Рішення № 57339700, 18.04.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13289/15-ц

Провадження № 2/344/1637/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря Мічути Т.Б.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2015 року позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору № IFU0GK00000376 від 27.06.2007 року відповідач 1 ОСОБА_3О отримала кредит у розмірі 81 600,00 доларів США на термін до 27.06.2037 року. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 16.07.2015 року виникла заборгованість за кредитними зобов'язаннями на загальну суму 333 418,74 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом 77 479,74 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 54 662,78 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 11795,04 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 173593,32 доларів США, а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) 11,31 доларів США, штраф (процентна складова) 15 876,54 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором був укладений договір поруки з поручителем ОСОБА_4. Так як відповідачі не бажають у добровільному порядку сплатити заборгованість, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути на користь позивача в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором № IFU0GK00000376 від 27.06.2007 року на загальну суму 333 418,74 доларів США, що за курсом Національного банку України 7368 554,07 грн., а також судові витрати, сплачені у вигляді судового збору, у сумі 3 654,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 ОСОБА_3О у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав порушення строку позовної давності.

Відповідач 2 ОСОБА_4М у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

27 червня 2007 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», Банком, та ОСОБА_3, Позичальником, був укладений кредитний договір № IFU0GK00000376, відповідно до умов якого Банк зобовязався надати Позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки на строк з 27 червня 2007 року по 27 червня 2027 року включно у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 81 600,00 доларів США (а.с. 10-12).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № IFU0GK00000376 від 27 червня 2007 року між ОСОБА_5 акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», Банком, та ОСОБА_4, Поручителем, 27 червня 2007 року був укладений договір поруки (а.с. 13).

27 червня 2007 року ОСОБА_3О отримала кредит у сумі 81 600,00 доларів США (а.с. 110-111).

27 червня 2015 року позивачем на адресу ОСОБА_3 надіслана вимога про дострокове повернення кредиту, з якої вбачається, що станом на 24 червня 2009 року прострочена заборгованість становить: по кредиту 1406,15 доларів США, по процентам за користування кредитом 7842,59 доларів США, по комісії 1965,84 доларів США, пеня 2596,02 доларів США, усього на загальну суму 13646,78 доларів, сума для повного погашення заборгованості за кредитним договором станом на 24 червня 2009 року становить 95152,29 доларів США (а.с. 95).

02 липня 2009 року позивачем на адресу ОСОБА_3 надіслана вимога про дострокове повернення кредиту, з якої вбачається, що станом на 02 липня 2009 року прострочена заборгованість становить: по кредиту 1436,27 доларів США, по процентам за користування кредитом 8549,95 доларів США, по комісії 1965,84 доларів США, пеня 2719,56 доларів США, усього на загальну суму 14581,62 доларів, сума для повного погашення заборгованості за кредитним договором станом на 02 липня 2009 року становить 96002,46 доларів США (а.с. 94).

Позивач 17 липня 2015 року направив на адресу відповідачів вимоги про дострокове повернення кредиту, що залишилися без відповіді (а.с. 7-9).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18.12.2009 року, що набрало законної сили 29 грудня 2009 року, позов Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволений, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFU0GK00000376 від 27.06.2007 у розмірі 85 632,41 долари США, що в гривневому еквіваленті за курсом 5,05 становить 432 443 грн. 67 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв.м, житловою площею 33,9 кв.м, яка належить відповідачу ОСОБА_3О на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2007 року шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_3О договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с. 96-98, 120-121).

Згідно інформаційної довідки, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв.м, житловою площею 33,9 кв.м, належить ОСОБА_3О на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2007 року (а.с. 107-109).

Відповідно до розрахунку заборгованості, за кредитним договором №IFU0GK00000376 від 27.06.2007 року станом на 16.07.2015 року заборгованість становить на загальну суму 333418,74 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом 77 479,74 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом 54 662,78 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 11 795,04 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 173 593,32 доларів США, штраф (фіксована частина) 11,31 доларів США, штраф (процентна складова) 15 876,54 доларів США. (а.с. 3-6).

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, суду не представлено.

Наведені фактичні обставини справи підтверджені документально та ставити під сумніви які суд не вбачає підстав.

Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язаний надати грошові кошти позичальнику у розмірі і на умовах, передбачених договором, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

П. 4 договору поруки від 27 червня 2007 року встановлює, що відповідальність поручителя і боржника є солідарною (а.с. 13).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв'язку з порушенням відповідачем 1 виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором банк відповідно до частини другоїстатті 1050 Цивільного кодексу Україниі пункту 2.3.7 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, надіславши 24 червня 2009 року, а згодом 02 липня 2009 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, комісії та пені,кредитор відповідно до частини другоїстатті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов'язання.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-109цс14, що відповідно до ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 12 договору поруки, порука за цим договором припиняється після закінчення пяти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (а.с. 13).

Таким чином, у разі зміни позивачем строку виконання основного зобов'язання, тому змінився і строк виконання зобовязань за договором поруки.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 31 серпня 2015 року, тобто більше ніж через пять років після припинення поруки.

При цьому суд зазначає, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (5 років після настання терміну повернення кредиту за кредитним договором).

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду Українивід 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

П. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як визначено правилами ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У відповідності до положень ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ст. 266 Цивільного кодексу України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У судовому засіданні представник відповідача просив застосувати строк позовної давності, а представник позивача клопотання про поновлення строку позовної давності суду не заявляв.

З розрахунку заборгованості вбачається що була здійснена остання оплата 29 квітня 2014 року у сумі 13678,66 доларів США, але дана оплата здійснена під час виконавчого провадження, відкритого з метою виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2009 року, що підтверджено сторонами у судовому засіданні.

Враховуючи те, що представник відповідача 1 заявив про застосування строку позовної давності, відповідачами ані особисто, ані за їх дорученням не здійснювалося жодних дій, які б свідчили відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України про переривання строку позовної давності, а позивач не зазначив поважні причини пропуску строку давності і не надав суду доказів, що підтверджують поважність причини пропуску, суд вважає можливим застосувати строк позовної давності, оскільки позивачу ніщо не заважало регулярно звертатися до суду за стягненням заборгованості за укладеним договором, а також припинився обовязок поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобовязанням, тому припинилося право кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, у разі відмови позивачеві у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються з боку відповідача.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 16, 20, 254, 256, 258, 261, 267, 526, 549, 550, 551, 553, 554, 559, 598, 610-612, 629, 638, 1049, 1046, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.3, 4, 6, 7, 10, 57-60, 77, 88, 169, 197, 209, 212-214, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України,суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області черезІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 квітня 2016 року.

Повний текст рішення суду виготовлений 22 квітня 2016 року.

Суддя Л.В. Мелещенко