Ухвала суду № 57338863, 19.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2317/16 Головуючий 1 інст. Горчакова О.І.

Справа № 644/15/16-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: скарга на дії

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» квітня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2016 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною та уточненою скаргою. В обґрунтування своєї скарги посилався на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики від 01 вересня 2008 року в розмірі 297634,80 грн., що еквівалентно 25570,00 доларів США, проценти за користування позикою в розмірі 142904,28 грн., що еквівалентно 12277 доларів США, три проценти річних від простроченої суми боргу в розмірі 45372,72 грн., що еквівалентно 3898,00 доларів США, неустойку в розмірі 50000,00 грн., а всього 535911,80 грн. та судові витрати в розмірі 5046,00 грн.

На виконання зазначеного рішення Орджонікідзевським районним судом м. Харкова видано два виконавчих листа.

10 липня 2014 року ОСОБА_1 через свого представника подав дві заяви про відкриття виконавчих проваджень.

15 липня 2014 року винесено дві постанови про відкриття виконавчих проваджень.

29 вересня 2015 року його представником подано заяву про надання інформації про стан та перебіг зазначених виконавчих проваджень.

Однак відповіді він та його представник не отримували.

15 січня 2016 року його представник отримав дві постанови головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24 грудня 2015 року про повернення виконавчих документів стягувачеві разом з оригіналами виконавчих листів.

Зазначив, що рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2014 року залишається не виконаним, боржник свого зобовязання з повернення боргу добровільно не виконала, а його права продовжують бути порушеними.

Вказав, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо реалізації майна боржника в рахунок погашення заборгованості, не описано і не арештовано майно боржника, не призначено субєкта оціночної діяльності, не запропоновано стягувачеві здійснити авансування витрат повязаних з реалізацією майна боржника і не реалізовано його. ОСОБА_3 є пенсіонеркою, але державний виконавець не стягнув з пенсії боржниці кошти та не витребував у нього реквізити для їх отримання.

Вважав, що бездіяльність державного виконавця, в провадження якого перебували виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, порушує його права і законні інтереси, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Просив визнати неправомірними та скасувати дві постанови головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24 грудня 2015 року про повернення виконавчих документів стягувачу за виконавчими провадженнями № 44008463 та № 44008607; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, в провадженні якого перебували виконавчі провадження № 44008463, № 44008607 щодо невиконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2014 року; зобовязати державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, в провадженні якого перебували виконавчі провадження № 44008463, № 44008607 фактично виконати рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2014 року шляхом реалізації належної боржнику квартири за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом відрахувань коштів з пенсії боржниці ОСОБА_3; стягнути з Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на його користь понесені ним та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в розмірі 6063,20 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві зведеного виконавчого провадження № 44008607, а саме виконавчого провадження № 44008607 від 14.07.2015 року; скасовано постанову головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24.12.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві зведеного виконавчого провадження № 44008607, а саме виконавчого провадження № 44008463 від 14.07.2015 року; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 по зведеному виконавчому провадженні № 44008607 (№ 44008607 від 14.07.2015 року та № 44008463 від 14.07.2015 року) від 14.07.2015 року в частині неприйняття заходів по встановленню наявності/відсутності майна, грошових коштів (у тому числі заробітної плати, пенсії) боржника; стягнуто з Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 4409,60 грн.; в іншій частині у задоволенні вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, направити справу на новий розгляд в іншому складі до суду першої інстанції. При цьому посилався на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що скаржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ще у липні 2014 року, тому мав можливість ознайомлюватись з виконавчим провадженням постійно через індифікатор зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження; що строк звернення до суду заявником пропущено; що не зрозуміло розрахунок та підстави стягнення судового збору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в оскаржуваній частині необхідно задовольнити частково, ухвалу суду змінити.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Пунктом 2 частиною 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року із змінами та доповненнями передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01 вересня 2008 року в розмірі 535911,80 грн. та судові витрати в розмірі 5046,00 грн.

Постановами головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 15 липня 2014 року відкрито два виконавчих провадження.

Матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем здійснювалися заходи для виконання судового рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року із змінами та доповненнями.

Зокрема, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2, на яку накладено заборону.

З Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями отримано відповіді, згідно яких інформації щодо ОСОБА_3 не знайдено.

Постановами головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 24 грудня 2015 року повернуто виконавчі документи.

Із змісту постанов вбачається, що підставою повернення виконавчих документів є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Постановляючи ухвалу в цій частині, суд першої інстанції правильно зазначив, що неможливість звернення стягнення на нерухоме майно на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року із змінами та доповненнями не може свідчити про відсутність такого майна.

Із змісту цього Закону вбачається, що мораторій це зупинення виконання зобов'язань перед кредиторами, зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, тому підстав для повернення зазначених виконавчих документів стягувачу не було.

Боржнику ОСОБА_3 на праві власності належить нерухоме майно, щодо якого тимчасово зупинено виконання. Це є підставою відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року із змінами та доповненнями для зупинення виконавчих проваджень.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є пенсіонеркою.

Частинами 1, 2 статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року із змінами та доповненнями передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача.

Матеріали справи не містять такої заяви стягувача та відповідної постанови державного виконавця про звернення стягнення на пенсію боржника.

Скасовуючи постанови про повернення виконавчих документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності вимог скарги скаржника в цій частині.

У звязку з чим підстав для скасування чи зміни судового рішення в цій частині не вбачається.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком суду щодо визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2, в провадженні якого перебували виконавчі провадження № 44008463, № 44008607 щодо невиконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 травня 2014 року, оскільки як вбачається з матеріалів справи державний виконавець відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року із змінами та доповненнями здійснив необхідні заходи для виконання рішення суду.

Посилання ОСОБА_1 на те, що державний виконавець не звернув стягнення на пенсію боржника є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи державний виконавець діяв в межах статті 68 зазначеного Закону.

Таким чином судова колегія зазначає, що вважати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не здійснення ним заходів для виконання рішення підстав не було, у звязку з чим судова колегія вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні скарги скаржнику в цій частині.

Судова колегія не погоджується також з розміром стягнутих витрат на правову допомогу в сумі 4409, 60 грн., оскільки статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року із змінами передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення іншою стороною не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Мінімальна заробітна плата за місяць з 01 січня 2016 року склала 1378, 00 грн.; 40% від неї 551, 20 грн. Як вбачається з матеріалів справи кількість годин, яку витрачено на правову допомогу становить 11 годин. Сума витрат на правову допомогу складає 6063, 20 грн. (551, 20 х11). Однак, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, у звязку чим витрати на правову допомогу відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України присуджуються пропорційно до розміру задоволених вимог, що становить 3031, 60 грн., тому розмір витрат на правову допомогу необхідно зменшити з 4409, 60 грн. до (6063, 20:2) 3031, 60 грн.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України переглядається в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, рішення суду в іншій частині не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.312, ст.313, п.2 ч.1.ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2016 року в оскаржуваній частині змінити, скасувавши її в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 по зведеному виконавчому провадженні № 44008607 (№ 44008607 від 14.07.2015 року та № 44008463 від 14.07.2015 року) від 14 липня 2015 року в частині неприйняття заходів по встановленню наявності/відсутності майна, грошових коштів (у тому числі заробітної плати, пенсії) боржника і в задоволенні скарги ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

Зменшити розмір стягнутих з Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_1 з 4409, 60 грн. до 3031, 60 грн.

В іншій частині ухвала суду не переглядалася.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії