Рішення № 57340660, 20.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.16 Справа № 904/1300/16

За позовом: державного підприємства "Адміністративно - господарське підприємство", м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору та стягнення 51 000,00 грн.

та

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до державного підприємства "Адміністративно - господарське підприємство", м. Дніпропетровськ

про стягнення 846 012,85 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: Вакуленко А.Л., довіреність від 02 січня 2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 15 лютого 2013 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Адміністративно - господарське підприємство" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.04.2016 (а.с.104 том 1) просить:

- визнати договір від 01 жовтня 2015 року укладений між ДП "Адміністративно - господарське підприємство" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 недійсним;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму у розмірі 51 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір від 01 жовтня 2015 року укладений з порушенням вимог діючого законодавства та регламенту узгодження порядку демонтажу рекламних засобів органами Укравтодору. Відповідно до п.19 постанови Кабінету Міністрів України №1135 від 05.12.2012 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів" рекламні засоби, розміщені з порушенням вимог Типових правил, підлягають демонтажу. Демонтаж таких засобів у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється за рішенням Укравтодору за поданням, зокрема, відповідної облдержадміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Демонтаж рекламного засобу, розташований поза межами населених пунктів проводиться на підставі рішення Укравтодору, за відповідним поданням облдержадміністрації, у разі, якщо рекламний засіб розташований у межах смуги відведення автомобільних доріг; наказу керівника робочого органу, у разі якщо рекламний засіб розташований поза межами смуги відведення автомобільних доріг. На адресу уповноваженого органу Укравтодору м. Дніпропетровська від Управління інфраструктури Дніпропетровської обласної державної адміністрації 16.03.2016 направлено лист з проханням надати відповідь, чи виносились рішення на погодження проведення робочим органом демонтажу рекламних конструкцій поза межами населених пунктів відповідно до Порядку. Листом від 28.03.2016 уповноважений орган Укравтодору м. Дніпропетровська повідомив про відсутність погодження винесення рішень щодо демонтажу рекламних конструкцій поза межами населених пунктів. Тобто, порушено Порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області. Надані відповідачем акти, на думку позивача, не відповідають умовам договору, не містять уточнення широти і довготи GPS координатів у форматі "WGS 84". Крім того, в актах зазначено, що ОСОБА_4 має на зберіганні рекламні засоби, які були ним демонтовані. Вищезазначений вид робіт щодо зберігання виконавцем рекламних засобів після їх демонтування в спірному договорі не вказаний. Відповідно до Порядку надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області, примусово демонтовані рекламні засоби зберігаються органом у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо). Також позивач посилається на те, що відсутні будь-які розрахунки ціноутворення (калькуляція, розрахунок) за роботи з демонтажу, що підтверджують фактичну ціну за виконані роботи. Недійсність договору від 01 жовтня 2015 підтверджується порушенням регламенту узгодження порядку демонтажу рекламних засобів органами Укравтодору. Також позивач зазначає, що демонтаж рекламоносіїв був здійснений не ДП "Адміністративно-господарське підприємство", як спеціалізованим підприємством, а сторонніми особами за відповідним дорученням ОСОБА_5 згідно укладеного договору на виконання цих робіт, що не відповідає вимогам п. 24 Порядку надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області затвердженого розпорядження Голови обласної державної адміністрації м. Дніпропетровська № Р-208/0/3-13 від 29.03.2013. Такого висновку позивач дійшов на підставі звернення від 25 листопада 2015 року заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс Сервіс" Кітченкова М.О. з копією повідомлення про злочин, що була направлена до ГУ МВС України в Дніпропетровській області про те, що 30.10.2015 в результаті перевірки наявного майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс Сервіс", було встановлено факт таємного викрадення спеціальних рекламних конструкцій зовнішньої реклами у кількості 5 шт на загальну суму 15 688,8грн., що знаходились вздовж автодоріг М-18, Р-52, м-04, Н-08 (ЖЄО13.11.2015).

Вимога позивача про стягнення грошових коштів у сумі 51 000,00грн. обґрунтована тим, що ОСОБА_5, яким з корпоративного рахунку НОМЕР_2 ПАТ КБ "Приватбанк" було знято зазначені кошти вже після його звільнення з посади директора ДП "Адміністративно-господарське підприємство", тобто грошові кошти від імені підприємства перераховані особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечує та зазначає, що 01 жовтня 2015 року уклав з ДП "Адміністративно-господарське підприємство" договір підряду, згідно якого, як підрядник, зобов'язався виконати роботи по демонтажу металевих конструкцій на відповідних об'єктах, а замовник зобов'язався прийняти вказані роботи та сплатити за них грошові кошти. Зазначений договір був підписаний директором ОСОБА_5, повноваження якого підтверджуються Статутом підприємства. Підрядник згідно рахунку фактури №1 від 16.10.2015 та рахунку-фактури №2 від 20.10.2015 виконав роботи по демонтажу рекламних засобів та їх збереження на суму 661 085,00 грн. Виконання зазначених робіт підтверджується актом надання послуг №1 від 16.10.2015 та актом надання послуг №2 від 20.10.2015, які були підписані обома сторонами. На виконання умов договору 28.10.2015 на рахунок ФОП ОСОБА_4 були перераховані грошові кошти у розмірі 50 491,49 грн.

У березні 2016 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з ДП "Адміністративно-господарське підприємство" заборгованість у розмірі 846 012,85 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 661 085 грн.,

- пеню у розмірі 110 401,2грн.,

- штраф у розмірі 46 275,95грн.,

- 3% річних у розмірі 9 074,07 грн.,

- втрати від інфляції у розмірі 19 176,63 грн.

Зустрічний позов мотивований неналежним виконанням ДП "Адміністративно-господарське підприємство" умов договору підряду від 01 жовтня 2015 року в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

На підставі ст. 231 Господарського кодексу України фізична особа-підприємець ОСОБА_4 за прострочку виконання грошового зобов'язання нарахував пеню у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення у сумі 110 401грн. за загальний період прострочення з 27.10.2015 по 10.04.2016, а за прострочення понад тридцять днів додатково нараховано штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості у сумі 46 275,95грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем за зустрічним позовом нараховані три відсотки річних у сумі 9 074,07 грн. за загальний період прострочення з 27.10.2015 по 10.04.2016 та втрати від інфляції у суму 19 176,63грн. за період з жовтня 2015 року по січень 2016 року.

ДП "Адміністративно-господарське підприємство" проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечує, надало до господарського суду відзив на зустрічну позовну заяву мотивований тим, що зустрічний позов необґрунтований жодними належними та допустимими доказами та містить намагання стягнути з відповідача безпідставний борг.

Розгляд справи був відкладений з 15.03.2016 на 11.04.2016, з 11.04.2016 на 20.04.2016.

У судовому засіданні 20.04.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2015 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) та Державним підприємством "Адміністративно господарське підприємство" (замовник) укладений договір підряду, відповідно до 1.1. якого підрядник зобов'язується виконати роботи по демонтажу металевих конструкцій на об'єктах, які зазначаються в заявках, а замовник - прийняти і оплатити виконану роботу.

Об'єм робіт по демонтажу металевих конструкцій, місцезнаходження конструкцій, замовник зазначає в заявках на виконання робіт (п.1.2. договору).

Вартість робіт, які виконуються підрядником за цим договором, визначається на підставі договірної ціни, яка погоджена сторонами і зазначається в рахунках (п.2.1 договору). Замовник здійснює оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника протягом семи банківських днів від дати виставлення підрядником відповідного рахунку (п.2.2. договору).

Згідно п.2.3. договору рахунок на оплату виконаних робіт виставляється підрядником протягом двох банківських днів від дати підписання сторонами акта при ймення-передачі виконаних робіт.

Приймання виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (п.5.1. договору).

Роботи, які виконуються підрядником, приймаються протягом трьох днів з дня надання їх до приймання. Днем приймання виконаних робіт є день підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. Вказаний акт виготовляється в двох екземплярах, підписується, скріплюється печатками сторін (п.5.3. договору).

Строк дії цього договору встановлено до 01.10.2016 (п.9.1. договору).

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Державне підприємство "Адміністративно господарське підприємство" вважає договір підряду від 01 жовтня 2015 року недійсним, а фізична особа-підприємець ОСОБА_4 проти цього заперечує, що і є причиною виникнення спору за первісним позовом.

Розглянувши позовні вимоги за первісним позовом щодо визнання договору підряду від 01 жовтня 2015 року недійсним доходить висновку про необґрунтованість вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Державне підприємство "Адміністративно господарське підприємство" засноване на державній власності та належить до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації (п.1.1. Статуту підприємства, затверджений розпорядженням голови облдержадміністрації 23.12.204 №Р-746/0/3-14).

Відповідно до п.7.1. Статуту управління підприємством здійснюється відповідно до цього Статуту його директором, який підзвітний Уповноваженому органу управління.

Згідно п.7.7. Статуту директор підприємства, в тому числі, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інший рахунки.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 18.03.2014 №К-94/0/5-14 на посаду директора державного підприємства "Адміністративно господарське підприємство" призначено ОСОБА_5 (а.с.30 том 1).

Отже, станом на дату укладення договору підряду директор підприємства ОСОБА_5 мав повноваження на підписання договору.

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Державне підприємство "Адміністративно господарське підприємство" зазначає, що сторонами не визначена вартість робіт з демонтажу, в договорі відсутні будь-які розрахунки ціноутворення (калькуляція, розрахунок) за роботи з демонтажу, що підтверджують фактичну ціну за виконані роботи та свідчить про недійсність договору.

У пункті 2.1. договору зазначено, що вартість робіт, які виконуються підрядником за цим договором, визначається на підставі договірної ціни, яка погоджена сторонами і зазначається в рахунках (рахунки містяться в матеріалах справи).

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог статті 638 Цивільного кодексу України, досягнення сторін згоди з усіх істотних умов договору впливає на укладеність договору, а якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, то договір є неукладеним.

Таким чином, по-перше, позивач помилково вважає, що недосягнення згоди з усіх істотних умов договору впливає на його недійсність; по-друге, спірний Договір містить всі його істотні умови, а тому є укладеним.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Державним підприємством "Адміністративно господарське підприємство" не доведено обставин щодо недійсності договору підряду від 01.10.2015.

Доводи Державного підприємства "Адміністративно господарське підприємство", що недійсність договору підряду підтверджується порушенням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 регламенту узгодження порядку демонтажу рекламних засобів органами Укравтодору відхиляються судом, оскільки узгодження порядку демонтажу відноситься до виконання договору.

Суд вважає помилковим посилання ДП "Адміністративно господарське підприємство" на Інструкцію з видачі дозволу на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області (а.с.109), постанову Кабінету Міністрів України від 05.12.2012 №1135 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів", Порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації м. Дніпропетровська №Р-208/0/3-13 від 29.03.2013, оскільки цими документами врегульовано питання видачі дозволу на розміщення реклами, жодних умов, які були б обов'язковими при укладенні договору підряду вони не містять.

Стосовно посилання позивача за первісним позовом на п.19 Типових правил розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів, слід зазначити, що згідно цього пункту підлягають демонтажу рекламні засоби, розміщені з порушенням Типових правил. Демонтаж таких засобів у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється за рішенням Укравтодору за поданням, зокрема відповідної облдержадміністрації. Разом з тим, доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_4 були демонтовані саме рекламні засоби, розміщені у межах смуги відведення автомобільних доріг, позивачем за первісним позовом не надані.

Відсутність рішення органів Укравтодору щодо проведення демонтажу рекламних засобів, розташованих у межах смуги відведення автомобільних доріг може свідчити лише про порушення порядку виконання робіт, однак не спростовує сам факт виконання робіт з демонтажу рекламних засобів, підтверджений актами виконаних робіт.

15.08.2014 розпорядженням голови державної адміністрації №Р-469/0/3-14 була створена робоча група з проведення контролю за дотриманням законодавства у сфері розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області. До її складу, в тому числі, включено державне підприємство "Адміністративно господарське підприємство" в особі ОСОБА_5

Згідно наказу Управління інфраструктури Дніпропетровської обласної державної адміністрації №13 від 10.04.2015 "Про організацію та проведення примусового демонтажу рекламних засобів", ДП "Адміністративно господарське підприємство" призначено відповідальним за організацію та проведення примусового демонтажу рекламних засобів поза межами населених пунктів Дніпропетровської області.

За доводами відповідача за первісним позовом, демонтаж стосувався рекламних засобів, розташованих без отримання дозволу або після закінчення строку дії дозволу, або у разі його анулювання, засоби, які не мали власника, або встановити власника неможливо (відсутнє маркування) (п.23 Порядку надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не заперечує обставини відсутності письмової заявки на демонтаж металевих конструкцій та зазначає, що такі заявки надходили в усній формі від керівника. Роботи були прийняті особисто керівником ДП "Адміністративно господарське підприємство", який і узгодив місцезнаходження металевих конструкцій, що підлягали демонтажу.

Суд відхиляє посилання ДП "Адміністративно-господарське підприємство" на звернення від 25 листопада 2015 року заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс Сервіс" Кітченкова М.О. з копією повідомлення про злочин - факт таємного викрадення спеціальних рекламних конструкцій зовнішньої реклами у кількості 5 шт на загальну суму 15 688,8грн., що знаходились вздовж автодоріг М-18, Р-52, м-04, Н-08 (ЖЄО13.11.2015), оскільки зазначені обставини не спростовують факт виконання ФОП ОСОБА_4 робіт з демонтажу рекламних носіїв за спірним договором підряду. Доказів виконання робіт з демонтажу рекламних носіїв іншими особами, а не ФОП ОСОБА_4, ДП "Адміністративно-господарське підприємство" не надано.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання договору підряду недійсним.

Вимога ДП "Адміністративно-господарське підприємство" про стягнення з ФОП ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 51 000,00грн. підлягає задоволенню.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 18.03.2014 №К-94/0/5-14 на посаду директора державного підприємства "Адміністративно господарське підприємство" призначено ОСОБА_5 (а.с.30 том 1).

На підставі заяви ОСОБА_5 від 27.10.2015 головою обласної державної адміністрації видано розпорядження від 27.10.2015 №К-492/0/5-15 про звільнення ОСОБА_5 за угодою сторін на підставі п.1 статті 36 Кодексу законів про працю України".

З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2015 року на рахунок ФОП ОСОБА_4 були перераховані грошові кошти у розмірі 35 492,49 грн. згідно квитанції №0.0.454375489.2 (а.с.42 том 1) та згідно квитанції №11 від 28.10.2015 на суму 14 999,00грн., з урахуванням відсотків по комісії за здійснення операцій зняття коштів сума становить 51 000,00грн. (а.с.43 том 1).

Оскільки станом на 28.10.2015 ОСОБА_5 не був керівником ДП "Адміністративно-господарське підприємство", відповідно не мав права розпоряджатися грошовими коштами підприємства.

Що стосується вимог ФОП ОСОБА_4 за зустрічним позовом про стягнення вартості виконаних робіт, неустойки (пеня, штраф), трьох відсотків річних та втрат від інфляції, то ці вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, на виконання умов договору сторони склали та підписали акти надання послуг демонтажу:

№1 від 16.10.2015 на загальну суму 433 800,00грн, у тому числі демонтаж рекламних засобів у кількості 72 шт. на загальну суму 324 000,00грн., демонтаж рекламних засобів у кількості 30 штук на суму 105 000,00грн. та зберігання рекламних засобів на суму 4 800,00грн. (а.с.64 том 1);

№2 від 20.10.2015 на суму 227 285,00грн., у тому числі демонтаж рекламних засобів у кількості 50 штук на суму 225 000,00грн., зберігання рекламних засобів на суму 2 285,00грн. (а.с.69, том 1).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 виставив Державному підприємству "Адміністративно господарське підприємство" рахунки-фактури на оплату вартості наданих послуг з демонтажу рекламних засобів:

№1 від 16.10.2015 на суму 433 800,00грн. (рахунок отримано позивачем за первісним позовом 16.10.2015),

№2 від 20.10.2015 на суму 227 285,00грн. (рахунок отримано позивачем за первісним позовом 20.10.2015).

У грудні 2015 року та у січні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" з претензією від 25.12.2015, вих. №25/12/15, та від 13.01.2016, вих. №13/01/16, про сплату вартості виконаних робіт у сумі 610 593,51грн. При цьому, було враховано грошові кошти, які надійшли на рахунок ФОП ОСОБА_4 у сумі 50 491,49грн.

Претензії ФОП ОСОБА_4 були залишені державним підприємством "Адміністративно-господарське підприємство" без задоволення, а на адресу ФОП ОСОБА_4 18.01.2016, вих.. №64/01-16, направлена вимога про повернення грошових коштів у сумі 51 000,00грн., як безпідставно отриманих.

Відповідач за зустрічним позовом свої зобов'язання по оплаті в установлений договором строк не виконав, станом на час розгляду справи заборгованість за виконані роботи відповідача перед позивачем у сумі 661 085, 00грн. не сплачена.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Наведені вище акти наданих послуг демонтажу підписані двома сторонами (акт підписаний як позивачем, так і відповідачем без зауважень).

Невиконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за Договором щодо оплати вартості виконаних робіт у встановлений Договором строк і є причиною спору за зустрічним позовом.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Обов'язок замовника своєчасно оплатити виконані підрядником роботи у порядку і на умовах, визначених договором передбачено пунктом 3.2.,3.3. договору.

Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника на протязі семи банківських днів від дати виставлення підрядником відповідного рахунку (п.2.2. договору).

З урахуванням наведеного, виконані роботи (надані послуги) за договором підряду повинні бути оплачені:

- за актом наданих послуг з демонтажу рекламних засобів №1 від 16.10.2015 на суму 433 800,00грн. (рахунок отримано позивачем за первісним позовом 16.10.2015) - 27.10.2015 включно,

- за актом наданих послуг з демонтажу рекламних засобів №2 від 20.10.2015 на суму 227 285,00грн. (рахунок отримано позивачем за первісним позовом 20.10.2015) - 29.10.2015 включно.

З огляду на наведені вище умови договору щодо строку оплати виконаних робіт строк оплати вартості цих робіт є таким, що настав.

Доказів оплати вартості виконаних робіт в сумі 661 085, 00грн. відповідач за зустрічним позовом не надав, доводи позивача наведені в обґрунтування позову, не спростував. До виконаної роботи, вказаної в Актах здачі-приймання наданих послуг, зауважень не надав.

Отже, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення суми боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково у сумі 654 000,00грн. (661 085,00грн. - 7 085,00грн.).

Вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення грошових коштів, пов'язаних з тимчасовим зберіганням демонтованих рекламних засобів у розмірі 7 085,00грн. задоволенню не підлягає, оскільки такі витрати, їх відшкодування, спірним договором підряду не передбачено.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 нарахував три відсотки річних за період з 27.10.2015 по 10.04.2016 у сумі 9 074,07грн. та втрати від інфляції у сумі 19 176,63 за період жовтня 2015 по березень 2016 року.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача 3 % річних за період з 28.10.2015 по 10.04.2016 включно у розмірі 8 871,25грн. виходячи з наступного:

на суму 429 000,00грн. за період прострочки з 28.10.2015 по 10.04.2016 три проценти річних складають 5 843,48грн.,

на суму 225 000,00грн. за період прострочки з 30.10.2015 по 10.04.2016 три проценти річних складають 3 027,77грн.

При перевірці розрахунку втрат від інфляції господарським судом враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розрахунок втрат від інфляції перевірено судом та, з урахуванням наведених вище положень, за період з листопада 2015 по березень 2016 складає: 654 000,00грн. х 104,25611102% (сукупний індекс інфляції за вказаний період) = 27 834,97грн.

Однак, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 19 176,63грн., а суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню підлягає 19 176,63грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за умовами цього договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності з діючим законодавством України (п.6.1. договору).

Відповідно до п.6.2. договору за неоплату або несвоєчасну оплату виконаних за цим договором робіт, замовник сплачує на користь підрядника пеню в розмірі 1% від вартості робіт за кожен день прострочки платежу до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.

Разом з тим, вимога позивача за зустрічним позовом ґрунтується на положеннях ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до абз.2 ч.2 якої за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення пені у розмірі 0,1% та штрафу у розмірі семи відсотків задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді пені та штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Отже, доводи позивача за зустрічним позовом, що положення абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України застосовуються до грошових зобов'язань, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 04 лютого 2014 року у справі №3-1гс14, від 6 грудня 2010 року у справі № 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11.

Таким чином, з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню 682 047,88грн. (основний борг у сумі 654 000,00грн., три відсотки річних у сумі 8 871,25грн., втрати від інфляції у сумі 19 176,63грн.).

В решті позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплачений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 судовий збір підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 10 230,72грн.; з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" стягненню підлягає судовий збір у сумі 1378,00грн.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" (49054, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, буд.9, секція 4,5, ЄДРПОУ 3083890) грошові кошти у сумі 51 000,00грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 378,00грн., про що видати наказ.

В задоволенні вимоги про визнання недійсним договору від 01 жовтня 2015 року - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" (49054, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, буд.9, секція 4,5, ЄДРПОУ 3083890) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість у сумі 654 000,00грн., три відсотки річних у сумі 8 871,25грн., втрати від інфляції у сумі 19 176,63грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 10 230,72грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 22.04.2016.