Рішення № 57338861, 24.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/21338/15-ц Головуючий І інстанції - Дмитрієв О.Ф.

Провадження: 22-ц/790/1955/16 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: спадкові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Сащенка І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Міхелєвої Я.С.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області, третя особа - Восьма Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, -

встановила:

У грудні 2015 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3. Після смерті батька залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку А-1 житловою площею 32,1 кв. м. загальною площею 58,9 кв. м. та надвірних будівель «а2» - ганок, «Б» - навіс, «б» - навіс, «В» - душ, «Д» - вбиральня, «Е» - люк, №1 - ворота, № 3,4,5 - огорожа, № 6 - хвіртка, «І» - вимощення за адресою: АДРЕСА_1 та ощадної книжки № НОМЕР_1 рахунок № НОМЕР_2. Листом від 16.10.2015р державним нотаріусом Восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова Ворвуль Г.Г. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом так як відсутня державна реєстрація права власності на вище зазначене нерухоме майно на ім'я спадкодавця.

Просила визнати за нею право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька, ОСОБА_3,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено наступне. Судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що відповідь нотаріуса є відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка позбавляє позивача права оформлення спадщини через нотаріуса. Судом першої інстанції не було враховано той факт, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном після смерті своєї бабусі ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та не застосовано п.5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який на момент смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 08.01.2015р. актовий запис № 415.

Факт того, що позивач є дочкою ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4, виданого Палацом новонароджених м. Харкова 18.03.1977р. актовий запис № 2905.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку А-1 житловою площею 32,1 кв. м. загальною площею 58,9 кв. м. та надвірних будівель «а2» - ганок, «Б» - навіс, «б» - навіс, «В» - душ, «Д» - вбиральня, «Е» - люк, №1 - ворота, № 3,4,5 - огорожа, № 6 - хвіртка, «І» - вимощення за адресою: АДРЕСА_1 та ощадної книжки № НОМЕР_1 рахунок № НОМЕР_2.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний будинок значиться за ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, який був дідом позивача.

Батько позивача ОСОБА_3 та бабуся позивача ОСОБА_5, прийняли спадщину 17.04.1985 року, після смерті діда ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою реєстр № 3-1233 у рівних частках на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1. Але не зареєстрували це свідоцтво у Харківському міському бюро технічної інвентаризації.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.1269 ЦК України ОСОБА_1 подала у встановлений законом строк заяву до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Листом від 16.10.2015р. № 3904/02-14 державним нотаріусом Восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова Ворвуль Г.Г. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом так як відсутня державна реєстрація права власності на вище зазначене нерухоме майно на ім'я спадкодавця.

Відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів щодо неможливості ОСОБА_8 одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину після смерті її батька, так як в матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Зазначене вказує на те, що відсутні підстави вважати, що право позивача на спадкування порушено.

Колегія суддів з такими висновками рішення суду не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Згідно п.5 прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, правила книги шостої Цивільного Кодексу України застосовуються також до спадщини. яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Відповідно до ч.І ст. 549 ЦК УРСР (1963р.), яка діяла на день смерті ОСОБА_5, батько позивачки ОСОБА_3, фактично прийняв спадщину, вступив в управління спадковим майном, що підтверджено витягом з будинкової книги, з якого вбачається, що спадкодавець постійно мешкав та був зареєстрований в даному будинку до моменту його смерті /а.с.16-22/

Відповідно до ст. 182 ЦК України, п.1 ст. 4 розділу 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.04.2004р. за №1952- IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам. Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. № 296/5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Підпунктом 4.18 п. 4 глави II розділу II вказаного порядку передбачено, як що до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус виготовляє витяг з ДРРП. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, установивши, що відкриття спадщини й прийняття її спадкоємцям батьком позивачки ОСОБА_3 мало місце до введення в дію ЦК України 2003 року, суд першої інстанції, без урахування положень частин 5 Прикінцевих та перехідних положень, безпідставно застосував до цих правовідносин норми ст.1270 ЦК України 2003 року, які застосуванню не підлягали, і не застосував норми ЦК Української РСР 1963року.

Відповідно до п.4.15 п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за №296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Згідно ст.49 ЗУ « Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що викладена в листі від 16.10.2015 року № 3904/02-14 державним нотаріусом Восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова Ворвуль Г.Г. відмова в прийняті спадщини ОСОБА_1 після смерті її батька ОСОБА_3 дає позивачці законне право щодо захисту свого права в судовому порядку, так як дана відмова позбавила ОСОБА_1 оформити спадщину через органи нотаріату.

З урахуванням вимог ст.1261 ЦК України, якою передбачено, що у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, судова колегія вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька - ОСОБА_3 на будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -