Ухвала суду № 57344390, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/30763/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту наказу,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу Міністра оборони Ураїни №769 від 5 грудня 2014 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління та призначення начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що 5 грудня 2014 року Міністром оборони України підписаний наказ (по особовому складу) №769, яким підполковника ОСОБА_3, начальника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління призначено начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент прийняття спірного наказу позивач не міг бути призначений начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, оскільки рівень його військової освіти не відповідає рівню військової освіти за майбутньою (вказаною) посадою.

Згідно з пунктом 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України призначення військовослужбовців на посади здійснюється: на вищі посади - у порядку просування по службі.

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад. У разі коли штатом (штатним розписом) передбачено два військові звання або диференційовані посадові оклади, до уваги береться вище військове звання або більший посадовий оклад.

Відповідно до пункту 4.10. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, особи офіцерського складу можуть бути призначені на вищу посаду за умови відповідності їх рівня військової освіти рівню військової освіти за майбутньою посадою. За окремими спеціальностями, за якими у військових навчальних закладах не здійснюється підготовка фахівців оперативно-стратегічного і оперативно-тактичного рівнів, призначення осіб офіцерського складу на вищу посаду за фахом з вищим рівнем військової освіти здійснюється за умови наявності у військовослужбовця освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" за спеціальністю, отриманою у вищому навчальному закладі України, спорідненою з ВОС за вищою посадою.

Факт невідповідності рівня військової освіти позивача рівню військової освіти за майбутньою посадою - начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, сторонами у справі визнається.

На момент прийняття спірного наказу - 5 грудня 2014 року абзац 5 пункту 4.10. Інструкції був чинним в редакції - «особи офіцерського складу можуть бути призначені на вищу посаду за умови відповідності їх рівня військової освіти рівню військової освіти за майбутньою посадою».

Зміни до цього ж пункту Інструкції які передбачають, що: «особи офіцерського складу призначаються на вищу посаду за умови відповідності їх рівня військової освіти рівню військової освіти за майбутньою посадою або за рішенням Міністра оборони України з нижчим рівнем військової освіти з урахуванням набутого досвіду служби з дотриманням вимог пунктів 83, 85 Положення», внесені наказом Міністерства оборони України від 3 листопада 2014 року №782, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2014 року за №1490/26267, який згідно з пунктом 2 цього наказу (наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування), відповідно до інформаційної довідки опублікований (Офіційний вісник України, 2014, №97 (12 грудня 2014 року), ст. 2821) та відповідно набрав чинності 12 грудня 2014 року.

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що на момент прийняття спірного наказу позивач не міг бути призначений начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, оскільки рівень його військової освіти не відповідає рівню військової освіти за майбутньою (вказаною) посадою.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

О.П. Стародуб

В.В. Швець