Рішення № 57337381, 14.09.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/19300/14-ц

Провадження №2/200/643/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді Шевцової Т.В.

при секретарі Южаковій В.А.

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання права власності на ? частину майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом та просила суд встановити факт проживання однією сімєю з ОСОБА_6, померлим 06.05.2014 року та визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку із господарськими спорудами за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Володарського 112, ? частину земельної ділянки за вказаною адресою, ? частину гаражу №4214, ? частину депозитного вкладу в ПАТ КБ «Приват Банк».

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 06.05.2014 року помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на ? частину житлового будинку із господарськими спорудами за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Володарського 112, ? частину земельної ділянки за вказаною адресою, ? частину гаражу №4214, ? частину депозитного вкладу в ПАТ КБ «Приват Банк». Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6, який помер 06.05.2014 року.

З метою прийняття спадщини вона звернулась до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, проте свідоцтво про право на спадщину їй видано не було.

З даною бездіяльністю нотаріуса вона не погоджується, оскільки з 1980 року по день смерті ОСОБА_6 проживала з ним однією сімєю без укладення шлюбу, всього разом вони прожили 34 роки. Шлюб між ОСОБА_6 та його першою дружиною, від якого народився син ОСОБА_2, було розірвано 03.03.1981 року, проте свідоцтво про розірвання шлюбу було видане лише в 2001 році. З 1980 року по кінець 2001 року вона проживала з ОСОБА_6 за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Ярославська, 46. З метою покращення житлових умов вона продала власну квартиру, проте отриманих коштів все одно не вистачало на придбання іншого житла, тому вони продовжили заощаджувати з власних доходів та її пенсії. Згодом вони продали будинок чоловіка та придбали спірний житловий будинок по вул.Володарського, 112 в м.Дніпропетровську, де жили разом до смерті ОСОБА_6 Увесь час спільного проживання, тобто 34 роки, вели спільний бюджет, опікувались побутом та здоровям один одного, спільні знайомі, друзі, родичі ставились до них як до подружжя.

Син покійного ОСОБА_8 за час її спільного проживання з померлим, з батьком не спілкувався, особисто його не відвідував, не вітав зі святами та днями народження. Відповідач не відвідував батька коли той хворів, про його смерть дізнався завдяки її зусиллям, оскільки вона через дядька померлого ОСОБА_9 повідомила відповідачу про смерть ОСОБА_6

Вважає, що усе майно, набуте ними за час спільного проживання з померлим ОСОБА_6 є обєктом права спільної сумісної власності подружжя і до спадкової маси входить лише ? частини цього майна.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові та встановлені в ході судового розгляду факти.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили в ньому відмовити, посилаючись на те, що не визнають факту спільного сумісного проживання померлого ОСОБА_6 з позивачем.

Третя особа в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. ОСОБА_10 приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. ОСОБА_10 приватної власності є непорушним.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 06 травня 2014 року помер ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про смерть 1-КИ №567931. /т.1 а.с.9/

20 квітня 2001 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, актовий запис №210 від 20.04.2001 року. /т.1 а.с.10/ Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, від якого сторони мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. /т.1 а.с.161 /було розірвано народним судом Бабушкінського району м.Дніпропетровська 06.04.1981 року /т.1 а.с.145-146/.

Згідно з паспортними даними, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. /т.1 а.с.159/

В свою чергу, позивач ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_12, який був розірваний 22.08.1979 року, актовий запис №1087. /т.1 а.с.46/

27.11.1996 року ОСОБА_4 продала квартиру АДРЕСА_1 за 1880 грн. /т.1 а.с.47/

З 18 квітня 1997 року по 24 грудня 2004 року позивач була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, а з 24 червня 2005 року за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Магістральна, 3. /т.1 а.с.11-12/

Відповідно довідки квартального комітету за підписом голови ОСОБА_13, ОСОБА_4 за адресою: вул.Магістральна, 3 не проживає./т.1 а.с.45/

20 травня 2014 року позивач звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, яка була переадресована 15.07.2014 року приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 /т.1 а.с.20, 173/

22 травня 2014 року з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_2 /т.1 а.с. 158/

16 травня 2014 року з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 звернулась рідна сестра померлого ОСОБА_14 /т.1 а.с.148/, яка до першої черги спадкоємців не відноситься.

28 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 відмовив ОСОБА_14 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом. /т.1 а.с.69/

11 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, яка складається з домоволодіння з господарськими будівлями і спорудами №112 по вул.Володарського в м.Дніпропетровську. /т.1 а.с.85/

Відповідно заяви №SAMDN26000727105355 від 11.07.2012 року померлий ОСОБА_6 відкрив у ПАТ КБ «Приват Банк» на підставі платіжного доручення №2185129371 від 11.07.2012 року депозитний вклад на суму 13659,55 грн./т.1 а.с. 57/

Також судом встановлено, що 12.04.2001 року ОСОБА_6 продав домоволодіння 46 по вул.Ярославській в м.Дніпропетровську за ціною 17271 грн., договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_15 /т.1 а.с.128/

На підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 01.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим №6033 та на підставі договору купівлі-продажу частини домоволодіння від 01.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим №6031, померлий ОСОБА_6 придбав у приватну власність домоволодіння за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Володарського 112 за сукупною ціною 23597 грн. /т.1 а.с.58-59/.

Обидва договори зареєстровані КП «ДМБТІ» ДОР 15 березня 2002 року.

Відповідно копій домової книги та паспорту померлого ОСОБА_6, останній проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з 11 березня 2002 року, з 27.03.1970 року по 11.03.2002 року проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. /т.1 а.с.84, 60-61/

Окрім цього, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №060933, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0815 га, яка знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Володарського, 112. /т.1 а.с.62/

Довідкою від 20.06.2001 року підтверджується право користування ОСОБА_6 гаражем №4214 в авто гаражному кооперативі «Автомобіліст». /т.1 а.с.63/

22.01.2015 року головою квартального комітету №9 видана довідка про те, що ОСОБА_6 до 11.03.2002 року проживав у ІНФОРМАЦІЯ_6 один /т.1 а.с.92/

16.05.2014 року головою квартального комітету №6 видана довідка про те, що ОСОБА_6 до дня смерті мешкав у будинку 112 по вул.Володарського в м.Дніпропетровську самостійно, незадовго до його смерті у будинку проживала його сестра ОСОБА_14 /т.1 а.с.152/

Обидві довідки представлені ОСОБА_14 приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з метою отримання спадщини.

Дані довідки судом відхиляються та до уваги не приймаються, оскільки викладені в них факти не відповідають дійсності та не мали місця, що підтверджується допитом ОСОБА_14 в судовому засіданні в якості свідка. Так, ОСОБА_14 повідомила, що ніколи не проживала з братом у будинку за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Володарського, 112, інколи його відвідувала, зустрічала у будинку неодноразово позивача ОСОБА_4, проте, оскільки ОСОБА_6 не представляв її своєю дружиною, вважала її гостем. Крім цього, повідомила, що ОСОБА_4 готувала та прибирала у будинку 46 по вул.Ярославського в м.Дніпропетровську, де вона її зустрічала, коли відвідувала брата. Довідки вона отримала за вимогою нотаріуса, викладені в них відомості не відповідають фактичним обставинам.

Ритуальною службою м.Дніпропетровська видано ОСОБА_14 свідоцтво про поховання серії ААА №017384, яким підтверджується факт поховання ОСОБА_6 /т.1 а.с.94/

Разом з цим, в судовому засіданні встановлено, що у поховані ОСОБА_6 рівноцінну участь приймали позивач ОСОБА_4 та сестра померлого ОСОБА_14, син померлого ОСОБА_2 на похованні присутній не був, іншої участі у відправленні ритуалу поховання не приймав.

Згідно виписок ПАТ КБ «Приват Банк» по депозитному вкладу №SAMDN26000727105355, залишок коштів на рахунку дорівнює нулю. /т.1 а.с.108-110/. Згідно довідки ПАТ КБ «Приват Банк» від 15.10.2014 року залишок коштів на депозитному рахунку №SAMDN26000727105355 складає 18693,49 грн. /т.1 а.с.186/

11 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, яка складається з вкладу в ПАТ КБ «Приват Банк» в сумі 18693,49 грн. /т.1 а.с.203/

11 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, яка складається з автомобіля НОМЕР_1. /т.1 а.с.201/

11 листопада 2014 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, яка складається з вкладів в Дніпропетровському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» в сумі 3691,15 грн., 1443,10 грн., 3370,90 грн. /т.1 а.с.202/

В судовому засіданні встановлено та доводиться показами свідків з боку позивача ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_10, ОСОБА_14, що з 1982 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали однією сімєю без укладення шлюбу за адресою м.Дніпопетровськ, вул.Ярославського, 46 до придбання домоволодіння по вул.Володарсього, 112 в м.Дніпропетровську, де продовжили проживати разом по день смерті ОСОБА_6 06 травня 2014 року. Зазначені свідки крім обставин щодо предмету доведення повідомили про відсутність будь-якого спілкування між померлим ОСОБА_6 та його сином ОСОБА_2, який батька ніколи не відвідував та у спірному будинку не був.

Встановлено та не заперечується відповідачем, що останній чинить позивачу перешкоди в користуванні спірним домоволодінням, змінив замки на дверях, не пускає її до будинку, де залишились усі її речі.

Свідок з боку відповідача голова квартального комітету ОСОБА_22, котрою була видана недостовірна довідка про самостійне проживання померлого у спірному будинку, повідомила, що відповідача ОСОБА_2 не знає, у будинку померлого його не бачила, довідку видає на підставі відомостей, які їй повідомляють самі мешканці, а не на підставі відомих їй фактів, оскільки в дійсності їй не відомо хто проживав у будинку.

Свідок з боку відповідача ОСОБА_23 повідомив, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_7 та був знайомий з ОСОБА_6 та знає ОСОБА_2, з яким познайомився завдяки ОСОБА_14, а ОСОБА_4 ніколи не бачив. З приводу спірного факту проживання померлого з позивачем за адресою вул.Володарського, 112 в м.Дніпропетровську свідок жодних обставин повідомити не зміг, оскільки за вказаною адресою ніколи не був. Окрім цього, зазначив, що бачив ОСОБА_2 у віці 5 років один раз у дворі будинку 46 по вул.Ярославського в м.Дніпропетровську.

Таким чином, за відсутності доказів проживання відповідача з померлим батьком як у будинку 46 по вул.Ярославського, так і будинку 112 по вул.Володарського в м.Дніпропетровську, з урахуванням наданих свідчень та пояснень сторін, слід дійти висновку, що відповідач ніколи не жив з померлим та з ним зовсім не спілкувався, отже не володіє достовірною інформацією щодо особи, з якою проживав померлий.

Навпроти, зібрані свідчення та докази у своєї сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали однією сімєю без укладення шлюбу та вели спільне господарство, мали спільний бюджет, придбали за рахунок власних накопичень та коштів від продажу нерухомості спірне домоволодіння.

Здійснюючи правосуддя, суд не звязаний юридичними доводами осіб, які беруть участь у справі, та правова кваліфікація за ст.ст.214,215 ЦПК України віднесена до повноважень суду, а межі судового розгляду за ст.11 ЦПК України визначаються предметом та підставами позову.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Спірні правовідносини у справі виникли до набрання чинності СК України до 1 січня 2004 року. До відносин, які виникли до 1 січня 2004 року, застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі КпШС України), яким не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підстави для визнання набутого майна спільною сумісною власністю, і підстав для задоволення позовних вимог та встановлення факту проживання однією сім'єю без укладення шлюбу в період часу з 1980 року по 01.01.2004 рік.

Враховуючи викладене, підлягають до задоволення як доведені та такі, що ґрунтуються на нормах матеріального права вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сімєю без укладення шлюбу з ОСОБА_6 з 01.01.2004 року по день його смерті 06.05.2014 року.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України "Про власність", відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності. Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, повязані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону Про власність, статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що обєдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України Про власність"), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сімї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У звязку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сімєю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України "Про власність" вважається правильно застосованим.

Відповідно до вимог ч. 2 та ч. 3 ст. 61 СК України, - обєктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну установу). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали у фактичних шлюбних відносинах з 1980 року, вели спільне господарство та у 2001 році придбали спірне домоволодіння внаслідок спільної праці та обєднаних особистих доходів /від продажу власного житла/, тому позовні вимоги в частині визнання права власності на ? частину спірного домоволодіння за позивачем підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності на частину земельної ділянки, депозиту та гаражу, то останні задоволені бути не можуть, оскільки не конкретизовані позивачем у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», сума вкладу та номер договору позивачем не визначені.

Згідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі,обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судовий збір слід віднести за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_4 з ОСОБА_6 з 01 січня 2004 року по 06 травня 2014 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину домоволодіння за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Володарського 112.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1827 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів із дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Особи, які брали участь у справі але не були присутні при оголошення рішення мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.В.Шевцова