Ухвала суду № 57344739, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/4529/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015

у справі № 817/3599/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання дій протиправними, скасування податкової вимоги, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо визначення ПАТ "Рівнеобленерго" податкового боргу в розмірі 700 917,00 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток підприємств станом на 03.11.2014, скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 04.11.2014 № 4439-25, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області №209 від 06.11.2014 про опис майна ПАТ «Рівнеобленерго» в податкову заставу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2014 позивачем подано до ДПІ у м. Рівному податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у рядку 23 якої самостійно визначено щомісячні авансові внески, що підлягатимуть сплаті у 2014 році на рівні 700 917,00 грн./міс.

Оскільки, станом на 03.11.2014 за ПАТ «Рівнеобленерго» обліковувався податковий борг по авансовим внескам з податку на прибуток по коду платежу 11024000 в сумі 700 917,00 грн. за строком сплати 30.10.2014, який виник на підставі самостійно визначених податкових зобов'язань платником податків у зазначеній вище податковій декларації № 9091139723 від 03.03.2014 , ДПІ у м. Рівному було надіслано для позивача податкову вимогу від 04.11.2014 № 4439-25 про необхідність сплати зазначеної суми.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із п. 153.3.1 ст. 153 Податкового кодексу України, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Підпунктами 153.3.3 та 153.3.4 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - емітент корпоративних прав, зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів. У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з прийняттям рішення про виплату дивідендів, у 2011- 2012 роках позивачем сплачено авансові внески з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів на загальну суму 10 892 292,00 грн. Вказані суми авансових внесків відображені в сукупності у відповідному році у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2011 та 2012 звітні роки в розділах Таблиця 1. Зменшення нарахованої суми податку.

Судами встановлено, що оскільки у позивача у звітних періодах 2011 та 2012 роках не відбувалось зменшення суми нарахованого податку звітного періоду на суми сплачених авансових внесків через відсутність податкових зобов'язань зі сплати даного податку, що підтверджуються рядками з кодом 11 у Податкових деклараціях з податку на прибуток за 2011-2012 роки, утворилась сума переплати з даного податку, яка виникла внаслідок перерахування авансових внесків при виплаті дивідендів, в загальному розмірі 10 892 292,00 грн.

За результатами 2013 року, у відповідності із податковою декларацією з податку на прибуток підприємства, позивачем визначено розмір податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8 411 008,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання була зменшена на всю суму раніше сплачених авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 1 751 684,00 грн. (рядок 13.7 Таблиця. 1 "Зменшення нарахованої суми податку") та частково на суму перерахованих авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів у 2011-2012 роках в розмірі 6 659 324,00 грн. (рядок 13.15.1 Таблиця 1 "Зменшення нарахованої суми податку"). У зазначеній декларації відображено залишок переплати Товариством податку на прибуток, який виник внаслідок сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, визначений в розмірі 4 232 968,00 грн. - рядок 13.5.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік. Також, у податковій декларації за 2013 рік у рядку з кодом 23 вказане узгоджене грошове зобов'язання позивача щодо сплати щомісячного авансового внеску з податку на прибуток в сумі 700 917,00 грн.

Відповідно до п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Разом із тим, як свідчать матеріали справи, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 у справі №817/2363/14, визнано неправомірною бездіяльність ПАТ "Рівнеобленерго" та зобов'язано відповідача здійснити зарахування у зменшення сум авансових внесків з податку на прибуток, визначених у розмірі 700 917,00 грн., що підлягають сплаті щомісячно ПАТ "Рівнеобленерго" за 2014 рік за період з вересня по лютий 2015 року, суми авансових внесків з податку на прибуток, сплачених при виплаті дивідендів у розмірі 4 232 968,00 грн. з відображенням такого зарахування у картці особового рахунку ПАТ "Рівнеобленерго".

Згідно із п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

За наведених обставин, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки станом на 03.11.2014 відсутнє узгоджене податкове зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 700 917,00 грн., у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового боргу в розмірі 700 917,00 грн. за авансовим внеском з податку на прибуток підприємств, надіслання податкової вимоги від 04.11.2014 № 4439-25 та прийняття рішення №209 від 06.11.2014 про опис майна ПАТ "Рівнеобленерго" в податкову заставу.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області - відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль