Ухвала суду № 57344450, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/48636/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Голубєва Г.К.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Гайдака О.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газторгпостач" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015

у справі № 826/7682/15

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.2015 № 43226552208, а також зобов'язати відповідача вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» відомості, внесені на підставі акта від 01.04.2015 № 238/26-55-22-08/38105651 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань правильності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Газовий альянс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, у позові відмовлено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що рух придбаного активу по задекларованому ланцюгу постачання до кінцевого набувача (позивача у справі) документально не підтверджується, тоді як номінально оформлений пакет первинних документів, не опосередкований фактичними змінами майнового стану учасників операції, не породжує будь-яких податкових наслідків.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувані судові акти та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на матеріали кримінального провадження та вирок, постановлений відносно сторонньої особи; зазначає, що фактична поставка природного газу позивачеві у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Газовий Альянс» підтверджується належними первинними документами, складення яких є притаманним для операцій даного виду; стверджує, що суди безпідставно поширили наслідки ланцюгової поставки за участю фіктивного посередника (товариством з обмеженою відповідальністю «Промайл-Стайл») також і на операції, які здійснювалися без участі цього підприємства у ланцюгу постачання.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, на виконання постанови слідчого від 02.02.2015 Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування та сплати податків при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Газовий альянс» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 01.04.2015 № 238/26-55-22-08/38105651 та прийнято від 22.04.2015 № 43226552208 про збільшення платникові грошового зобов'язання з ПДВ на 3 234 133 грн. за основним платежем та на 808 533 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для цього донарахування слугували виявлені перевіркою обставини про те, що участь товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Газовий альянс» у ланцюговій поставці природного газу позивачеві мала штучний характер та фактично полягала лише в оформленні комплексу документів для створення видимості господарських операцій між позивачем та постачальником першої ланки, при цьому постачальники другої і третьої ланки також були формально залучені до ланцюгу постачання, що дозволило Товариству одержати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді податкового кредиту з ПДВ в істотному розмірі.

Аналізуючи наведені доводи Інспекції, суди встановили, що предметом оцінки і дослідження податкової перевірки стали взаємовідносини позивача (покупець) та товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Газовий Альянс» (продавець) за договором купівлі-продажу природного газу від 28.02.2014 № 080314, у рамках виконання якого продавець зобов'язався передати покупцеві природний газ в обсязі 8 000,000 тис.м.куб.

Умовами договору передбачено, що газ передається у мережі публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»; передача поставленого газу оформлюється актами прийому-передачі із зазначенням обсягу фактичного поставленого газу; зазначений акт є підставою для остаточних розрахунків між покупцем і продавцем.

За період, охоплений перевіркою, позивачем було включено до податкового кредиту ПДВ у розмірі 3 234 133,33 грн. виходячи із загального обсягу поставленого товариством з обмеженою відповідальністю «ГК «Газовий Альянс» природного газу на суму 16 170 666,66 грн. (без ПДВ).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.3 тієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на вартість понесених витрат зі сплати (нарахуванню) цього податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що саме по собі формування податкового кредиту платником за ланцюговими поставками за участю посередників не є свідченням необґрунтованості податкової вигоди, за умови дійсної економічної участі кожного з посередників у передачі активу на відповідному етапі постачання та виконання цими посередниками свого податкового обов'язку, виходячи з вартості реалізованого товару.

Втім у справі, що переглядається, суди встановили, що фактична структура поставок природного газу позивачеві була організована через низку підприємств-посередників, які фактично не були учасниками реальних фінансово-господарських взаємовідносин щодо переміщення та реалізації активу, а були залучені до паперового обігу шляхом номінального оформлення договірних правовідносин.

Так, постачальником природного газу позивачеві другої і третьої ланки були, відповідно, товариство з обмеженою відповідальністю «Промайл-Стайл» та товариство з обмеженою відповідальністю «Експопраймад», керівники та засновники яких заперечили свою причетність до реєстрації та діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання; вироком Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2014 у кримінальній справі № 757/28007/14-к директора, головного бухгалтера і засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Промайл-Стайл» ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених статтею 205 (фіктивне підприємництво), 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) Кримінального кодексу України.

Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною ним у постанові від 01.12.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Як установлено судами, матеріали справи не підтверджують фактичної економічної участі задекларованих постачальників у русі активу; учасниками розглядуваних операцій договори транспортування природного газу не укладалися; ліцензії для провадження господарської діяльності з транспортування, постачання та зберігання природного газу не отримувалися. Подані платником докази не дозволяють встановити, які фактично дії вчинялися постачальниками позивача по ланцюгу у ході виконання задекларованих поставок та яким чином вони вплинули на процес реалізації активу.

Наведені обставини у сукупності були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що виключають добросовісність податкової вигоди позивача за розглядуваними операціями, та зумовлюють правомірність оспорюваного нарахування.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Статтею 74 ПК установлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

Таким чином, самі по собі дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань за наслідками проведення перевірки не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою і використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

А відтак колегія суддів погоджується й з висновком судів про безпідставність позовних вимог Товариства щодо спонукання відповідача вилучити з інформаційної системи «Податковий блок» відомості, внесені на підставі акта від 01.04.2015 № 238/26-55-22-08/38105651.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень та задоволення касаційних вимог не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Газторгпостач" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 у справі № 826/7682/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Г.К. Голубєва