Ухвала суду № 57344233, 20.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2016 р.Справа № 820/1151/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. по справі № 820/1151/16

за позовом ОСОБА_2

до Харківської установи виконання покарань №27

про зобов'язання вчинити певні ді,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Харківської установи виконання покарань №27 (відповідач), в якому просила суд визнати незаконними дії адміністрації Харківської установи виконання покарань №27 щодо неналежного надання ОСОБА_2 медичної допомоги та лікування та зобов'язати Харківську установу виконання покарань №27 надати ОСОБА_2 належну медичну допомогу та лікування.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного позову від 10.03.2016р. відмовлено у відкритті провадження по даній справі.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Закону України «Про попереднє ув'язнення», Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позовні вимоги не стосується захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із оскарженням умов тримання під вартою.

Між тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України від 23.06.2005 року №2713 «Про Державну кримінально-виконавчу службу» Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Отже, цією нормою встановлено, що виправні колонії належать до установ виконання покарань, які входять до структури Державної кримінально-виконавчої служби України. Оскільки Державна кримінально-виконавча служба України входить до системи центральних органів виконавчої влади, то посадові особи виправних колоній є суб'єктами владних повноважень і виконують управлінські функції шляхом прийняття відповідних рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, діяльність усіх суб'єктів владних повноважень щодо виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань необхідно вважати владною управлінською функцією.

При цьому, з огляду на ч. 2 ст. 55 Конституції України, владною управлінською функцією може вважатися не лише прийняття рішення органом влади, а і його дії та бездіяльність. Зважаючи на це, діяльність органів та установ виконання покарань, у тому числі дії щодо надання особі належної медичної допомоги та лікування варто вважати владною управлінською функцією.

Отже, спори з приводу законності дій або бездіяльності посадових осіб виправної колонії є публічно-правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень (виправної колонії в особі Державної кримінально-виконавчої служби України) під час реалізації наданих йому законодавством владних управлінських функцій стосовно забезпечення права на отримання належної медичної допомоги та лікування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у справі виник не з приводу реалізації Харківською установою виконання покарань № 27 управлінських функції як суб'єкта владних повноважень, а з правовідносин, що склались при організації останнім виконання покладених на установу функції відповідно до КПК України та Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Отже, висновки суду першої інстанції, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду до моменту прийняття судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте на користь особи, що подала апеляційну скаргу, яка не є суб'єктом владних повноважень, та якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення судового збору з Харківської установи виконання покарань №27 на користь ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. по справі № 820/1151/16 скасувати.

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської установи виконання покарань №27 про зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2016 р.