Ухвала суду № 57344512, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Київ К/800/9590/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015

у справі № 816/1457/14

за позовом Приватного підприємства "Ручки Агро"

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16.10.2013 № 0001472200 повністю та № 0001462200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 602860,00 грн. за основним платежем та 141 350,50 за штрафними (фінансовими) санкціями; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача (на виконання постанови слідчого СЧ СВ УМВС України на Одеській залізниці Гаврилюка Д.В.) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, складено акт від 25.09.2013 № 489/22.14/33268457, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 209.2, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках" у розмірі 439 895,00 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. п. 209.2, 209.6, 209.7, 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 602 860,00 грн.; ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. п. 135.1, 135.2, 135.4 ст. 135, п. п. 137.1, 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 646 892,70 грн.

На підставі акта перевірки, 16.10.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001462200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 294 079,25 грн., у тому числі 602 860,00 грн. - за основним платежем та 691 291,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0001472200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 781 972,99 грн., у тому числі 646 892,70 грн. - за основним платежем та 135 080,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок та підстави справляння податку на прибуток до 01.04.2011 визначалися Законом України від 28.12.1994 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01.04.2011 - Податковим кодексом України.

Так, згідно зі ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, серед іншого, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Пунктами 135.1, 135.2, 135.4 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

Відповідно до п. п. 137.1, 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (п. 302.1 ст. 302 ПК України).

Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року, для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) - нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, проведена за станом на 1 липня 1995 року (п. 303.1 ст. 303 ПК України).

Платники податку, відповідно до приписів абз. а) п. 307.1 ст. 307 Податкового кодексу України, не є платниками податку на прибуток підприємств.

Згідно із пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до абз. 1 п. 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно із абз. 2 п. 8-1.6. ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Пунктом 8-1.1. статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 8-1.2. ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість").

Нормою абз. 1 п. 8-1.11. ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Аналогічне закріплене і в ст. 209 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що факт декларування позивачем наявності посівних площ сільськогосподарських культур, а отже, декларування наявності (виробничих потужностей) основних фондах, а саме земель для вирощування сільськогосподарської продукції є доведеним.

Також, як вірно зазначено судами, відомості про наявність земельних ділянок, що є додатком до звітних Податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку позивача за 2010-2013 роки, містять задекларовану ПП "Ручки-Агро" інформацію про документи, що посвідчують право користування земельними ділянками, дату укладання та термін дії договорів оренди земельних ділянок, а також дату їх державної реєстрації, категорію земельних ділянок та їх площу.

При цьому, матеріали справи свідчать, що ПСП "Гарант-2005" до Гадяцької ОДПІ відомостей про наявність земельних ділянок не подавав.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, фактичної передачі земель від ПП "Ручки-Агро" до ПСП "Гарант-2005" не відбулось, а земельні ділянки, зазначені в договорах суборенди земельних ділянок, укладених ПП "Ручки-Агро" із ПСП "Гарант-2005, оброблялись підприємством позивача.

Як вірно зазначено судами, наведене свідчить про спростування доводів податкового органу про втрату позивачем статусу суб`єкта спеціального режиму оподаткування, а також відсутність у позивача власної вирощеної сільськогосподарської продукції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди сільськогосподарської техніки від 02.01.2011, укладеного між ПП «Ручки-Агро» «Орендар» та ПСП «Гарант-2005» (Орендадавець), згідно акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 02.01.2011, Орендарем прийнято в користування Трактор К 701 вартістю 102 648,50 грн. та Борону БГР-42 «Солоха» вартістю 33 333,33 грн.

Також, 12.03.2012 між ПСП «Гарант-2005» (Виконавець) та ПП «Ручки-Агро» (Замовник) укладено договір на виконання робіт, предметом якого є, зокрема, виконання робіт по обробці ґрунту, посіву та збиранню урожаю.

Виконання робіт з посіву кукурудзи підтверджено актами виконаних робіт, проведення польових робіт підтверджується наявними у матеріалах справи обліковими листами тракториста-машиніста.

На підтвердження зберігання сільськогосподарської продукції в матеріалах справи наявний договір від 01.06.2011 №01.06-11 складського зберігання сільськогосподарської продукції, згідно якого, ПП «Ручки-Агро» зобов`язаний передати ПСП «Гарант-2005» на зберігання сільськогосподарську продукцію та додаткова угода до нього.

Відвезення продукції (кукурудзи) на збереження ПСП «Гарант-2005» підтверджено відомістю обліку товарно-транспортних накладних за 2011 рік.

Також, 14.07.2012 укладено договір №14.07-12 складського зберігання продукції, згідно умов якого ПП «Ручки-Агро» зобов`язаний передати ПСП «Гарант-2005» на зберігання сільськогосподарську продукцію та додаткова угода до нього.

Відвезення продукції (кукурудзи) на збереження ПСП «Гарант-2005» підтверджено відомостями обліку товарно-транспортних накладних за 2012 рік.

Крім того, листом №181 від 14.05.2014 , щодо наявності завезеного зерна кукурудзи, яке вирощено на полях, що належать ПП «Ручки-Агро», ПСП «Гарант-2005» зазначив наступне :

- у 2011 році в період з 29.10.2011 по 18.11.2011 завозилась кукурудза урожаю 2011 року в кількості 4790 тон на зерновий склад ПСП «Гарант-2005»;

- у 2012 році в період з 26.10.2012 по 17.11.2012 завозилась кукурудза урожаю 2012 року в кількості 4768 тон на зерновий склад ПСП «Гарант-2005»;

- у 2013 році в період з 24.04.2013 по 27.04.2013 завозилась кукурудза урожаю 2012 року в кількості 605 тон на зерновий склад ПСП «Гарант-2005».

Зазначена кількість кукурудзи прийнята ПСП «Гарант-2005» згідно товарно-транспортних накладних, підтверджується відомістю про облік товарно-транспортних накладних та знаходилась на зберіганні до її повної реалізації.

Таким чином, як вірно зазначено судами, матеріалами справи спростовані доводи податкового органу про те, що ПП «Ручки-Агро» не могло фактично здійснювати господарські операції з обробітку земельних ділянок, оскільки на підприємстві відсутні виробничо-складські приміщення та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності, а саме: основні фонди, виборниці активи, складські приміщення.

Також, правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на лист від 26.03.2014 №397/7/16-20-22-01-19 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПСП «Гарант 2005», оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПСП «Гарант 2005», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.10.2013 № 0001472200 повністю та № 0001462200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 602 860,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль