Рішення № 57338356, 21.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2822/16 Справа № 202/27632/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шклярук Д.С. Доповідач - Калиновський А.Б.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Калиновського А.Б.

Суддів - Єлізаренко І.А., Міхеєвої В.Ю.

При секретарі - Гулієву М.І.о

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживача, визнання частково недійсними пунктів 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору, визнання недійсною підвищеної процентної ставки, визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до кредитного договору № DNK0A820870161 від 16.10.2007 року відповідач отримав кредит у сумі 7 985,17 дол. США, зі сплатою за користування ним 9,00% відсотків річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.10.2012 р. Вимоги до відповідача, що випливають зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем договору застави рухомого майна від 16.10.2007р. Крім того, вимоги до відповідача були забезпечені і шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв'язку з чим він є солідарним відповідачем.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNK0A820870161 від 16.10.2007 року у розмірі 61 181 грн. 31 коп., витребувати у ОСОБА_2 та передати в заклад (володіння) шляхом опису ПАТ КБ "Приватбанк" предмет застави - автомобіль OPEL, модель: Omega, рік випуску: 1998, тип ТЗ: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просив стягнути солідарно з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви.

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просив визнати п.2.3.1 кредитного договору № DNK0A820870161 від 16.10.2007 року частині надсилання позичальникові письмового повідомлення про зміну процентної ставки та п.2.3.2 кредитного договору в частині права банку зменшувати процентну ставку такими, що встановлюють дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки, а так, несправедливими, незаконними та недійсними; визнати зміну відсоткової ставки від 9% до 11,04% річних (з 01.11. також додаткове нарахування 4,08% (з 23.05.2011 року) на прострочену недійсними; визнати дії ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо позбавлення його права власності на заставний автомобіль OPEL Omega, 1998 року випуску, тип ТЗ: легковий-седан В, кузов № НОМЕР_2, які полягали в вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку незаконними; стягнути з позивача на його користь завдану майнову шкоду в розмірі 64000,00 грн.; стягнути з позивача на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений кредитний договір № DNK0А820870161 від 16 жовтня 2007 року, відповідно до п.7.1. якого, банк зобов'язався надати кредитні кошти на строк з 16.10.2007 року по 15.10.2012 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 7985,17 дол. США на наступні цілі: 7746,02 дол. США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 6,77дол. США для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2., а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 232,38 дол. США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75%на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,60% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля. Зазначав, що його не було повідомлено належним чином про зміну відсоткової ставки від 9% до 11,4% річних, а також про додаткове нарахування 4,08% на прострочену заборгованість, та враховуючи, що п.п.2.3.1, 2.3.2 кредитного договору є несправедливими та дискримінаційними стосовно споживача, відповідно зміна відсоткової ставки є недійсною.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено у повному обсязі, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано незаконними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо позбавлення ОСОБА_2 права власності на заставний автомобіль OPEL OMEGA, 1998 р.в., тип ТЗ: легковий - седан-В, НОМЕР_2, які полягали у вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 8000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, задовольнивши позовні вимоги за первісним позовом в повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк", було укладено кредитний договір № DNK0А820870161, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 7 985,17 дол. США, зі сплатою за користування коштами 9,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.10.2012р. ( т.1, а.с. 13-15).

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 16.10.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір застави рухомого майна - автомобіля OPEL, модель: Omega, рік випуску 1998, тип ТЗ: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того зобов'язання за вказаним договором № DNK0А820870161 від 16.11.2006 року забезпечено порукою в розмірі 10000 грн. на підставі договору поруки №167 від 20.10.2010 року, укладеного з поручителем ПАТ "Акцент-Банк".

З березня 2010 року погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_2 не здійснювалося, і заборгованість за кредитним договором станом на 26.09.2012 року склала - 7654,36 дол. США, яка складається із наступного: 2784,37 - заборгованість за кредитом; 674,94 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1437,30 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2363,47 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 31,28 - штраф ( фіксована частина); 363,00 дол. США ( процентна складова).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2012 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № DNK0A820870161 від 16.10.2007 року у розмірі 61181 грн. 31 коп. звернуто стягнення на предмет застави на автомобіля: OPEL, модель: Omega, рік випуску 1998, тип ТЗ: Легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 шляхом опису та передачі зазначеного автомобіля позивачу з правом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнуто з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 10000,00 грн.

28.11.2012 р. на виконання вищевказаного заочного рішення представнику позивача був виданий виконавчий лист, у якому також зазначено, що заочне рішення набрало законної сили 19.11.2012 р.

Згідно довідки, виданої СВ АНД PB ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, та витягу з кримінального провадження № 12013040630003126, 07.06.2013 року працівники позивача вилучили у відповідача спірний автомобіль (а.с.88, том 1).

14.06.2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення (а.с.45 т.1).

26 червня 2013 року була постановлена ухвала, якою вищезазначене заочне рішення було скасовано, а справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Згідно листу Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Дніпропетровська та Солонянського району №1 при УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області працівниками ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на підставі заочного рішення 06.11.2012 року Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 17/7960/2012, 04.07.2013 року отримано дублікат технічного паспорту на автомобіль Omega, 1998 року випуску, тип ТЗ: легковий-седан-В, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, а 09.07.2013 року автомобіль знято з реєстраційного обліку.

Після зняття з реєстраційного обліку автомобіль був реалізований і станом на 28.08.2013 року кошти від продажу автомобіля в розмірі 4754,16 дол. США надійшли на погашення заборгованості за кредитом на рахунок, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку, суд правильно виходив з того, що предмет застави вже фактично реалізований, сума 4754,16 доларів США була спрямована на погашення боргу, а предмет спору - автомобіль відсутній.

Доводи апеляційної скарги банку про те, що суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні позовних вимог, так як 28.11.2012 року банку на виконання заочного рішення від 06.11.2012 року про звернення стягнення на автомобіль був виданий виконавчий лист, а тому у нього були всі підстави вважати свої дії щодо вилучення автомобіля, зняття його з обліку та продажу законними, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

07.06.2013 року працівники ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» самоуправно заволоділи та вилучили у ОСОБА_2 належний йому на праві власності зазначений автомобіль, що підтверджується довідкою виданою СВ АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та витягом з кримінального провадження № 12013040630003126.( а.с. 88, т. 1).

При незаконному заволодінні автомобілем працівники ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилалися на умови договору, заочне рішення від 06.11.2012 року Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про звернення стягнення та відкрите ВДВС виконавче провадження, арешт і розшук автомобіля.

Відповідно до п.17.10 Договору застави рухомого майна № DNK0A820870161 від 16.10.2007 року (а.с. 17) у випадку порушення Заставодавцем будь-якого із зобов'язань за кредитним договором Заставодавець зобов'язаний:

- доставити предмет застави за адресою зазначеною у п.34.8 цього договору у строк 7 днів з моменту пред'явлення Заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строк сплати якої настав. В іншому випадку Заставодержатель має право здійснити доставку предмету застави за адресою вказаною в договорі, як своїми силами, так і на договірних умовах з третіми особами.

- у той же строк передати предмет застави Заставодержателю в заклад по акту прийому-передачі, який підписується сторонами. У цьому випадку Заставодержатель має право виставити охорону предмета застави, як своїми силами так і на договірних умовах з третіми особами.

Тобто, примусове вилучення автомобіля не передбачено умовами Договору застави рухомого майна, а відтак відповідні дії є незаконними, та такими що порушують права ОСОБА_2 як власника майна та споживача наданих послуг.

Відповідно до п.2 ч.11 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення.

Згідно Витягу № 40903719 від 08.06.2013 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься лише один запис про обтяження - застава рухомого майна на підставі договору застави автотранспорту № DNK0A820870161 від 16.10.2007 року, будь-які інші обтяження відсутні, звернення стягнення не зареєстровано(а.с. 90, т.1).

Індустріальним ВДВС Дніпропетровського МУЮ за вих. № 11790 від 10.06.2013 року надано відповідь про те, що у відділі ДВС на виконанні відсутні будь-які виконавчі провадження відносно ОСОБА_2.(а.с. 91, т. 1).

АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ за вих. № 16119 від 11.06.2013 року надано відповідь про те, що згідно ЄДРВП відносно ОСОБА_2 у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження(а.с. 92, т. 1).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Таким чином, працівники ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в порушення Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про захист прав споживачів» незаконно заволоділи та вилучили належний ОСОБА_2 на праві приватної власності автомобіль.

Посилання банку не те, що про скасування заочного рішення їм відомо не було спростовуються наступним.

Листом зі слідчого відділу АНД РВ від 25.07.2013р. було проінформовано ПАТ КБ "ПриватБанк" про те, що до матеріалів кримінального впровадження долучено ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2013р. згідно якої заочне рішення від 06.11.2012р. скасовано. Також цей лист містить прохання ніяких дій з автомобілем не проводити. Лист містить відмітку про отримання 05.08.2013 року.(а.с. 23, т. 2).

Крім того, протокол допиту представника ПАТ КБ «ПриватБанк», який вилучав автомобіль було складено 11.07.2013р. На той час матеріали кримінальної справи вже містили ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2013р. Це підтверджено заявою до АНД РВ від 26.06.2013р.

Однак всупереч вказаному, 09.07.2013 року працівники ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надали до ВРЕР №1 УДАІ МВС скасоване заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на підставі якого протиправно було знято з реєстраційного обліку належний ОСОБА_2 на праві власності автомобіль.

Надалі, незважаючи на лист зі слідчого відділу АНД РВ від 25.07.2013р., яким було проінформовано ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що до матеріалів кримінального впровадження долучено ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2013р. згідно якої заочне рішення від 06.11.2012р. скасовано, в якому міститься прохання ніяких дій з автомобілем не проводити, ПАТ КБ «ПриватБанк» усвідомлюючи протиправність своїх дій, 28.08.2013 року реалізував автомобіль.

Таким чином, незаконно вилучивши, знявши з реєстраційного обліку та реалізувавши автомобіль, ПАТ КБ «ПриватБанк» позбавив ОСОБА_2 права власності на належне майно яке включає в себе: право володіння власністю - можливості фактичного панування над майном, що не пов'язано з використанням його властивостей, право користування власністю - можливості добувати з належного майна корисних властивостей та право розпорядження - можливості визначати долю власного майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання частково недійсними пунктів 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору, суд правильно виходив з того, що ОСОБА_2 отримав кредит 16.10.2007 року в розмірі 7984,17 дол. США на придбання автомобіля, здійснював погашення кредиту і після збільшення відсоткової ставки за кредитом з 9% до 11,04% в більшому розмірі до березня 2010 року. Як вказав ОСОБА_2 він перестав погашати заборгованість за кредитом, оскільки дізнався про збільшення відсоткової ставки та між ним і банком проводилися переговори, щодо розміру заборгованості. Однак, позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодного належного доказу, яким би були підтверджені дані обставини справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення матеріальної шкоди, суд правильно виходив з того, що предмет застави був реалізований заставодержателем, як передбачено договором застави, після закінчення строку дії кредитного договору в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2, який належним чином зобов'язання не виконував, так як термін дії кредитного договору закінчився і про це було добре відомо відповідачу, то ПАТ КБ "Приватбанк" набув право на звернення стягнення на предмет застави згідно до договору застави рухомого майна № DNK0A820870161 від 16.10.2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання незаконними дій ПАТ КБ «ПриватБанк», суд виходив з того, що дії банку, які полягали у вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку є незаконними.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до змісту положень ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст. 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Вирішуючи спір, суд на вказані вимоги закону уваги не звернув та помилково дійшов висновку про можливість захисту порушеного права саме у спосіб визнання дій неправомірними.

Таким чином, вимоги, заявлені позивачем (про визнання незаконними дій ПАТ КБ "Приватбанк" щодо позбавлення ОСОБА_2 права власності на заставний автомобіль OPEL OMEGA, 1998 року випуску, тип ТЗ: легковий - седан-В, НОМЕР_2, які полягали у вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку), не відповідають способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбаченим ст. 16 ЦК України, а тому задоволенню не підлягають.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач протиправно вилучив, зняв з реєстраційного обліку предмет застави, в не встановленому законом порядку провів його відчуження, чим порушив його права як власника майна, оскільки на момент вчинення цих дій заочне рішення суду скасовано ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2013 року, чим завдав відповідачу ОСОБА_2 моральну шкоду.

Доводи апеляційної скарги банку в частині оскарження стягнення моральної шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, хоча дії ПАТ КБ "Приватбанк", які полягали у вилученні, знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку та його продажу, і не можуть бути визнані судом протиправними, відповідно до ст. 16 ЦПК України, зважаючи на вищевикладені обставини справи, моральна шкода фактично була завдана ОСОБА_2 шляхом позбавлення його права власності на автомобіль.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав.

Підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно ст. 1167 ЦК України є завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Крім того, незаконно позбавивши ОСОБА_2 автомобіля, ПАТ КБ "Приватбанк" позбавив його звичного та зручного способу життя, що вплинуло на його особисту та професійну діяльність, він не міг використовувати своє майно. З метою захисту своїх прав, ОСОБА_2 був вимушений звертатися до органів внутрішніх справ, суду, органів виконавчої служби, що також призвело до морального виснаження та душевних страждань.

Як видно з матеріалів справи, банком подано до суду позов, де одним з відповідачів є ПАТ "Акцент-Банк".

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-745ц15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Вирішуючи спір, суд на вищевказані роз'яснення уваги не звернув, належним чином не перевірив чи підлягають заявлені вимоги позовної заяви розгляду за правилами цивільного судочинства та на порушення вимог ст. 12 ГПК України, помилково розглянув справу в частині позовних вимог банку до ПАТ "Акцент-Банк" в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про звернення стягнення на предмет застави та в частині визнання незаконними дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо позбавлення ОСОБА_2 права власності на заставний автомобіль OPEL OMEGA, 1998 р.в., тип ТЗ: легковий - седан-В, НОМЕР_2, які полягали у вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку скасувати та ухвалити нове в цих частинах про закриття провадження у частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про звернення стягнення на предмет застави та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" в частині визнання незаконними дій ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо позбавлення ОСОБА_2 права власності на заставний автомобіль OPEL OMEGA, 1998 р.в., тип ТЗ: легковий - седан-В, НОМЕР_2, які полягали у вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку.

В решті рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 310, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2015 року в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про звернення стягнення на предмет застави та в частині визнання незаконними дій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо позбавлення ОСОБА_2 права власності на заставний автомобіль OPEL OMEGA, 1998 р.в., тип ТЗ: легковий - седан-В, НОМЕР_2, які полягали у вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку - скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про звернення стягнення на предмет застави - закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в частині визнання незаконними дій Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» щодо позбавлення ОСОБА_2 права власності на заставний автомобіль OPEL OMEGA, 1998 р.в., тип ТЗ: легковий - седан-В, НОМЕР_2, які полягали у вилученні та знятті транспортного засобу з державного реєстраційного обліку - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: