Рішення № 57340572, 20.04.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.16р. Справа № 904/1131/16

За позовом Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика", м. Дніпропетровськ

про стягнення 314 447 грн. 51 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1101/2016/1 від 11.01.16р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Державне підприємство "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" заборгованість в розмірі 314 447 грн. 51 коп., з яких: 293 062 грн. 33 коп. -пеня, 21 385 грн. 18 коп. - відсотки, відповідно до умов договору про переведення боргу від 14.01.15р. № 306.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 01.04.2016р., в якому зазначив, що на момент звернення позивача із позовом до суду, грошові зобов'язання у сумі 1 004 580 грн. 68 коп. за договором про переведення боргу від 14.01.15р. № 306 виконані відповідачем у повному обсязі за три місяці до звернення позивача із даним позовом до суду. ОСОБА_1 того, позивачем невірно виконаний розрахунок пені та 3% річних, оскільки останнім враховано день, який є граничним для сплати заборгованості, а саме 08.04.2015, у період заборгованості та не враховані умови п. 5.2 основного договору від 01.08.2014р. № 26, яким обмежений загальний розмір пені за невиконання зобовязань до 5% від вартості таких зобовязань. Надав власний контррозрахунок пені та відсотків. Одночасно, із посиланням на норми ст.. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України просив суд зменшити нарахований позивачем розмір пені, у звязку із добровільним погашенням відповідачем суми основної заборгованості до звернення позивача до суду.

Заявою від 07.04.2016р. № 0704/2016/1/306 позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 71 531 грн. 65 коп., з яких: 50 229 грн. 04 коп. - пеня, 21 302 грн. 61 коп. - відсотки. ОСОБА_1 того, просив повернути зайво сплачену суму судового збору, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

На підставі ст. 22 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.

У судове засідання 13.04.2016р. відповідач явку свого повноваженого представника не забезпечив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні 07.04.2016р. (а.с. 94, 95).

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності , господарський суд, -

Встановив:

01.08.2014р. між Державним підприємством "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська паперова фабрика" з іноземними інвестиціями" ( замовник) укладено договір № 26 (надалі - договір № 26).

Відповідно до п. 1.1 договору № 36 виконавець здійснює ремонтні роботи тепловозу марки ТГК2 у відповідності з переліком робіт, зазначеним у додатку № 1 до цього договору.

Оплата за ремонтні роботи тепловоза здійснюється замовником за фактично виконані роботи протягом 90-та календарних днів з дати підписання акта виконаних робіт (п. 3.2 договору № 26).

Пунктом 6.1 договору № 26 передбачено, що по закінченню ремонтних робіт сторони підписують акт приймання тепловоза з ремонту.

На виконання умов договору № 26 позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровська паперова фабрика" з іноземними інвестиціями" послуги на загальну суму 1 004 580 грн. 68, що підтверджується актами приймання-передачі робіт, підписаними обома сторонами та рахунками фактурами, виставленими виконавцем для оплати замовнику (а.с. 29-68).

14.01.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська паперова фабрика" з іноземними інвестиціями" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (новий боржник) та Державним підприємством "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (кредитор) укладено договір про переведення боргу № 306 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 ОСОБА_2 встановлено, що цим договором регулюються відносини, згідно з якими первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 1 004 580 грн. 68 коп., що виник на підставі договору від 01.08.2014 № 26, укладеного між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір), а новий боржник погоджується виконати всі зобов'язання, передбачені зазначеним договором, в тому числі грошове зобов'язання.

Відповідно до п. 1.2 ОСОБА_2 кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

З дати підписання цього договору припиняються зобов'язання первісного боржника перед кредитором за договором від 01.08.2014р. № 26, крім обов'язку сплатити штрафні санкції за невиконання умов договору (п. 1.3 ОСОБА_2).

Всі зобов'язання, прийняті первісним боржником за договором від 01.08.2014р. № 26, в повному обсязі переходять до нового боржника, а також в повному обсязі новий боржник самостійно несе відповідальність перед кредитором, передбачену договором від 01.08.2014р. № 26 (п. 1.4 ОСОБА_2).

Пунктом 3.1 ОСОБА_2 передбачено, що новий боржник зобов'язується виконати обов'язок первісного кредитора протягом 14 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора.

На виконання умов ОСОБА_2, 22.01.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання первісного боржника за договором (арк. с. 12), яка була отримана відповідачем 19.03.2015, про що зазначає у позові позивач та не заперечив відповідач.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язання за договором рахувався до 08.04.2015р.

23.12.2015р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 1 004 580 грн. 68 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 6220 від 23.1.2015р., тобто, з порушенням строку, встановленого ОСОБА_2 (а.с. 13).

Умовами п. 5.2 ОСОБА_2 № 26 передбачено, що за несвоєчасне здійснення замовником розрахунків згідно розділу 3 даного договору, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, визначеної в цей період, за весь період прострочки. Однак, загальна сума пені за невиконання зобовязань не може перевищувати 5% вартості таких зобовязань.

За розрахунком позивача нарахована останнім пеня за період з 09.04.2015р. по 09.10.2015р. становить суму 293 062 грн. 33 коп., але до стягнення з відповідача позивачем заявлена пеня у розмірі 50 229 грн. 04 коп., з урахуванням умов п. 5.2 ОСОБА_2 № 26.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 21 302 грн. 61 коп. за період з 09.04.2015р. по 22.12.2015р.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, договір № 26 від 01.08.2014р. за своїм змістом є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобовязань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що він виконаний без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України за період, що перевищує півроку (182 дні), але враховуючи умови п. 5.2 ОСОБА_2 № 26, яким обмежений загальний розмір пені за невиконання зобовязань до 5% від вартості таких зобовязань, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 50 229 грн. 04 коп. визнається судом обґрунтованою.

Перевіркою розрахунку 3% річних господарським судом порушень не встановлено.

В ході судового розгляду справи відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені, обґрунтовуючи клопотання добровільною сплатою основної заборгованості до звернення позивача із даним позовом до суду.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

За встановлених обставин, враховуючи стан розрахунків та доводи позивача, викладені у відзиві на заперечення від 12.04.2016р. № 1204/2016/3/306, суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження заявленого клопотання, у звязку із чим у господарського суду відсутні підстави для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, в порядку п. 3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобовязання перед позивачем, допустивши прострочення платежів, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи чинного законодавства, тому вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 50 229 грн. 04 коп. пені та 21 302 грн. 61 коп. 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, оскільки позивачем під час судового розгляду справи подано заяву про зменшення позовних вимог, за приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір, сплачена ним сума судового збору у розмірі 3 338 грн. 71 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, згідно клопотання, викладеного у заяві про зменшення позовних вимог від 07.04.2016р. № 0704/2016/1/306.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

Вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Каспійська, б. 2, код ЄДРПОУ 39265179) на користь Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (49068, м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, б. 13, код ЄДРПОУ 32495626) 50 229 грн. 04 коп. (пятдесят тисяч двісті двадцять девять грн.. 04 коп.) пені, 21 302 грн. 61 коп. (двадцять одну тисячу триста дві грн.. 61 коп.) 3% річних, 1 378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн.. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Державному підприємству "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" (49068, м. Дніпропетровськ, вул. Орбітальна, б. 13, код ЄДРПОУ 32495626) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 338 грн. 71 коп. (три тисячі триста тридцять вісім грн. 71 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 302 від 01.02.2016р., яке знаходиться в матеріалах справи № 904/1131/16.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 18.04.16р.