Ухвала суду № 57344422, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/800/42109/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Державного агенства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагенства України у Львівській області, Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, про: визнання протиправним та скасування наказу Держземагенства України №643-кт/а від 5 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області; визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держземагенства України у Львівській області №127-к від 5 листопада 2014 року «Про оголошення наказу Держземагенства України від 5 листопада 2014 року №643-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2»; визнання протиправним та скасування наказу Держземагенства України №318-кт/а від 16 липня 2014 року про відсторонення ОСОБА_2 від посади начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом; поновлення на посаді начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області та на державній службі; зобов'язання Держемагенства України виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу відсторонення від посади начальника відділу, тобто з 16 липня 2014 року по 6 жовтня 2014 року включно, та з 13 листопада 2014 року до дати прийняття рішення судом по суті; відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн; зобов'язання відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області виплатити по листках непрацездатності за період з 8 жовтня 2014 року по 12 листопада 2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, наказом Держземагенства України №1128-кт/а від 13 грудня 2012 року ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області, присвоєно 11 ранг державного службовця.

16 липня 2014 року Держземагенством України видано наказ №318-кт/а про відсторонення ОСОБА_2 від посади начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом. Підставою для видання такого наказу був лист Управління Служби безпеки України у Львівській області від 26 червня 2014 року №62/14/1-1917 та доповідна записка Управління запобігання та протидії корупції Держземагентства України.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 1 серпня 2014 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 6 жовтня 2014 року, у справі №454/1874/14-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого статтею 1727 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Так, Сокальським районним судом встановлено, що погодження начальником відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області ОСОБА_2 проектів землеустрою, технічних завдань та іншої технічної земельної документації, що виготовляє ПП «Абрис», директором якого є син позивача, безпосередньо пов'язане з отриманням прибутків даного підприємства близької особи посадовця. Дані обставини свідчать про наявність конфлікту інтересів у начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі ОСОБА_2 під час погодження технічної земельної документації, яку виготовляє ПП «Абрис», що могло впливати на об'єктивність або неупередженість в ході прийняття рішень під час виконання службових повноважень.

5 листопада 2014 року наказом Держземагенства України №643- кт/а ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого його притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення згідно з пунктом 71 статті 36 КЗпП України та припинено державну службу у зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення відповідно до пункту 7 статті 30 Закону України «Про державну службу». Підстава: постанова Сокальського районного суду Львівської області від 1 серпня 2014 року та постанова апеляційного суду Львівської області від 6 жовтня 2014 року у справі №454/1874/14-п.

5 листопада 2014 року Головним управлінням Держземагенства України у Львівській області видано наказ №127-к «Про оголошення наказу Держземагенства України від 5 листопада 2014 року № 643-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2». Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що датою звільнення слід вважати 5 листопада 2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільняючи позивача на підставі частини 71 статті 36 КЗпП відповідач діяв відповідно до вимог закону, оскільки корупційне правопорушення, за яке ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, пов'язане з обмеженням, яке передбачене Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року №3206-VI (далі - Закон №3206-VI, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок судів не узгоджується із нормами частини 7-1 статті 36 КЗпП (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону №3206-VI.

Частиною 7-1 статті 36 КЗпП було встановлено, що підставами припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 року №224-VII частину 7-1 статті 36 КЗпП доповнено словами «пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Статтями 6-10 розділу ІІ Закону №3206-VI встановлено обмеження щодо використання службового становища, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, одержання дарунків (пожертв), роботи близьких осіб, осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого статтею172-7 КУпАП.

Стаття 1727 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Пунктом 2 частини 1 статті 14 Закону №3206-VI визначено, що особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах «а», «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (до яких відноситься позивач), зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Отже, враховуючи викладене та виходячи з буквального тлумачення частини 71 статті 36 КЗпП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), колегія суддів доходить висновку, що адміністративне правопорушення за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 1727 КУпАП не пов'язано з порушенням обмежень, передбачених статтями 6-10 Закону №3206-VI.

Частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи судам необхідно буде врахувати вищенаведені висновки суду касаційної інстанції щодо законності підстав прийняття наказу Держземагенства України №643-кт/а від 5 листопада 2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді О.П. Стародуб

В.В. Швець