Рішення № 57342112, 15.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2016 р.Справа № 916/3142/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Рура Н.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 376196,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.10.2013 р. в розмірі 376196,40 грн., з яких 168278,70 грн. - заборгованість за кредитом; 117909,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 90007,98 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01.10.2013 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. За ствердженнями позивача, згідно вказаної заяви відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 01.10.2013 р., тим самим відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Так, позивач зазначає, що відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26008054401257.

Розділом 3.1.1., 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою „Гарантований платіж". При цьому вказану послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "ПриватБанк" надає для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "ПриватБанк". Послуга надасться у вигляді виконання ПАТ КБ "ПриватБанк" заявок на договірне списання коштів, згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "ПриватБанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надасться ПАТ КБ "ПриватБанк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п.3.2.2.1. Умов кредит надасться в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Так позивач зазначає, що обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є; номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подасться заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов). Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках.

Після отримання ПАТ КБ "ПриватБанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1 .1. 1.91. Умов), ПАТ КБ "ПриватБанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дата виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "ПриватБанк" відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "ПриватБанк" відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Як вказує позивач, після укладання договору відповідач активно почав користуватись послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "ПриватБанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

За ствердженнями позивача, він свої зобов'язання позивач виконав належним чином, а саме своєчасним проведенням ініційованих клієнтом гарантованих платежів, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача. Однак, на рахунку відповідача 29.09.2014 року з'явилась прострочена заборгованість внаслідок невнесення останнім чергового платежу на рахунок погашення заборгованості, тим самим відповідач порушив умови договору.

Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов у разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.2.7.5. Умов Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Так, позивач зазначає, що загальна заборгованість за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписками по рахунках і станом на 08.07.2015 року заборгованість відповідача перед ПАТ КБ "ПриватБанк" становить 376196,40 грн., що складається з 168278,70 грн. заборгованості за кредитом; 117909,72 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 90007,98 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2015 р. позовну заяву ПАТ КБ „ПриватБанк" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3142/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

23.09.2015 року до господарського суду Одеської області від ФОП ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що 17.09.2015 року ФОП ОСОБА_2 було подано до господарського суду Одеської області позов до ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк" про визнання недійсним договору банківського обслуговування від 01.10.2013 року, який був прийнятий до розгляду господарським судом Одеської області та 18.08.2015 року було порушено провадження у справі № 916/3904/15.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.09.2015 р. провадження у справі № 916/3142/15 було зупинено до вирішення господарським судом по суті справи № 916/3904/15 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк" про визнання недійсним договору банківського обслуговування б/н від 01.10.2013 року.

Як з'ясовано господарським судом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 р. по справі № 916/3904/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р., відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_2 до ПАТ „Комерційний банк „Приватбанк" про визнання недійсним договору банківського обслуговування б/н від 01.10.2013 року.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2016 р. провадження у справі № 916/3142/15 було поновлено та розгляд справи призначено в засіданні суду на 15.04.2016 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка також значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Проте, надіслана судом копія ухвали суду про поновлення провадження у справі була повернута до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф. 20 на поштовому конверті.

Як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У зв'язку цим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача з огляду на приписи ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.10.2013 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 було подано до ПАТ КБ "Приватбанк" заяву б/н, згідно з якою відповідач приєднався і погодився з умовами, викладеними в „Умовах та правилах надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет www.privatbank.ua.

У заяві зазначено, що операція (її) по заявці виконуються у відповідності з "Умовами і Правилами надання банківських послуг" - розділ 3.1.1, 3.2.2. чи окремо укладених з клієнтом договорів, що регулюють надання послуги "Гарантовані платежі". У випадку, якщо виконання даної заявки здійснюється з використанням наданих ПриватБанком кредитних коштів, то дана заявка, разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг і Тарифами ПриватБанку складають кредитно-заставний договір (застава відповідно до п. 3.2.2.4 Умов і Правил надання банківських послуг).

Вказана заява, подана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 01.10.2013 року ПАТ КБ "Приватбанк", підписана відповідачем електронним цифровим підписом в системі інтернет-клієнт-банк Приват24.

Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з "Умовами і Правилами надання банківських послуг" Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови і Правила надання банківських послуг.

Документи, розміщені на сайті банку, - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком і його партнерам, до якої приєднується клієнт, підписуючи заяву у відділенні банку.

Пунктом 3.2.1.1.16 Умов передбачено, що під час укладання договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Отже, підписавши заяву від 01.10.2013 року, відповідач погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифів Банку (далі - Умови), розташованими на сайті банку www.privatbank.ua

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що заява відповідача про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПАТ КБ „Приватбанк" від 01.10.2013, а також „Умови та правила надання банківських послуг" і „Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті httр://privatbank.ua, в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір б/н від 01.10.2013 р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність не була визнана судом під час розгляду справи по справі № 916/3904/15.

Вказані обставини підтверджені також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 р. по справі № 916/3904/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суд), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9 статті 22 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського обслуговування можливість передбачити в ньому положення про надання банком клієнту овердрафту - короткострокового кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 01.10.2013 р. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 01.10.2013 р. є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору на умовах овердрафту.

Пунктом 3.2.1.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3. Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

Обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором (п. 3.2.1.6.1. Умов).

Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі - Послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт - платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї Послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73. Умов).

У разі необхідності отримання одержувачем Послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24" (далі - "Приват24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов'язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки в обов'язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників (п. 3.1.1.74. Умов).

За положеннями п. 3.1.1.75. Умов після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або недостатньої інформації по кредитоспроможності платника.

Згідно з п.п. 3.1.1.76.1. та 3.1.1.76.2. Умов, якщо надання Послуги здійснюється за рахунок власних коштів платника, платник надає грошові кошти в розмірі, вказаному в Заявці, які Банк за дорученням платника перераховує на рахунок 3648 (здійснює договірне списання). Якщо надання Послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платнику кредит в розмірі, передбаченому в Заявці (в межах встановленого Ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання Банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно п. 3.2.2. Умов та Правил надання кредиту.

Розділом 3.2.2. Умов визначено умови та правила надання кредиту за послугою "Гарантовані платежі".

Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заяві (платіжному дорученні), яким Клієнт приєднується до цих Умов, далі Договір, в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за платіжними дорученнями з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунки покриття одержувачів грошей по господарським договорам, далі - Одержувачі, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, рахунки яких відкриті в Банку (п. 3.2.2.1. Умов).

Згідно з п. 3.2.2.11.1 Умов цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладання електронного-цифрового підпису всіма його сторонами.

Даний договір в частині п. 3.2.2.9.4 цього договору вступає в силу з моменту підписання зазначеного договору, в інших частинах - з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в рамках вказаних у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором (п. 3.2.2.11.2 Умов).

Так, судом з'ясовано, що на підставі заяви ФОП ОСОБА_2 від 01.10.2013 р. позивачем було відкрито в ПАТ КБ „ПриватБанк" поточний рахунок НОМЕР_2.

При цьому на підставі підписаних цифровим підписом відповідача заявок на гарантований платіж (доручень на договірне списання) №142 від 01.10.2013 р. на суму 10000 грн., № 144 від 01.10.2013 р. на суму 10000 грн., № 145 від 01.10.2013 р. на суму 10000 грн., № 143 від 01.10.2013 р. на суму 15000 грн., № 175 від 26.10.2013 р. на суму 9332 грн., № 176 від 26.10.2013 р. на суму 8995 грн., № 177 від 26.10.2013 р. на суму 13125 грн., № 178 від 26.10.2013 р. на суму 13125 грн., № 189 від 20.11.2013 р. на суму 15000 грн., № 188 від 20.11.2013 р. на суму 18000 грн., № 190 від 20.11.2013 р. на суму 17000 грн., № 201 від 05.12.2013 р. на суму 38500 грн., № 227 від 23.12.2013 р. на суму 8316 грн., № 242 від 27.12.2013 р. на суму 37000 грн., № 243 від 27.12.2013 р. на суму 28628 грн., № 248 від 08.01.2014 р. на суму 15220 грн., № 249 від 13.01.2014 р. на суму 27375 грн., № 250 від 13.01.2014 р. на суму 18973 грн., № 256 від 23.01.2014 р. на суму 27865 грн., № 289 від 25.04.2014 р. на суму 28000 грн., № 259 від 27.01.2014 р. на суму 29947 грн., № 265 від 06.02.2014 р. на суму 19986 грн., № 266 від 06.02.2014 р. на суму 27913 грн., № 270 від 14.02.2014 р. на суму 37450 грн., № 271 від 14.02.2014 р. на суму 22715 грн., № 274 від 27.02.2014 р. на суму 35500 грн., № 287 від 14.04.2014 р. на суму 36000 грн.. № 275 від 06.03.2014 р. на суму 25000 грн., № 276 від 06.03.2014 р. на суму 28000 грн., № 280 від 27.03.2014 р. на суму 37500 грн., № 277 від 17.03.2014 р. на суму 36500 грн., № 278 від 17.03.2014 р. на суму 26000 грн., № 279 від 27.03.2014 р. на суму 35500 грн., позивачем були проведені гарантійні платежі на відповідні рахунки, зазначені в заявках відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, вказане свідчить, що позивачем надавалися відповідачу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, які використовувалися відповідачем, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача НОМЕР_2 (а.с. 60-63).

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п.3.2.2.1. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.

Як передбачено п. 3.2.2.2 Умов, клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансовою інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 грн.) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 28 % річних, а починаючи з 01.07.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ "Приватбанк" відсотки в розмірі 36 % річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже, як свідчать матеріали справи, ПАТ КБ „ПриватБанк" свої зобов'язання за договором б/н від 01.10.2013 року виконав в повному обсязі, оскільки ПАТ КБ „ПриватБанк" систематично надавав відповідачу в період з 01.10.2013 року по 08.07.2015 року кредитні кошти для виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами.

Проте, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконав, отримані кредитні кошти в обумовлені строки за вказаним договором не повернув та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, у зв'язку з чим у відповідача з 29.04.2014 р. виникла прострочена заборгованість перед позивачем. Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08.07.2015 року відповідач має непогашену заборгованість перед ПАТ КБ „ПриватБанк" за договором б/н від 01.10.2013 року в розмірі 168278,70 грн. по кредиту та 117909,72 грн. по процентам за користування кредитом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Поряд з цим за положеннями ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

В п. 3.2.2.2 Умов встановлено, що у разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Як вказує позивач, всупереч вимогам законодавства відповідач не здійснив погашення отриманого кредиту у повному обсязі, що за таких обставин є порушенням п. 3.2.2.2 Умов, яке призвело до обґрунтованого в подальшому при користуванні кредитними коштами нарахування банком згідно п. 3.2.2.2 Умов відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 28% та 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, у зв'язку з чим заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом перед ПАТ КБ „ПриватБанк" станом на 08.07.2015 року склала 117909,72 грн.

Відповідно до п.3.2.2.7.5. Умов Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Несплатою позивачу отриманих кредитних коштів за вищевказаним договором, а також нарахованих процентів за користування кредитним коштами відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, в підтвердження зазначеної заборгованості позивачем надано виписки по рахунках та обґрунтований розрахунок заборгованості за договором б/н від 01.10.2013 року станом на 08.07.2015 року.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 01.10.2013 р., що складає згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 08.07.2015 р. 168278,70 грн. по кредиту та 117909,72 грн. по процентам за користування кредитом.

Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені слід зазначити наступне.

Згідно умов вказаного договору відповідач зобов'язався сплачувати нараховані відсотки, здійснити погашення кредиту, проте порушив вказані умови.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Також порушення зобов'язань згідно приписів ч. 2 ст. 193 ГК України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В п. 3.2.2.10.1. Умов передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 цього договору, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Разом з тим в п. 3.2.2.10.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повноти та своєчасності сплати кредиту і відсотків. У зв'язку з цим банком згідно з п. 3.2.2.10.1 Умов нараховувалась відповідачу пеня на суму загальної заборгованості за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування за кожний день прострочки відповідного платежу, яка за весь період прострочення з 01.08.2014 р. по 08.07.2015 р. склала 90007,98 грн., розрахунок якої міститься в наданому позивачем до суду розрахунку заборгованості станом на 08.07.2015 р. Так, відповідно до постанови НБУ від 15 липня 2014 року № 417 облікова ставка НБУ з 17.07.2014 року встановлена на рівні 12.5%, а отже ставка пені, яка підлягала застосуванню в період з 01.08.2014 року дорівнює 12.5*2/360днів у році=0,06944% на день. Згідно постанови НБУ від 12 листопада 2014 року № 719 облікова ставка НБУ з 13.11.2014 року встановлена на рівні 14 %, а отже ставка пені, яка підлягала застосуванню в період з 17 листопада 2014 року дорівнює 14*2/360днів у році = 0,07778 % на день, а з 06 лютого 2015 року - 0,10833% на день, з 04 березня 2015 року вже 0,16667 % на день.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем, який є позичальником, не були своєчасно виконані зобов'язання за договором б/н від 01.10.2013 р., на думку суду, позивачем правомірно нараховано пеню на прострочену суму боргу в розмірі 90007,98 грн. понад шестимісячний строк згідно п. 3.2.2.10.4 Умов, що узгоджується з вимогами приписів ч. 2 ст. 193, ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 549, ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 376196,40 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65012, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором б/н від 01.10.2013 року в розмірі 376196/триста сімдесят шість тисяч сто дев'яносто шість/грн.40 коп., у тому числі: 168278/сто шістдесят вісім тисяч двісті сімдесят вісім/грн. 70 коп. - заборгованості за кредитом, 117909/сто сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'ять/ грн. 72 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 90007/дев'яносто тисяч сім/грн. 98 коп. - пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 7523/сім тисяч п'ятсот двадцять три/грн. 93 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20 квітня 2016 р.

Суддя В.С. Петров