Ухвала суду № 57344482, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/35984/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015

у справі № 826/16522/14

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило: визнати незаконними дій Інспекції щодо включення до актів опису майна від 11.04.2014 № 4 та від 06.08.2010 № 16 майна, залишкова вартість якого перевищує суму податкового боргу платника; зобов'язати відповідача внести зміни до вказаних актів опису майна з метою приведення їх у відповідність з вимогами пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України (далі - ПК); зобов'язати відповідача звільнити з податкової застави майно за актами опису майна від 11.04.2014 № 4 та від 06.08.2010 № 16, залишкова вартість якого складає суму перевищення податкового боргу платника (3 785 872,59 грн.), та внести відповідні відомості до Державного реєстру обтяжень рухового майна.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що оспорювані акти опису майна платника були складені за згодою останнього, підписані керівником Товариства без заперечень; на час вирішення цього спору описані активи не були використані для погашення податкового боргу платника, а тому відсутні підстави для висновку про порушення Інспекцією прав платника оспорюваними діями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та направити справу на новий розгляд. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник посилається на Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 у справі № 2-рп/2005 (справа про податкову заставу), яким заборонено поширювати право податкової застави на активи платника, що перевищують суму його податкового боргу; при цьому позивач наголошує, що з огляду на положення частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» майно Товариства, яка перебуває на тимчасово окупованій території (в Автономній Республіці Крим), охороняється згідно із законодавством України та може бути використано як джерело погашення податкового боргу Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що з огляду на наявність у платника податкового боргу в сумі 8 033 604,99 грн. на підставі рішення керівниками Інспекції від 07.04.2014 № 369/26-58-25-01-23 про опис майна у податкову заставу податковим керуючим складено акт опису майна від 11.04.2014 № 4, до якого включено активи платника (меблі, товарні залишки, паливно-мастильні матеріали) загальною вартістю 1 373 896,65 грн.

Листом від 10.04.2014 № 207/1 Товариство повідомило Інспекцію про наявність у нього паливно-мастильних матеріалів на суму 10 243 343,54 грн., що знаходяться на відповідальному зберіганні у Нафтобазі, що розташована по Камишовому шосе, 29/3 у м. Севастополі Автономної Республіки Крим, однак не можуть бути фізично представлені контролюючому органу у зв'язку з невизначеною політичною ситуацією на території Автономної Республіки Крим.

У подальшому позивач звернувся до Інспекції з листом від 28.07.2014 № 297, в якому повідомив про наявність доступу до нафтопродуктів, що знаходяться на відповідальному зберіганні на анексованій території АРК та запропонував забезпечити погашення наявного у Товариства боргу включенням цих активів до податкової застави.

На підставі цього звернення платника відповідачем складено акт опису майна від 06.08.2014 № 16, яким оформлено право податкової застави на зазначені нафтопродукти вартістю 10 243 343,54 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному Податковим кодексом України, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пункту 89.3 цієї ж статті ПК майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В силу вимог пункту 89.2 статті 89 ПК з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У Рішенні Конституційного Суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 (справа про податкову заставу) викладено правову позицію, що розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків.

Наведена правова позиція Конституційного Суду України цілком відповідає європейським стандартам у сфері правового регулювання відносин власності.

Зокрема, згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 від 20.03.1952 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 (зі змінами, внесеними Протоколом № 11 від 11.04.1994), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 49 Рішення від 22.11.2007 у справі «Україна-Тюмень» проти України» (Заява № 22603/02) Європейський суд з прав людини наголосив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів».

У пункті 55 цього ж Рішення Суд надав тлумачення «пропорційності втручання» в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У справі, що переглядається, загальна вартість описаного податковим керуючим майна за актами описів активів від 11.04.2014 № 4 та від 06.08.2010 № 16 склала 11 617 240,19 грн., що перевищує податковий борг (на забезпечення якого оформлено податкову заставу).

Наведені дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути розцінені як співрозмірне та пропорційне обмеження права платника на мирне володіння належним йому майном.

При цьому наявність згоди платника на складення акта опису майна, що передається у податкову заставу понад суму його податкового боргу, не впливає на кваліфікацію розглядуваних дій податкового органу як незаконних.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Правова оцінка дій податкового органу на предмет їх відповідності наведеним ознакам не залежить від поведінки платника, від наявності його згоди на вчинення таких дій тощо. Правовий статус суб'єкта владних повноважень характеризується тим, що такий суб'єкт повинен діяти виключно в рамках закону та у межах своєї компетенції незалежно від впливу об'єктивних та суб'єктивних факторів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди помилково погодилися з доводами Інспекції про недостатність у платника майна на момент складення акта опису майна від 11.04.2014 № 4 для погашення податкового боргу, а також про невиконання Товариством податкового обов'язку, забезпеченого податковою заставою, на час вирішення даного спору.

У пункті 2.7 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 № 572, зазначено у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган доходів і зборів про наявність такого майна. Орган доходів і зборів зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Таким чином, в порядку наведеного законодавчого припису Інспекція за наслідками одержання від Товариства листа з повідомленням про можливість доступу до нафтопродуктів, що знаходиться на анексовані території, повинна була включити до акта опису майна нафтопродукти на суму, що відповідає сумі існуючого у платника податкового боргу, незабезпеченого податковою заставою; втім у будь-якому разі відповідач не мав права розширювати законодавчо визначений обсяг податкової застави, навіть за згодою платника.

Не є підставою для розширення цього обсягу й невиконання платником податкового обов'язку. Адже у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За таких обставин для правильного вирішення даного спору судам слід було встановити розмір податкового боргу платника на час складення актів опису майна від 11.04.2014 № 4 та від 06.08.2010 № 16, та з урахуванням висновків і вказівок суду касаційної інстанції, викладених в цій ухвалі, визначити активи (з урахуванням їх залишкової вартості), які було включено до зазначених актів опису понад розмір наявного у платника податкового боргу, і за наслідками встановленого прийняти правильне і обґрунтоване рішення по суті спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі № 826/16522/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько