Постанова № 57339559, 20.04.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Житомир справа № 806/414/16

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сичової О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання скасувати запис про реєстрацію права власності,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.09.2015, індексний номер: 24769745, згідно з яким проведено державну реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс"" (код ЄДРПОУ: 38004195);

- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс"" (код ЄДРПОУ: 38004195) право власності на квартиру № 13, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Коцюбинського, буд. 7, що здійснена приватним нотаріусом 25.09.2015 індексний номер 24769745.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що накладення арешту на майно, що перебуває в іпотеці у ОСОБА_1, обмежує забезпечене іпотекою право позивача на першочергове задоволення вимог за кредитним договором. Зазначає, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. протиправно прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №24769745 від 25.09.2015, котрим було позбавлено ОСОБА_1 його житла, яке було примусово без згоди власника, всупереч вимогам чинного законодавства, відчужено на користь ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс"".

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Третя особа у судове засідання не з'явилася. На адресу суду надіслала письмові заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 07 жовтня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі Банк), яке виступало правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк", з одного боку, ОСОБА_1 з іншого боку укладено кредитний договір № 0501/1008/88-227, відповідно до якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється з лімітом кредитування 50 000,00 доларів США (а.с.23-25).

Також 07.10.2008 для забезпечення виконання передбачених кредитним договором № 0501/1008/88-227 зобов'язань між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", яке виступало правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк", з одного боку, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з іншого боку укладеного договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу №15, відповідно до якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку (а.с.27-30).

25 вересня 2015 року після отримання позивачем інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, позивачу стало відомо, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24769745, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. внесено запис про право власності №11339431 за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс". Крім того з вказаної інформаційної довідки вбачається, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для виникнення права власності за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс"" є Договір іпотеки (квартири) від 07 жовтня 2008 року зареєстрований в реєстрі за № 18062, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Позивач не погоджується з діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. по проведенню державної реєстрації права власності та по прийняттю рішення про реєстрацію права власності на належну йому квартиру, вважаючи, що реєстрація права власності за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс"" відбулась з порушенням встановлених правил та процедур. Крім того, зауважує, що окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя позивач не укладав з жодною юридичною особою, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну йому квартиру за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс"".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон України №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України №1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (надалі Порядок), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України №1952-IV.

В силу вимог абз.2 п.9 ч.2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1)прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3)прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4)внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

5)видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6)надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам

Пунктом 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (надалі Порядок) передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Частиною 1 статті 37 Закону України №898-IV передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що у пп. 12.3.1 п. 12.3 договору іпотеки від 07.10.2008, сторонами погоджено, що договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на об'єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 та прийняття оспорюваного рішення від 25.09.2015 №24769745 був саме договір іпотеки від 07.10.2008.

При цьому, жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою

Підпунктом 1 пунктом 37 Порядку встановлено, що документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 №898-IV (надалі - Закон України №898-IV), у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право Іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 37 Закону України №898-IV, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається саме шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на останній. Разом з тим, з огляду на норми закріплені ч. 9 ст. 15 Закону України №1952-IV та абзацом 7 п. 2 Порядку №868 , нотаріус як спеціальний суб'єкт, проводить державну реєстрацію прав на нерухоме майно, набутих виключно у результаті вчинення нотаріальної дії з таким майном.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя - рішення щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державним реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, як передбачено Наказом міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту п. 2 зазначеного Наказу слідує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у п. 1 Наказу (чинного на час виникнення спірних правовідносин), проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 №868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя були протиправними у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Суд відхиляє доводи третьої особи, щодо того що статтею 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено право на задоволення Іпотекодержателем своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у т.ч. те, що сторони можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. При цьому позасудове врегулювання здійснюється за застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, - з огляду на наступне.

На момент укладення договору іпотеки, а саме 07 жовтня 2008 року, діяв Закон України "Про іпотеку" в редакції від 12.05.2006.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 12.05.2006) було визначено наступне: Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, який передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже на момент укладення договору іпотеки законом була передбачена єдина правова підстава для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки: договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Крім того, стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 12.05.2006 ), на яку посилається ТОВ "ФК "Вектор плюс"" містить пряму вказівку: сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що, умова договору іпотеки про те, що підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом здійснення застереження, суперечила приписам законодавства.

Відповідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно тексту ст. 228 ЦК України, зокрема, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає три підстави здійснення стягнення на предмет іпотеки, зокрема:

1) на підставі рішення суду,

2) виконавчого напису нотаріуса

3)договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Отже в частині оскарження дій відповідача суд керується тим, що державний реєстратор, в силу ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" здійснює реєстраційну дію, на підставах передбачених законом, і оскільки на момент укладення договору іпотеки єдиною правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки був договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, реєструвати право власності на квартиру № 13, що знаходиться у м. Житомирі, по вул. Коцюбинського, 7 за ТОВ "ФК "Вектор плюс"" відповідач, виконуючи функції державного реєстратора, не мав права.

Крім того, згідно з п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену у встановленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану Іпотекодержателем Іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання Іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмової вимоги Іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій Іпотекодержателем Іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З цього випливає, що обов'язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним Іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отриманя Іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги.

Доказів надіслання такої вимоги та отримання її позивачем ні відповідачем, ні третьою особою не надано.

Отримання такої вимоги позивачем заперечувалось.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів дотримання Іпотекодержателем (ТзОВ ФК "Вектор Плюс") вимог ст.35 Закону України "Про іпотеку" щодо надсилання Іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються держаному реєстратору відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв з виходом за межі повноважень, визначених Законом України №1952-IV та Порядком №868, у спосіб не передбачений законом.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.01.2016 р. (а.с.10-11) судом встановлено:

- 25.02.2013 приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна на підставі постанови серії та номер 20007791, що видана 13.02.2013 Корольовським відділом ДВС Житомирського МУЮ накладає арешт на 1/4 квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Номер запису про обтяження: 11339448

- 07.10.2008 приватний нотаріус Кобелєва Алла Михайлівна на підставі договору іпотеки серії та номер: р. 18062, виданий 07.10.2008, що виданий ПН ОСОБА_2 накладає заборону на нерухоме майно.

Відомості про реєстрацію до 01.01.2013.: Єдиний державний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8036358, 07.10.2008 реєстратор: Житомирський міський нотаріальний округ

Номер запису про обтяження: 11339505

- 25.02.2013 державний виконавець Кошова Ольга Миколаївна на підставі постанови серії та номер 20007761, що видана 13.02.2013 Корольовським ВДВС Житомирського МУЮ накладає арешт нерухомого майна, заборону здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику, накласти арешт на 1/4 квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у межах суми звернення стягнення: 8149,98 грн. Номер запису про обтяження: 209188

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, або наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Крім того п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Отже, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. приймаючи оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.09.2015 № 24769745 фактично провела державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за наявності вже зареєстрованих обтяжень.

Згідно тексту ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність обтяжень прав на нерухоме майно.

Відповідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень": за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", якими заборонено примусово стягувати нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки.

Оскільки відповідачем, як державним реєстратором, проведено державну реєстрацію переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, на спірні правовідносини поширюються положення Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за №534/23066.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Як передбачено статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає присудженню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.09.2015, індексний номер: 24769745, згідно з яким проведено державну реєстрацію право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс"" (код СДРПОУ: 38004195);

Зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву Аллу Михайлівну скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс"" (код ЄДРПОУ: 38004195) право власності на квартиру № 13, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Коцюбинського, буд. 7, що здійснена приватним нотаріусом 25.09.2015 індексний номер 24769745.

Присудити на користь позивача за рахунок відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни судовий збір у розмірі 1102,42 (одну тисячу сто дві гривні сорок копійок) грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова