Постанова № 57343429, 18.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року (м. Київ) 825/384/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, про визнання протиправною бездіяльності.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у Київській області щодо невчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження за скаргою від 24.08.2015 про скасування грошового зобов'язання в розмірі 25 000, 00 грн., що є транспортним податковим з фізичних осіб, які визначені у податковому повідомлені-рішення Державної податкової інспекції м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області форми «Ф» № 3867 від 03.06.2015.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2016 було передано справу № 825/384/16 на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматичного розподілу справа передана на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2016 було прийнято дану адміністративну справу до розгляду та призначено справу до судового розгляду на 31.03.2016 на 12 год. 30 хв.

Також, вказаною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем було безпідставно відмовлено у прийнятті до розгляду його скарги про перегляд податкового повідомлення-рішення № 3867 від 03.06.2015, яким йому нараховано грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000, 00 грн., на підставі пропуску ОСОБА_1 строку звернення з відповідною скаргою до Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Позивач вказав на те, що ним було надіслано на адресу відповідного контролюючого органу вказану скаргу 25.08.2016, тобто на 30-день після отримання від ДПІ в м. Чернігові Головного управління ДФС у Київської області податкового повідомлення-рішення № 3867 від 03.06.2015. У зв'язку з цим, позивач вважає, що ним було дотримано встановлений ст. 56 Податкового кодексу України строк для оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що поштова кореспонденція з податковим повідомленням-рішенням № 3867 від 03.06.2015, яка була направлена на адресу позивача,була повернута відповідачу 25.07.2015 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відповідач зауважив, що скарга на податкове повідомлення-рішення була надіслана позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області не 25.08.2015, а 26.08.2015, про що, як зазначає контролюючий орган, свідчить відтиск штампу відділення зв'язку на конверті та довідка з Чернігівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 07-11-258 від 09.03.2016.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що ОСОБА_1 було пропущено встановлений чинним законодавством строк для звернення зі скаргою на відповідне податкове повідомлення-рішення, що на думку контролюючого органу, свідчить про правомірність залишення відповідної скарги без розгляду.

28.03.2016 на адресу суду від представника Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області надійшов супровідний лист б/н від 24.06.2016 (вх. № 5311/16 від 28.03.2016), до якого долучено документи по справі.

Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, зокрема, витрат на правову допомогу, витрат, пов'язаних з вартістю проїзду та добових.

Також, присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження. Присутні у судовому засіданні представники відповідача та третьої особи проти задоволення вказаного клопотання представника позивача не заперечували.

Вказане клопотання позивача було прийнято судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Toyota модель Land Cruiser 200, 2011 року випуску, з об`ємом двигуна 4 161 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією ум м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 3867 від 03.06.2015, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000, 00 грн.

Судом встановлено, що поштова кореспонденція з вказаним податковим повідомленням-рішенням, яка була надіслана на адресу ОСОБА_1, була повернута до контролюючого органу 25.07.2015 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Не погодившись з прийняттям вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Чернігівській області, у якій просив відповідача скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівської області № 3867 від 03.06.2015.

З матеріалів справи вбачається, що вказана скарга позивача надійшла на адресу ГУ ДФС у Чернігівській області та була зареєстрована за вх. № Д/264 від 28.08.2015, що підтверджується відповідним штемпелем податкового органу на вказаній скарзі.

Також, позивач листом б/н від 24.08.2015 повідомив ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області про подання до ГУ ДФС у Чернігівській області скарги на відповідне податкове повідомлення-рішення, про що свідчить штемпель на відповідному листі за вх. № 20844/Д від 28.08.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДФС у Чернігівській області розглянувши вказану скаргу позивача, дійшла висновку щодо наявності підстав для залишення її без розгляду, про що було повідомлено позивача листом № 734/Д/25-01-10-04-15 від 03.09.2015 повідомило позивача про залишення його скарги без розгляду.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що підставою залишення скарги позивача без розгляду є пропущення ОСОБА_1 строку звернення з відповідною скаргою до Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Не погодившись з діями відповідача щодо залишення відповідної скарги без розгляду, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльність відповідача, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з п. 56.7 ст. 56 Податкового кодексу України у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Відповідно до п. 56.5 ст. 56 Податкового кодексу України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Згідно з п. 56.12 ст. 56 Податкового кодексу України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 56.13 ст. 56 Податкового кодексу України). Пунктом 56.16 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Відповідно до пп. 56.17.1 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Згідно з п. 56.20 ст. 56 Податкового кодексу України вимоги до оформлення скарги, порядок подання та розгляду скарг встановлюється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедура оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень органів доходів і зборів під час адміністративного оскарження встановлена Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затверджена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 № 848 (далі-Порядок № 848, який був чинний на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п. 3.3 Порядку № 848 якщо відповідно до Податкового кодексу України орган доходів і зборів самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження такого рішення протягом тридцяти календарних днів, що настають за днем надходження такого рішення.

Зазначений тридцятиденний строк для оскарження рішень поширюється у тому числі на:1) суми грошових зобов'язань з плати за землю чи з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованих органами доходів і зборів фізичним особам; 2) рішення про: розподіл суми грошових зобов'язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації; погашення грошових зобов'язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації; встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов'язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких осіб; поширення права податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об'єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов'язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Відповідно до п. 5.1 Порядку № 848 скарга може подаватись платником податку особисто або через свого представника чи надсилатись поштою (поштовим відправленням з рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення).

Платник податків одночасно з поданням скарги органу доходів і зборів вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти про це орган доходів і зборів, який прийняв оскаржуване рішення.

Пунктом 5.2 Порядку № 848 передбачено, що днем подання платником податків скарги є: при безпосередньому поданні скарги - день фактичного отримання скарги органом доходів і зборів; при надсиланні скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Відповідно до п. 7.1 Порядку № 848 реєстрація скарги повинна відбуватися в день її надходження до органу доходів і зборів. Відмова у прийнятті скарги платника податків забороняється.

Отже, враховуючи вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що платник податків має право звернутись до вищестоящого податкового органу зі скаргою на податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідних територіальним органом ДФС, на підставі якого йому нараховано відповідну суму грошового зобов'язання. Строк на таке оскарження становить 30 днів. При цьому перебіг вказаного строку починається з наступного дня після отримання платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено вище, поштова кореспонденція з податковим повідомленням-рішенням № 3867 від 03.06.2016, яка направлялась на адресу ОСОБА_1, була повернута відповідачу 25.07.2015 з відміткою «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить штам відділення Укрпошти з вказаною датою.

Згідно п.58.3 ст.58 Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що у розумінні п. 58 ст. 58 Податкового кодексу України повідомлення-рішення № 3867 від 03.06.2016 вважається врученим позивачу 25.07.2015. При цьому, перебіг 30-денного строку для звернення позивача до вищестоящого податкового органу зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення почав свій перебіг з наступного дня після повернення поштової кореспонденції з відповідним податковим повідомленням-рішенням на адресу контролюючого органу, тобто з 26.07.2015.В свою чергу, останнім днем, коли позивач мав право подати відповідну скаргу відповідачу враховуючи, що 24.08.2015 було неробочим днем (День Незалежності України), є 25.08.2015.

Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що він звернувся до відділення поштового зв'язку Українського державного підприємства «Укрпошта» з листом зі скаргою б/н від 24.08.2015, адресованої відповідачу 25.08.2015, про що свідчить штемпель відділення зв'язку з вказаною датою на відповідному поштовому конверті.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що поштовий конверт з відповідною скаргою ОСОБА_3, який 28.08.2015 надійшов на адресу Головного управління ДФС у Київській області та мітиться штемпель відділення зв'язку з іншою датою, зокрема 26.08.2015, що на думку контролюючого органу, свідчить про те, що позивачем був пропущений строк звернення до відповідача з відповідної скаргою.

На підтвердження своєї позиції відповідачем було долучено до матеріалів справи запит № 718/10/25-01-10-09 від 02.03.2016, адресований Чернігівській дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та лист-відповідь Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» № 07-11-258 від 02.03.2016.

Дослідивши у судому засіданні оригінал поштового конверту, яким позивачем було направлено скаргу від 24.08.2015 про скасування податкового повідомлення-рішення № 3867 від 03.06.2016 на адресу ГУ ДФС у Чернігівській області та його копію, яка наявна в матеріалах справи, суд звертає увагу на те, що відтиск календарного штемпелю на вказаному конверті не є достатньо чітким, зокрема, щодо другої цифри в даті відправлення (число місяця), що ускладнює чітке встановлення дати прийняття кореспонденції відділенням поштового зв'язку.

Проте, дослідивши оригінал вказаного конверту, та його відповідну копію, суд порівнявши цифри дати прийняття кореспонденції у відбитку штемпеля відділення поштового зв'язку, з іншими датами на штемпелях, дійшов висновку про те, що календарною датою штемпеля на вказаному конверті є саме 25.08.2015, що свідчить про те, що відповідачем було невірно встановлено дату звернення ОСОБА_1 до відповідного відділення поштового зв'язку з поштовою кореспонденцією, якою було направлено скаргу позивача від 24.08.2015 до ГУ ДФС у Чернігівській області.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист-відповідь Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» № 07-11-258 від 02.03.2016 як на доказ, який вказує на те, що датою відправлення позивачем відповідної поштової кореспонденції є 26.08.2015, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Головне управляння ДФС у Чернігівській області звернулось до Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» з запитом № 718/10/25-01-10-09 від 02.03.2016 про надання інформації щодо того, про що свідчить дата 26.08.2015 на конверті, який надійшов від позивача та яку подію вказана дата підтверджує.

Як вбачається з листа-відповіді № 07-11-258 від 02.03.2016 Чернігівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» було повідомлено відповідачу про те, що відбиток календарного штемпеля з датою 26.08.2015 свідчить про дату приймання відповідної поштової кореспонденції.

Відповідно до п. 73 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення.

Отже, з урахуванням вищенаведеного положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що наявність на конверті календарного штемпелю засвідчує дату подання відправником поштової кореспонденції та її прийняття відповідним відділенням поштового зв'язку.

Таким чином, у листі-відповіді № 07-11-258 від 02.03.2016 Чернігівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» було зазначено виключно про те, що наявність на конверті календарного штемпелю (26.08.2015) свідчить про те, що 26.08.2015 є датою приймання поштового відправлення. Тобто, вказаним листом відповідачу було роз'яснено виключно значення нанесеного відбитку календарного штемпелю на конверті

Проте, суд звертає увагу на те, що вказана відповідь не містить конкретної інформації щодо дати подання ОСОБА_1 відповідної поштової кореспонденції та дати її приймання поштовим відділенням зв'язку, у зв'язку з чим вказаний лист розцінюється судом як неналежний доказ у справі.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що датою звернення позивача до відділення поштового зв'язку зі скаргою б/н від 24.08.2015, яка адресована Головному управлінню ДФС у Київській області є саме 25.08.2015.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, що позивачем було дотримано законодавчо встановлений строк для звернення з відповідною скаргою до відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності залишення скарги позивача без розгляду на підставі пропущення ним строку звернення до контролюючого органу з відповідної скаргою, у той час як матеріали справи свідчать про те, що позивачем було дотримано законодавчо встановлений 30-денний строк для подання скарги на податкове повідомлення-рішення, що на думку суду, свідчить про те, що відповідачем було безпідставно залишено скаргу позивача без розгляду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що залишаючи скаргу позивача без розгляду, відповідач послався на положення пункту 56.7 статті 56 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Проте, строк подання позивачем скарги у даному випадку, як було зазначено вище, закріплений пунктом 56.12 цієї статті, у зв'язку з чим посилання відповідача на п. 56.7 ст. 56 ПК України суд визнає безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що оскільки відповідачем не була розглянута по суті подана позивачем скарга, матеріалами справи підтверджується допущення Головним управлінням ДФС у Чернігівській області протиправної бездіяльності, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як зазначено вище, представником позивача було заявлено клопотання про компенсацію понесених представником позивача витрат, які пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрат на переїзд в інший населений пункт на судове засідання у розмірі 80,00 грн. та добових витрат на суму 275, 60 грн., про що суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 91 КАС України).

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 91 КАС України).

Таким чином, відповідно до наведених вище норм до виключного переліку витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, які підлягають відшкодуванню стороні, яка їх понесла, належать добові та компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Таким чином, понесені позивачем витрати на проїзд в сумі 80,00 грн. не підлягають компенсації, оскільки мають охоплюватися добовими.

Щодо вимог позивача про стягнення добових витрат в сумі 257,60 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно з підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України витрати на відрядження у межах території України не можуть перевищувати 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 1378 гривень.

Отже, максимальний розмір витрат на відрядження у 2016 році дорівнює 275,60 грн. (1378 х 0,2).

Враховуючи вказане, сума компенсація витрат, пов'язаних з прибуттям до Київського окружного адміністративного суду, становить 275, 60 грн.

Також, присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про стягнення на користь позивача компенсації за надання правової допомоги у розмірі 1000,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничні розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом встановлено, що представник позивача, ОСОБА_4, представляє інтереси позивача на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 04.02.2016.

Як вбачається з наданої представником позивача калькуляції, вартість правової допомоги, яка була надана позивачу, становить 1000,00 грн., у тому числі за надання юридичної консультації (1 год.) - 300,00 грн. та написання позовної заяви (1 год.) - 700,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що проведення юридичної консультації та написання позовної заяви не є окремими процесуальними діями, а тому компенсація за вказані дії не передбачена Законом України «Про граничні розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Представник позивача ОСОБА_4 приймав участь у судовому засіданні 31.03.2016, яке тривало 33 хвилини (з 12 год. 41 хв. до 13 год. 14 хв.), у зв'язку з чим розмір компенсації за 33 хвилин участі у судому засіданні становить 303, 16 грн. (1378 грн. х 0,4 : 60 хв. х 33 хв.).

Враховуючи, що вчинення представником позивача інших процесуальних дій та їх тривалість жодним документом не підтверджується, компенсації підлягають витрати на правову допомогу лише за участь в судовому засіданні в сумі 303,16 грн.

Таким чином, загальна сума витрат, які підлягають компенсації позивачу становить 578, 76 грн. У зв'язку з цим, вказана сума грошових коштів підлягає стягненню на користь позивача з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Чернігівській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Київській області, яка полягає в нерозгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 24.08.2015 на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 03.06.2015 № 3867.

3.Стягнути на користь ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 578 (п'ятсот сімдесят вісім) грн. 76 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Чернігівській області (14000, місто Чернігів, вулиця Реміснича, будинок 11, ідентифікаційний код 39392183).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.