Рішення № 57340710, 19.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.2016р. Справа № 905/1040/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КАНТ, м. Харків

до відповідача: Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія, м. Вугледар, Донецької області

про стягнення 97 370 грн. 24 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №2316/3 від 07.04.2016р.

від відповідача: представник не зявився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.04.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю КАНТ, м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія, м. Вугледар, Донецької області, про стягнення заборгованості за договором підряду № 1128 від 03.10.2013 року в сумі 50 400 грн. 00 коп., інфляційних втрат у сумі 39 076 грн. 09 коп., 3% річних у сумі 2 841 грн. 73 коп., пені у сумі 5 052 грн. 42 коп., а всього 97 370 грн. 24 коп.

Ухвалою суду від 04.03.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 31.03.2016р. Ухвалою суду від 31.03.2016р. розгляд справи було відкладено на 19.04.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором підряду № 1128 від 03.10.2013 року щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 19.04.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору підряду № 1128 від 03.10.2013 року із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідача у свою чергу про судові засідання 31.03.2016р. та 19.04.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відмітками про їх отримання 18.03.2016р. та 12.04.2016р., однак у засідання суду представника не направив, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

30.03.2016р. через електронну пошту господарського суду Донецької області від відповідача надійшло заперечення проти позову, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у звязку з тим, що у відповідача відсутня інформація за договором № 1128 від 03.10.2013 року, оскільки Державне підприємство Донецька вугільна енергетична компанія було перереєстроване з міста Донецьк до міста Вугледар та евакуювати майно та документи щодо ведення господарської та фінансової діяльності не надалось можливості. Крім того, у запереченні відповідач просив розглянути справу без участі представника відповідача

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством Донецька вугільна енергетична компанія (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КАНТ (далі підрядник) був укладений договір підряду № 1128 від 03.10.2013 року (далі за текстом Договір), за умовами якого підрядник зобовязується виконати капітальний ремонт та/або модернізацію гірничошахтного обладнання відособлених підрозділів ДП «ДВЕК» (далі роботи), у відповідності з технічними умовами, в строки та на умовах, вказаних в Калькуляціях, Протоколах узгодження договірної ціни, доповненнях (додатках), які є невідємними частинами договору.

Відповідно до п.2.1. договору, вартість робіт по договору складається з сум вказаних в додатках 1.х «Протокол узгодження договірної ціни», які є невідємними частинами договору.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1.1 до договору), загальна вартість робіт складає 100 800 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 16 800 грн. 00 коп.

Як визначено п.8.3. договору, замовник перераховує 100% грошових коштів від суми, вказаної в протоколах узгодження договірної ціни до договору протягом 60 календарних днів з моменту приймання робіт. По узгодженню сторін при підписанні додатків 1.х «Протокол узгодження договірної ціни» можуть бути прийняті інші умови оплати.

Згідно п. 2 протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1.1 до договору), оплата здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту приймання робіт.

Згідно з п. 12.1, договір вступає у дію з моменту (дати) його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014р.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором підряду № 1128 від 03.10.2013 року підтверджується актом № 050 приймання-здачі виконаних робіт від 06.03.2014р. на суму 50 400 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 8 400 грн. 00 коп.

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Судом встановлено, що зобовязання з оплати вартості виконаних робіт за договором відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 50 400 грн. 00 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п. 2 протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1.1 до договору), за актом № 050 приймання-здачі виконаних робіт від 06.03.2014р. є 11.03.2014р.

Проаналізувавши укладений сторонами договір підряду № 1128 від 03.10.2013 року, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Посилання відповідача на відсутність інформації за договором № 1128 від 03.10.2013 року суд не приймає до уваги, оскільки даний факт не є підставою для звільнення від виконання обовязку за вказаним договором та від відповідальності за порушення виконання свого зобовязання. Крім того, позивачем при поданні позову були надані докази відправлення відповідачу позовної заяви разом з додатками, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про обізнаність відповідача, а також судом у судовому засіданні були оглянуті оригінали договору та акту приймання-здачі виконаних робіт.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обовязку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п. 2 протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1.1 до договору), протягом 5 календарних днів з моменту приймання робіт.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобовязання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором підряду № 1128 від 03.10.2013 року в сумі 50 400 грн. 00 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 12.03.2014р. по 31.12.2015р. у сумі 2 841 грн. 73 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним. Фактично розмір 3% річних складає 2 734 грн. 03 коп., у звязку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 107 грн. 70 коп. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт у розмірі 39 076 грн. 09 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 37 149 грн. 99 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 1 926 грн. 10 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню на суму 5 052 грн. 42 коп., виходячи подвійної облікової ставки НБУ.

Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що в разі порушення строків оплати замовником виплачується пеня в розмірі 0.1 % від суми невиконаних зобовязань за кожен день прострочення.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи те, що відповідачем відповідна заява не була надана, суд не має підстав для застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Перевіривши розрахунок позивача суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок пені. Фактично розмір пені становить 5 052 грн. 43 коп., з огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 5 052 грн. 42 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись п.1 ч.2 ст.258, ч.3 ст.267, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230, ч.6 ст.232, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія (код ЄДРПОУ 33161769, місцезнаходження 85670, Донецька область, місто Вугледар) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАНТ (код ЄДРПОУ 19383142, місцезнаходження 61024, АДРЕСА_1) заборгованість за договором підряду № 1128 від 03.10.2013 року в сумі 50 400 грн. 00 коп., інфляційних втрат у сумі 37 149 грн. 99 коп., 3% річних у сумі 2 734 грн. 03 коп., пені у сумі 5 052 грн. 42 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 430 грн. 04 коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю КАНТ в частині стягнення 3% річних у сумі 107 грн. 70 коп. та інфляційних втрат у сумі 1 926 грн. 10 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 19.04.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2016р.

Суддя Ю.С. Мельниченко