Ухвала суду № 57344487, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/8791/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Кравцов О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства “Оболонь” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції в м.Києві до Приватного акціонерного товариства “Оболонь” про зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства “Оболонь” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, в якій скаржник ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового судового рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2016 року касаційну скаргу залишено без руху у зв’язку з невідповідністю вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а особі, яка її подала, надано строк до 15 квітня 2016 року для усунення наявних у ній недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали, Публічне акціонерне товариство “Оболонь” надіслало копію рішення суду першої інстанції.

Після дослідження змісту оскаржуваного судового рішення приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції не враховано, що Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, внесено зміни саме до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України та щодо податкової реформи. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, Державна екологічна інспекція у м. Києві не є відповідним контролюючим органом в розумінні Податкового кодексу України, а тому на неї не розповсюджуються вимоги щодо обмеження перевірок, передбачених Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання суду першої інстанції на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» є також помилковим, оскільки зазначена Постанова була прийнята у зв'язку із запровадженням статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами. Статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ передбачалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюється протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Однак, на час здійснення запланованої перевірки у серпні-вересні 2015 року дія пункту 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII від 28 грудня 2014 року, тобто дія мораторію на перевірки, припинилась. Також, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не має повноважень на звернення до суду з адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії (допустити до проведення перевірки).

Таким чином, з аналізу вказаної норми слідує, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суд вбачає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Крім того, приходжу до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обгрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Оболонь” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції в м.Києві до Приватного акціонерного товариства “Оболонь” про зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кравцов О.В.