Ухвала суду № 57343694, 14.04.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

іменем України

"14" квітня 2016 р. справа 804/1359/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Н» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Н» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техцентр Н» 06.01.2015 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002832201 від 14.08.2014 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6' 624' 161гр20коп (т1ас4,76).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 в задоволенні позову відмовлено (т3ас40).

В апеляційній скарзі ТОВ «Техцентр Н» просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Вказують що реальність постачання продукції підтверджена первинними бухгалтерськими документами (т3ас49).

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №339/221/37376526 від 23.07.2014 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техцентр Н» з питань взаємовідносин з ТОВ «Парус» та ТОВ «Норіка», проведеної Новомосковською ОДПІ, не підтверджена реальність операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей оскільки контрагенти не мають належних умов для здійснення господарської діяльності (т1ас7).

Новомосковською ОДПІ 14.08.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002832201, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 5' 299' 328гр96коп, штрафні санкції 1' 324' 832гр24коп, а всього 6' 624' 161гр20коп (т1ас75).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, доходи та видатки платника податків, придбання товарів, послуг для власної господарської діяльності, які визначають об'єкт оподаткування та склад податкового кредиту, повинні обов'язково підтверджуватись первинними документами.

Між ТОВ «Техцентр Н» та ТОВ «Парус» укладені договори №01/35 від 01.04.2014, №01/75 від 01.04.2014, №05/14 від 05.04.2014, №11/14 від 11.04.2014, №16/6 від 16.04.2014, №16/13 від 16.04.2014, №22/24 від 22.04.2014, №22/48 від 22.04.2014 на поставку нафтопродуктів (т1ас17-64).

Між ТОВ «Техцентр Н» та ТОВ «Норіка» укладений договір №22/04/14 від 22.04.2014 на поставку продукції згідно специфікацій (т1ас65-72).

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.7 Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (в разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки (купівлі-продажу) щодо сторони договору, яка зобов'язана здійснити доставку товару.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів №99 від 16.05.1996 (далі Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби, інші товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до пункту 6 Інструкції, довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій, обгрунтованість понесених валових витрат, наявність підстав для формування податкового кредиту. В матеріалах справи відсутні докази транспортування товару від продавця до покупця, навантаження, розвантаження, зберігання та використання отриманої продукції у власній господарській діяльності. Позивачем не надані документи щодо виробника товару, довіреності, сертифікати якості, специфікації.

В актах приймання-передачі нафтопродуктів відсутня вказівка на місце передачі товару, адресу зберігання, ємкості тощо.

Відмовляючи в задоволенні позову, окружний суд правильно звернув увагу на невиконання позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску, обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання №281/171/578/155 від 20.05.2008, а саме відсутність вимірювань нафтопродуктів в резервуарах.

В порушення Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання №271/121 від 04.06.2007, відсутні відомості про паспорти якості, результати проб нафтопродуктів, складання актів приймання нафтопродуктів за якістю за формою 14-НК, сертифікати відповідності.

В наданих платіжних документів відсутні посилання на всі договори, укладені між ТОВ «Техцентр Н» та контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи податкової інспекції про нереальність здійснення господарських операцій в зв'язку з тим що ТОВ «Парус» та ТОВ «Норіка» не мали трудових ресурсів, основних засобів, оборотних коштів, складських приміщень, виробничого обладнання, вантажного транспорту для реального здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи, в тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів тільки в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за присутності всіх формальних реквізитів. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (Лист ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.2011).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання в господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть на наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, за відсутності доказів реальності господарських операцій, при винесенні податкового повідомлення-рішення №0002832201 від 14.08.2014, - податкова інспекція діяла правомірно, в межах повноважень, передбачених статтями 54, 58 Податкового Кодексу України.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техцентр Н» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 14.04.2016.

В повному обсязі ухвала складена 19.04.2016.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко