

Загальне посилання державним виконавцем в оскаржуваній постанові на п.3 ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" не дає можливості чітко визначити недоліки виконавчого листа.

В позовній заяві позивач посилається на те, що боржником у виконавчому листі зазначена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", проте фактичним боржником є Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк", оскільки уповноважена особа Фонду діє в інтересах цього банку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012, № 4452-VI, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно ч.1 ст.34 вказаного Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду (ч. 1 ст. 35 Закону).

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 48 Закону, уповноважена особа виконує повноваження органів управління банку, тобто представляє інтереси банку у будь-яких відносинах, а тому суд вважає, що має місце виконання рішення суду не просто конкретною посадовою особою, а юридичною особою банку в особі посадової особи, яку займає уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк".

Відтак, застосування приписів п.3 ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" повністю дотримане у виконавчому листі, а саме в графі «боржник» виконавчого листа містять усі необхідні відомості (найменування, код ЄДРПОУ, адреса), які дають змогу ідентифікувати боржника, як юридичну особу Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк", що свідчить про необхідність виконання такого виконавчого документу у спосіб та порядок передбачений для юридичних осіб боржників.

З огляду на вищевикладене, постанова головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Стеценко Марини Анатоліївни від 15.02.2016 року ВП №50172856 про відмову у відкритті виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 поштовим зв'язком подала скаргу від 11.03.2016 року на постанову від 15.02.2016 року ВП №50172856 про відмову у відкритті виконавчого провадження до начальника ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Костенко Людмили Іванівни (а.с.7-8).

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

Така скарга у відповідності до ч.3 ст.82 цього Закону на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Частиною 8 цієї статті встановлено, що скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

Поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення підтверджено, що скаргу начальник ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві отримав 17.03.2016 року (а.с.9), проте станом на день написання позовної заяви, 13.04.2016 року, та на день розгляду справи позивач не отримала постанови про задоволення чи відмову у задоволення її скарги. Доказів розгляду скарги позивача також не надав відповідач. За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність начальника ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Костенко Людмили Іванівни щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 11.03.2016 року.

Відповідно до ч.3 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст.86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач не підтвердив правомірність своїх дій, тому суд адміністративний позов задовольняє повністю шляхом визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Стеценко Марини Анатоліївни від 15.02.2016 року ВП №50172856 про відмову у відкритті виконавчого провадження, визнання протиправною бездіяльності начальника ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві Костенко Людмили Іванівни щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 11.03.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1102,40 грн., сплачений відповідно до квитанції №166 від 13.04.2016 року.

Керуючись статтями 122, 128, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про виконавче провадження",

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві Стеценко Марини Анатоліївни від 15.02.2016 року ВП №50172856 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Визнати протиправною бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві Костенко Людмили Іванівни щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 11.03.2016 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві судовий збір у розмірі 1102 гривень 40 копійок (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук