Ухвала суду № 57339021, 06.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/264/16 Справа № 191/3176/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гречко Ю. В. Доповідач - Пищида М.М.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: - Пищиди М.М.,

суддів: - Глущенко Н.Г., Осіяна О.М.

за участі секретаря: - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02. 09. 2015 року за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, за застрічним позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним інвестиційного договору,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, посилаючись на те, що ОСОБА_6, з 14 липня 1995 року, перебуває з ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі .

За час шлюбу 24 грудня 2002 року відповідачі ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 купили в рівних частках домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке на той час складалося з житлового будинку А-2 житловою площею 135,6 кв.м., глинолит. кухні Б-1, дерев'яної вбиральні В-1, огорожі №1,2, асфальтової бруківки №3. Земельні ділянка, на якій розташоване зазначене домоволодіння, належить відповідачам на праві спільної часткової власності кожному по 1/3 частині. Крім того, відповідачам на праві спільної часткової власності по 1/3 частині кожному належать земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4. В період з 2003 по 2006 роки позивачем ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_9 за власні кошти було перебудоване домоволодіння АДРЕСА_1 а також збудовані нові домоволодіння на земельних ділянках АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4

З початку будівництва відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не приймали участі у будівництві та благоустрої зазначеної земельної ділянки, а на будівництво будинків використовувалися доходи ОСОБА_6, які отримувалися нею від здійснення підприємницької діяльності в період з 1 кварталу 2003 року по 4 квартал 2006 року. У зв'язку з цим між нею та відповідачем ОСОБА_9 була досягнута домовленість про те, що все придбане, побудоване та переобладнане нерухоме майно за вказаними адресами є особистою власністю ОСОБА_6 і право власності буде оформлене на неї.

Однак відповідачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 її право власності на нерухоме майно не визнали .

ОСОБА_6 вважає, що зазначене нерухоме майно було також збудовано за рахунок спільних сумісних коштів її та ОСОБА_9, оскільки 23 лютого 2004 року ОСОБА_9 був отриманий кредит в АКБ «Автокразбанк», який виплачувався за рахунок коштів позивача, отриманих від підприємницької діяльності, а також кредит отриманий ним в АКБ «Новий». Отримані кредитні кошти використовувалися на будівництво вищезазначеного нерухомого майна.

Також на будівництво використовувалися кошти інших осіб. Так, 01 квітня 2006 року між ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був укладений договір інвестування, на підставі якого ОСОБА_8 передала ОСОБА_6 та ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 150000,00 грн. на будівництво житлових будинків за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, та по закінченню будівництва та введення майна в експлуатацію ОСОБА_8 мала право на передання їй у власність одного житлового будинку по АДРЕСА_2-АДРЕСА_3.

Спірне майно не зареєстровано, вирішити в судовому порядку щодо оформлення права власності не можливо.

Зазначають, що на даний час внаслідок понесених затрат вищезазначені домоволодіння значно збільшилися у своїй вартості, однак оскільки судовим рішенням від 11 березня 2013 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про зміну ідеальних часток співвласників у домоволодінні АДРЕСА_1 внаслідок того, що будівництво домоволодіння було самовільним, позивач позбавлена можливості визнати за собою право власності на нерухоме майно.

Позивачі вважають за можливе захистити своє право шляхом стягнення з відповідачів вартості безпідставно набутого майна на підставі ст.1212 ЦК України, посилаючись на те, що загальна вартість будівель та споруд у домоволодінні АДРЕСА_1 складає 946242,00 грн., вартість виконаних оздоблювальних невідокремлюваних будівельних робіт по реконструкції житлового будинку літ.А-2 та котельні літ.Б-1 складає 312948,00 грн., вартість домоволодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в сумі складає 1399477,00 грн., вартість домоволодіння №45 складає 392554,00 грн., загальна вартість майна становить 3051221,00 грн.

ОСОБА_6 вважає, що 1/6 частина майна належить їй на праві спільної сумісної власності і її сума складає 508536,83 грн., а вартість безпідставно набутого відповідачами майна становить 2542684,17 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_6 просить суд стягнути солідарно з відповідачів вартість безпідставно набутого відповідачами майна, яка становить 2392684,17 грн., а позивач ОСОБА_8 просить стягнути солідарно з відповідачів вартість безпідставно набутого відповідачами майна, яка становить 150000,00 грн.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 02 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення вартості безпідставно набутого майна відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про визнання недійсним інвестиційного договору задовольнити у повному обсязі.

Визнано недійсним інвестиційний договір, укладений 01 квітня 2006 року між ОСОБА_12 з однієй сторони та ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з другої сторони на суму 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_9 про визнання недійсним інвестиційного договору відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову і ухвалити по справі нове рішення яким задовольнити вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В інішй частині судове рішення не оскаржується та набрало законної сили.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 грудня 2002 року між ОСОБА_13 з однієї сторони та ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 з іншої сторони були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, на підставі якого вони купили в рівних частках по 1/3 домоволодіння та земельних ділянок.

Відповідно до договору на участь у будівництві від 01 квітня 2006 року укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 і ОСОБА_9 , ОСОБА_8 передає ОСОБА_6 та ОСОБА_9 гроші у розмірі 150000,00 грн. на будівництво житлових будинків за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, а по закінченню будівництва та введення майна в експлуатацію ОСОБА_8 мала право отримати у власність один житловий будинок по АДРЕСА_2-АДРЕСА_3.

Із рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року вбачається, що ОСОБА_9 звертався до суду з позовом до ОСОБА_10 та ОСОБА_11, де просив змінити ідеальні частки в домоволодінні та стягнути компенсацію вартості нерухомого майна в АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не брали участі в будівництві нерухомого майна, а всі витрати на будівництво ніс він особисто за власні кошти.

Зазначені обставини суперечать обставинам, викладеним позивачами у даній справі, та викликають сумніви в тому, що саме позивачі за власні кошти здійснили будівництво та реконструкцію спірного нерухомого майна.

Згідно правил ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до вимог ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно правил ч.3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як видно із матеріалів цивільної справи та не заперечується сторонами будівництво зазначеного у позові нерухомого майна здійснено без дозволу на будівництво та належно затвердженого проекту, тому у відповідності до ч.1 ст.376 ЦК України таке будівництво вважається самочинним і згідно ч.2 ст.376 ЦК України право власності на споруджене особами нерухоме майно у них не виникло.

Ця обставина також підтверджується копіями постанов інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, якими 18 березня 2010 року на відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачі по справі внаслідок самочинного будівництва нерухомого майна не стали його власниками, у зв'язку з чим не можна вважати, що вони безпідставно набули таке майно за рахунок позивачів.

З'ясувавши в достатньому повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінки, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Синельніковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: