Ухвала суду № 57344759, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року м. Київ К/800/39735/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Переяславської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рафтола» (далі - позивач, ТОВ «Рафтола») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за січень 2015 року, а податкову декларацію ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за січень 2015 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 16.02.2015 року; зобов'язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «Рафтола» з податку на додану вартість за січень 2015 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «Рафтола».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» з податку на додану вартість за січень 2015 року, та визнано податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Рафтола» з податку на додану вартість за січень 2015 року такою, що подана у день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 16 лютого 2015 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що з огляду на підтверджений статус відомостей щодо місцезнаходження позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідачем не доведено наявності підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору про визнання електронних документів, ДПІ має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі зміни платником місця реєстрації. Працівниками ДПІ був встановлений факт відсутності позивача за місцем реєстрації, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про розірвання договору про визнання електронних документів і, як наслідок, правомірно відмовлено у прийнятті електронних документів (податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року) ТОВ «Рафтола».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Рафтола» (код ЄДРПОУ 37006977) знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

25.04.2013 року між сторонами було укладено договір № 3360 про визнання електронних документів.

16.02.2015 року засобами електронного зв'язку на електрону адресу ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було направлено податкову декларацію за податковий період січень 2015 року. 16.02.2015 року позивачем отримано електронну квитанцію №1 якою повідомлялося, що документ не прийнято у зв'язку з тим, що ТОВ «Рафтола» заборонено прийом звітності по електронній пошті у зв'язку з відсутність договору з ДФС України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт «в»).

Наведеному праву кореспондує визначений у пункті 49.8 цієї ж статті ПК України обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 4 розділу 6 цього примірного договору орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Згідно витягу з ЄДР, сформованого станом на 31.03.2015 року, ТОВ «Рафтола» має місцезнаходження: 49017, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. .Возз'єднання, буд. № 25.

Позивачем було зазначено у поданій декларації графа «податкова адреса»: 49017, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд. № 25.

Крім того, позивач в своїх поясненнях також зазначив, що згідно договору оренди від 07.12.2012 року №10 ТОВ «Рафтола» орендує приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, буд.25. Зазначене приміщення використовується як офісне приміщення для ведення господарської діяльності. Саме ця адреса є адресою реєстрації ТОВ «Рафтола» та зазначена в договорі про визнання електронних документів від 25.04.2013 року № 3360.

В ЄДР відсутні відомості, зокрема, у період формування довідки про відсутність за місцезнаходженням та на дату формування повідомлення про розірвання договору, щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Крім того, на підтвердження свого місцезнаходження позивачем надано копію договору оренди від 07.12.2012 року № 10, копії додаткових угод до вказаного договору оренди, копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

За змістом частини першої та другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичних осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 зазначеного Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

В силу ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено факту зміни місця реєстрації позивача, оскільки позивач, на спростування доводів відповідача, надав докази щодо підтвердження відомостей про юридичну особу, зокрема, і її юридичну адресу, про що внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що оскільки державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не вносилися зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про його відсутність за місцезнаходженням, тому у ДПІ були відсутні правові підстави для розірвання договору про визнання електронної звітності підприємства в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року у справі № 804/4844/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 19.04.2016 року.