Ухвала суду № 57344573, 14.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2016 р. м. Київ К/800/34130/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі - УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя) до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь») про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог зазначило, що ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» за період з 01 січня по 31 березня 2015 року не відшкодувало різницю між сумою пенсії, призначеної колишньому працівнику підприємства ОСОБА_5. відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 1977-ХІІ), і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники, в наслідок чого утворилася заборгованість в сумі 14815,98 грн. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Закону № 1977-ХІІ та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Зазначає, що суди не дали належної правової оцінки судовим рішенням, ухваленим у справі № 2а-12427/10, згідно з яким позивача зобов'язано призначити пенсію колишньому працівнику ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» ОСОБА_5. як науковому працівнику.

ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів є законними і обґрунтованими, оскільки відповідач не має атестації як наукова установа. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» є юридичною особою, зареєстрованою в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя як платник страхових внесків.

З лютого 2015 року позивач надсилав відповідачу розрахунки з відшкодування фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, зокрема, повідомлення від 17 січня 2015 року № 1462/02 на суму 4938,66 грн за період з 01 по 31 січня 2015 року, повідомлення від 17 лютого 2015 року № 4649/02 на суму 4938,66 грн за період з 01 по 28 лютого 2015 року та повідомлення від 12 березня 2015 року на суму 4938,66 грн за період з 01 по 31 березня 2015 року, які ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» не сплатило, внаслідок чого утворилась заборгованість у 14815,98 грн за період з 01 січня по 31 березня 2015 року.

Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів відшкодуванню не підлягає, оскільки відповідач не має атестації, як наукова установа.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до частини 9 статті 24 Закону № 1977-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Пунктом 5 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (далі - Порядок), встановлено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами ПФУ до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону № 1977-ХІІ, про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісячно до 25 числа перераховують органу ПФУ за своїм місцезнаходженням відповідні кошти <…>.

Згідно з пунктом 8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи ПФУ стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

За визначенням, наведеним у абзаці 10 статті 1 Закону № 1977-XІІ науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Частиною 18 статті 24 Закону № 1977-ХІІ передбачено, що право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.

Із змісту наведених норм видно, що питання проведення атестації стосується особи, яка займається науковою діяльністю та претендує на призначення пенсії за нормами Закону № 1977-XІІ. При цьому, у разі призначення працівнику пенсії за цим Законом, витрати на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом № 1977-XІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, підлягають відшкодуванню підприємством, де він працював і займався науковою діяльністю та не ставиться у залежність від проведення атестації цієї установи з метою підтвердження наукового напрямку її роботи.

Водночас, питання щодо наявності у колишнього працівника ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» ОСОБА_5 права на призначення пенсії за нормами Закону № 1977-ХІІ було предметом судового розгляду у справі № 2а-12427/10 за його позовом до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії та зобов'язання призначити пенсію.

Із змісту судових рішень, ухвалених у цій справі, видно, що науковий стаж, необхідний для призначення пенсії за нормами Закону № 1977-ХІІ ОСОБА_5 набув на металургійному комбінаті «Азовсталь», який з січня 1993 року був перереєстрований як орендне підприємство «Металургійний комбінат «Азовсталь», а з жовтня 1996 року - як відкрите акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» ( а.с. 22-25).

Згідно з пунктом 4 Порядку у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу ІІІ-ІV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Відповідно до пункту 5 Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 7 грудня 1992 року № 686, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством. Товариство є правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 05 червня 2012 року (справа № 21-66а12).

Проте, вирішуючи спір, суди не звернули уваги на судові рішення, ухвалені у справі № 2а-12427/10, не дали належної правової оцінки висновкам судів у цій справі та безпідставно відмовили в позові через відсутність атестації підприємства як наукової установи, помилково ототожнюючи підприємство з навчальним закладом, який відповідно до вимог Закону № 1977-XІІ повинен мати відповідний рівень акредитації.

Обставини, пов'язані із правонаступництвом відповідача мають істотне значення для правильного вирішення спору

Частиною 1 статті 220 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак