Постанова № 57340083, 19.04.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року Чернігів Справа № 825/2188/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючої судді Житняк Л.О.

суддів Д'якова В.І., Лобана Д.В.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Остапенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування пункту 143 протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач 1), Чернігівського обласного військового комісаріату (далі - ЧОВК, відповідач 2), в якому просить суд визнати протиправним пункт 143 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.05.2015 в частині відмови позивачу у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 04.09.2013 по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та зобов'язати Міноборони України призначити та нарахувати позивачу грошову допомогу в зв'язку з настанням 04.09.2013 інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги (згідно уточнених позовних вимог).

Обґрунтовуючи свої позовні вимог позивач посилається на те, що відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з настанням 04.09.2013 інвалідності внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив у їх задоволенні відмовити, надавши усні пояснення з посиланням на раніше подані докази, що наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких просив справу розглядати без участі його представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 15.04.1983 по 13.11.1984 на посаді гранатометник, військове звання - рядовий, що підтверджується копіями: військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 21.11.1990 (а.с.44-45) та обліково-послужної картки серії НОМЕР_2 (а.с.47).

30.09.1983 ОСОБА_3, під час бойових дій, отримав вогнепальне наскрізне кульове поранення м'яких тканин лівої гомілки, що підтверджується довідкою Архіву військово-медичних документів військово-медичного музею Міністерства оборони СРСР від 30.11.1994 № 7/44549 (а.с.8).

На підставі направлення Прилуцького об'єднаного міського військомату Головним бюро судово-медичних експертиз МЗ України складено Акт судово-медичного дослідження від 16.10.1998 № 164 для підтвердження контузії та кульового поранення лівої гомілки під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан (ДРА) (а.с.9).

У вказаному Акті міститься посилання на довідку Архіву військово-медичних документів військово-медичного музею Міністерства оборони СРСР від 30.11.1994 № 7/44549 та на історію хвороби заявника, в якій вказані періоди перебування в лікарняних закладах під час якого були встановлені відповідні діагнози та захворювання (а.с.9 на звороті).

Судом також встановлено, що позивач вперше пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок поранення під час бойових дій в Афганістані, про що свідчить довідка серії МСЕ-ЧНВ № 302679 від 22.10.1998 (а.с.11).

Як вбачається з витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 15.04.2011 № 688, враховуючи акт судово-медичного дослідження від 16.10.1998 № 164, медичну картку амбулаторного хворого, виписки із історії хвороби за 1995-2011 роки, встановлено, що поранення, ЗЧМТ- контузія головного мозку, захворювання, перелік яких наведений у вказаному витягу, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.10).

В подальшому, йому була встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, що настала в результаті контузії головного мозку та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_3 від 04.09.2013 (а.с.12).

19.09.2014 з метою вирішення питання по виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, ОСОБА_3 звернувся до Прилуцько-Варвинського ОМВ з відповідною заявою та надав копії необхідних документів (а.с.35).

25.09.2014 Прилуцько-Варвинський ОМВ надіслав до Чернігівського обласного військового комісаріату документи ОСОБА_3, для можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги (а.с.36).

02.10.2014 ЧОВК надіслав висновок щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 Директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.37).

29.05.2015 комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби складено протокол № 15 (затверджений 30.05.2015) пунктом 143 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що 22.10.1998 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, одержаного під час бойових дій в Афганістані, а під час повторного огляду згідно з довідкою МСЕК НОМЕР_3 від 04.09.2013 змінено її причинний зв'язок (поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії без зміни груп інвалідності) (а.с.13).

Вважаючи таке рішення комісії протиправним позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).

Відповідно до ст.41 Закону № 2232 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011. Зокрема, розділом 2 цього Закону, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Частиною 2 ст.16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Відповідно до п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок № 499) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Тобто, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Таким чином, твердження представника Міноборони України, що лише при первинному встановленні інвалідності особа має право на отримання одноразової грошової допомоги, суд до уваги не приймає.

Враховуючи, що інвалідність позивача настала в результаті контузії головного мозку і захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, то на момент його звернення з відповідною заявою до військового комісаріату 19.09.2014 ОСОБА_3 мав право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до ч.2 ст.16 Закону № 2011. Відповідно строк звернення з даною заявою на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 не пропустив.

При цьому, як вбачається із документів, наявних в матеріалах справи, встановлення повторно ІІІ групи інвалідності позивачу, відбувалось саме на підставі захворювань, що пов'язані із пораненням отриманим позивачем під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан, про що свідчать відповідна довідка Архіву військово-медичних документів військово-медичного музею Міністерства оборони СРСР від 30.11.1994 № 7/44549 та Акт судово-медичного дослідження від 16.10.1998 № 164, яким такий зв'язок встановлено. Отже, судом встановлено, що позивач жодних інших поранень, окрім отриманих ним під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан з 15.04.1983 по 13.11.1984 не отримував, службу в інших місцях не проходив, що підтверджується копією військового квитка та обліково-послужної картки. Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Разом з тим, 29.05.2015 комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, складено протокол № 15 (затверджений 30.05.2015), пунктом 143 якого позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що 22.10.1998 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, одержаного під час бойових дій в Афганістані, а під час повторного огляду згідно з довідкою МСЕК НОМЕР_3 від 04.09.2013 змінено її причинний зв'язок (поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії без зміни груп інвалідності) (а.с.13).

Однак, суд не може погодитись з такою позицією комісії, виходячи з наступного.

Як вже встановлено судом, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення та захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_3 від 04.09.2013 (а.с.12).

Відповідачами на спростування вищевказаного факту жодних доказів суду не надано.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 не був військовослужбовцем Збройних Сил України (а був військовослужбовцем Радянської Армії), а тому на нього не розповсюджуються положення ст.16 Закону № 2011, оскільки абз.9 п.1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії. Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці Радянської Армії прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Посилання представника Міністерства оборони України на те, що на час отримання інвалідності позивачем при першому огляді (22.10.1998) діяла ст.16 Закону № 2011, яка передбачала державне обов'язкове страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги суд також до уваги не бере, виходячи з наступного.

Статтею 16 Закону № 2011 (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби та встановлення йому первинно ІІІ групи інвалідності) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міні стрів України.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №488 (далі - Умови), державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією (НАСК) "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони та іншим військовим формуванням.

Відповідно до пп."б" п.6 Умов встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Тобто на момент отримання позивачем інвалідності 22.10.1998, він мав право на виплату страхових сум від ВАТ НАСК "ОРАНТА".

В свою чергу, ч.2 ст.16 Закону № 2011І (у редакції, чинній на час встановлення позивачу повторно ІІІ групи інвалідності) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'яти річного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою. Зокрема, пунктом 2 Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовці в строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби виплачується одноразова грошова допомога інвалідам ІІІ групи у розмірі 48 місячного грошового забезпечення.

У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі , виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не звертався та не отримував одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення йому 22.10.1998 ІІІ групи інвалідності, що представником відповідача не заперечувалось. При цьому, на підтвердження вказаної обставини, уповноваженим представником Міноборони на вимогу суду, надана відповідна заява (а.с.186).

При цьому суд також враховує, що Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 № 21-563а14 звернув увагу, що "обов'язкове особисте страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку із встановленням позивачу при повторному огляді ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями ч2 ст.16 Закону № 2011, а відтак позовні вимоги про визнання протиправним пункту 143 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.05.2015 в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 04.09.2013 по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що в спірних правовідносинах саме на Міністерство оборони України як на головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо прийняття рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у зв'язку із встановленням останньому інвалідності III групи, тому вимога в частині зобов'язання Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням 04.09.2013 інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги також належить задовольнити.

За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання протиправним, скасування пункту 143 протоколу та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним пункт 143 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 30.05.2015 в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та нарахуванні одноразової грошової допомоги як особі звільненої з військової служби, інвалідність якої настала 04.09.2013 по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та нарахувати ОСОБА_3 грошову допомогу в зв'язку з настанням 04.09.2013 інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Чернігівського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Л.О. Житняк

Судді В.І. Д'яков

Д.В.Лобан