Ухвала суду № 57344467, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/35281/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Макаревич К.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015

у справі № 821/513/15-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Четвертий експедиційний загін підводних гідротехнічних робіт" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2014 № 0002932200 та від 23.12.2014 № 0004082200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 у позові відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що рух придбаних активів у рамках правовідносин Товариства із задекларованими контрагентами документально не підтверджується, тоді як номінально оформлений пакет первинних документів, не опосередкований фактичними змінами майнового стану учасників операції, не породжує будь-яких податкових наслідків.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено з тих мотивів, що реальність виконання спірних операцій з придбання позивачем товарів та з їх подальшого використання у господарській діяльності підтверджується документально.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні даного позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що установлені перевіркою обставини щодо фіктивного характеру діяльності постачальників позивача та відсутність у останнього достатніх документів для підтвердження фактичного вчинення дій, якими супроводжується постачання товарів (оплата товару, його транспортування, прийняття та оприбуткування на склад тощо) підтверджує номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою створення бажаних податкових наслідків у податковому обліку платника.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції з урахуванням з такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2013 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Широко» за листопад 2013 року, товариством з обмеженою відповідальністю «РБФ «РЕМ» за лютий 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Центроптторг» за березень 2014 року.

За наслідками цієї перевірки Товариством складено акт від 08.09.2014 № 303/21-03-22-06/14287749 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2014 № 0002932200, згідно з яким платникові збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 442 177 грн. за основним платежем та 221 088 грн. за штрафними санкціями; у процедурі адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0004082200, за яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 83315 грн. за основним платежем та 41657 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для цих донарахувань слугували виявлені перевіркою обставини про те, що участь названих постачальників у поставці позивачеві товарно-матеріальних цінностей мала штучний характер та фактично полягала лише в оформленні комплексу документів для створення видимості господарських операцій.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.3 тієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на вартість понесених витрат зі сплати (нарахуванню) цього податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Аналізуючи доводи Інспекції, покладені в основу оспорюваних донарахувань по взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Широко» суди встановили, що за договором на поставку товару від 23.10.2013 № 231013 названий постачальник зобов'язався передати у власність Товариства товар у номенклатурі, асортименті, кількості, визначених у специфікаціях до договору. На підтвердження фактичного виконання цих операцій платником подано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, які апеляційним судом визнані достатнім свідченням товарності цих операцій.

У той же час суд першої інстанції, досліджуючи фактичне переміщення активів у процесі виконання розглядуваних операцій, зазначив, що зі змісту перелічених документів неможливо встановити пункти вивантаження і розвантаження товару; доказів фактичного прийняття товару уповноваженим представником Товариства відсутні; також суд звернув увагу на те, що придбаний товар не було оплачено позивачем у повному обсязі, доказів вжиття контрагентом будь-яких заходів, спрямованих на одержання оплати за виконану поставку товару, матеріали справи також не містять. Наведені обставини були проаналізовані судом у сукупності з установленими перевіркою обставинами щодо неперебування розглядуваного контрагента за місцезнаходженням, відсутності у нього трудових і матеріально-технічних ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності; ненадання позивачем пояснень стосовно способу налагодження ділових стосунків з товариством з обмеженою відповідальністю «Широко»; на підставі цього суд першої інстанції підтримав правову позицію Інспекції про фіктивний характер участі цього постачальника у розглядуваних операціях.

Аналогічних висновків дійшов суд першої інстанції і по взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «РБФ «РЕМ» на підставі договору постачання від 04.02.2014 № 4. Так, виконання поставок товару (пальних брикетів та, СІП панелі підсилювальної) оформлено заявками, податковими накладними, видатковими накладними, які не містять необхідні для цілей оподаткування відомості про порядок оплати товару, його транспортування товару, про пункт відвантаження та місце фактичної передачі позивачеві. Названий постачальник також не перебуває за місцем реєстрації, не має власних або орендованих основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, об'єктивно необхідних для виконання договірних зобов'язань перед позивачем; не звітує до контролюючого органу; у період виконання господарських операцій з позивачем товариство з обмеженою відповідальністю «РБФ «РЕМ» мало лише одного постачальника - товариство з обмеженою відповідальністю «Брістоль Трейд», діяльність якого також має сумнівний характер.

Досліджуючи рух активів по взаємовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Центроптторг» за договором від 03.03.2014 № 3/314, суд першої інстанції встановив відсутність доказів фактичної передачі товару позивачеві цим постачальником; так, останній відсутній за місцем відвантаження товару, яке зазначено у товарно-транспортних накладних (м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24); придбаний товар позивачем не оплачено; на момент перевірки товариство з обмеженою відповідальністю «Центроптторг» перебуває у ліквідаційній процедурі, до ліквідаційного балансу заборгованість позивача не включена; заходи, спрямовані на одержання оплати за договором, контрагентом не вживалися.

Вказані обставини не одержали свого спростування під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, який мотивував свою постанову посиланням на формально складений пакет документів. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається мотивів для надання іншої оцінки обставинам справи, установленим судом першої інстанції, який підтримав висновок Інспекції, що названі постачальники фактично не були учасниками реальних фінансово-господарських взаємовідносин щодо переміщення та реалізації активів, а були залучені до паперового обігу шляхом номінального оформлення договірних правовідносин.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 у справі № 821/513/15-а скасувати.

3. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 у справі № 821/513/15-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько