Рішення № 57340908, 19.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2016Справа №914/111/16

За позовом: першого заступника військового прокурора західного регіону України в інтересах держави в особі:

позивача: міністерства оборони України

до: державного підприємства "ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД";

про: стягнення 252.878,95 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

Прокурор у справі: Пантюхов О.В. - посвідчення від 11.03.2015 № 032439;

позивача: Півторак Т.О. - за довіреністю від 11.01.2016 № 220/54/д;

відповідача: Вавринюк Ю.Р. - за довіреністю від 14.03.2016 № 149.

С У Т Ь С П О Р У :

Заступник генерального прокурора України - головний військовий прокурор в інтересах держави в особі міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до державного підприємства "ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 2.108.035,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за укладеним між позивачем та відповідачем договором про закупівлю послуг за державні кошти від 23.03.2015 № 294/15/25, яке полягає у виконанні оплачених позивачем робіт. Відповідач роботи за договором у встановлений строк не виконав, тому прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 2.108.035,01 грн, з яких: 1.749.900,00 грн - суми попередньої оплати, 137.192,16 грн - пеня за порушення строків виконання робіт, 85.745,10 грн - штраф та 135.197,75 грн - штрафна санкція за неповернення суми попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.01.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № № 914/111/16. Розгляд справи призначений на 01.02.2016.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.02.2016 справу № 914/111/16 направлено за підсудністю до господарського суду м. Києва в порядку, передбаченому ст.ст. 16, 17, з тих підстав, що додаток № 1 до договору про закупівлю послуг за державні кошти від 23.03.2015 № 294/15/25 має обмежений доступ з грифом "таємно".

В результаті автоматичного розподілу справу № 914/111/16 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.02.2016 справу № 914/111/16 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначено на 16.03.2016.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 16.03.2016 відклав розгляд даної справи на 06.04.2016.

В судових засіданнях 06.04.2016 та 13.04.2016 оголошено перерви до 13.04.2016 та 19.04.2016.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив та додаткові пояснення, якими позов відхилив частково з урахуванням того, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами спору договору надані позивачу послуги на загальну суму 2.216.914,32 грн. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

До господарського суду надійшла заява відповідача про залишення позову без розгляду в якій останній вказує, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва в суді законних інтересів держави та вказано на відсутність органу владних повноважень, який має здійснювати представництво у даній справі позов підлягає залишенню без розгляду.

До господарського суду м. Києва надійшла заява прокурора про зменшення позовних вимог та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати. Згідно вказаної заяви прокурора, останній зменшив вимоги до 252.878,95 грн., з яких: 72.419,20 грн - пеня за порушення строків виконання робіт, 45.262,00 грн - штраф та 135.197,75 грн - штрафна санкція за неповернення суми попередньої оплати.

Вказана заява прокурора прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

В закритому судовому засіданні 19.04.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи прокурора та повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між міністерством оборони України, як замовником, (далі - позивач) та державним підприємством "ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД", як виконавцем, (далі - відповідач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти від 23.03.2015 № 294/15/25 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов'язується у 2015 році надати позивачу послуги ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (капітальний ремонт двигунів В-59) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені в календарному плані надання послуг (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.

Відповідно до п. 4.4 Договору, за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення міністра оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах особливого періоду та у період проведення антитерористичної операції позивач має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 90 % вартості послуг згідно абзацу 2 пункту 2 постанови КМУ від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти" (зі змінами). Відповідач у строк не пізніше терміну надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати позивачу документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок позивача.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що термін надання послуг: відповідно до календарного плану надання послуг, що є невід'ємною частиною цього Договору. Дострокове надання послуг дозволяється за письмовою згодою сторін.

Зобов'язання відповідача по наданню послуг за Договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг (додаток № 4 до Договору) (п. 5.17 Договору).

Згідно з п. 7.2 Договору за порушення терміну виконання зобов'язання з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, відповідач сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

У відповідності до п. 7.6 Договору, відповідач звільняється від відповідальності за ненадання послуг у разі неможливості позивача надати вироби для проведення ремонту.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно платіжного доручення від 03.04.2015 № 294/35 позивачем на підставі Договору перераховано на користь відповідача грошові кошти в якості авансового платежу в сумі 1.749.900,80 грн (засвідчена копія вказаного платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу, як стверджує прокурор, виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за Договором, відповідач у встановлений Договором термін надані послуги позивачу не надав.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України унормовано, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Виходячи з акту приймання наданих послуг з ремонту виробів від 02.02.2016, останнім надані позивачу послуги за Договором в сумі 2.216.914,32 грн.

З огляду на те, що відповідачем на виконання умов Договору надані позивачу послуги в загальній сумі 2.216.914,32 грн, суд дійшов висновку, що провадження в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 1.749.900,80 грн підлягає припиненню в порядку, передбаченому п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто з підстав відсутності предмету спору в цій частині.

Щодо решти заявлених позовних вимог то вони підлягають задоволенню частково, з урахуванням такого.

Приписами п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений Договором, тому заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій є обґрунтованими.

Суд зазначає, що поданий прокурором уточнений розрахунок штрафних санкцій є вірним, однак враховує наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про достатність підстав для зменшення розміру неустойки, приймаючи до уваги повне виконання відповідачем умов Договору.

Суд вважає справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір штрафних санкцій до 80.000,00 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов щодо невірного нарахування позивачем штрафних санкцій судом відхилені, оскільки фактична дата підписання акту виконаних робіт за укладеним між сторонами спору Договором є: 02.02.2016.

Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом відхилене, оскільки питання наявності підстав у першого заступника військового прокурора західного регіону України для здійснення представництва інтересів держави в особі позивача вирішене в ухвалі про порушення провадження у даній справі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 15.01.2016 № 910/111/16 клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та враховуючи те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на державне підприємство "ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" в дохід державного бюджету України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49 та ст. ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 914/111/16 в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 1.749.900,80 грн припинити.

3. Стягнути з державного підприємства "ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (79031, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, будинок 73; ідентифікаційний код 07985602, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) штрафні санкції в сумі 80.000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп.

4. Стягнути з державного підприємства "ЛЬВІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (79031, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, будинок 73; ідентифікаційний код 07985602) в дохід державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 1.378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

5. В решті позовних вимог відмовити повністю.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21 квітня 2016 року

Суддя С.В. Балац