Ухвала суду № 57337245, 12.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р.Справа № 638/952/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Дудк Русанової В.Б.

представників позивача Шевердіна М.М., Москаль Р.Б., Гнедик Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Благодійного фонду "Сприяння розвитку гольфу Харківщини" на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.03.2016р. по справі № 638/952/16-а

за позовом Благодійного фонду "Сприяння розвитку гольфу Харківщини"

до Харківської міської ради Харківської області

про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИЛА:

Благодійний фонд «Сприяння розвитку гольфу Харківщини» звернувся з адміністративним позовом до Дзержинського районного суду м. Харкова, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради за період з 16.08.2015р. до 25.12.2015р. щодо не розгляду заяви Благодійного фонду «Сприяння розвитку гольфу Харківщини» про припинення права користування земельною ділянкою, що розташована по пр.Академіка Курчатова, 1-а в м. Харкові.

Позов мотивовано тим, що на підставі укладених з міською радою договору оренди від 12.03.3013р. зазначена земельна ділянка була передана у користування позивачу, проте після розірвання договору оренди споруди від 07.07.2013р. , яка розташована на цій земельній ділянці , позивач вирішив відмовитися від користування земельною ділянкою. Однак зазначена заява своєчасно не розглянута відповідачем, що порушило право позивача на своєчасний розгляд заяви про припинення права користування земельною ділянкою.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 22.03.2016р. провадження у справі закрито.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції від 22.03.2016р. , справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 17, 157, 158 КАС України, ст.12 Земельного Кодексу України, рішення Конституційного Суду України № 10 -рп/2010 від 01.04.2010р., а саме прийняття судом "постанови" замість "ухвали" суду про закриття провадження, не врахування, що відповідач у спірних правовідносинах діє як суб'єкт владних повноважень, а тому справа відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю- доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що зазначений спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з {…} питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {…}. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Статтею 80 ЗК установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 ЗК Міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Згідно зі статтями 13,14 Конституцій України, ст..ст.177,181,324 земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, стосується припинення права користування Благодійним фондом земельною ділянкою, яке підтверджується договором оренди землі, тобто суб'єктивного цивільного права на володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі при розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності ( наданні в користування, розірванні договору оренди, припинення права користування тощо) діяв як орган, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Таким чином справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування , що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносних приватноправового характеру , зокрема щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб на земельні ділянки, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державного влади та органів місцевого самоврядування з питання передачі земельних ділянок у власність, надання їх в користування, припинення права користування, за відповідності сторін спору ст..1 ГПК України підвідомчі господарським судам.

Ураховуючи наведене, суд дійшов до вірного висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права у спорах цієї категорії, неодноразово висловленій, зокрема у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14 та 9 грудня 2014 року № 21-308а14, від 01.03.2016р, від 28 квітня 2015 року та 13 січня 2016 року (справи №№ 21-173а15, 21-5421а15 відповідно).

З огляду на зазначене доводи та зміст оскаржуваного рішення не дає підстав для висновку, що судом попередньої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, які привели до невірного вирішення питання.

Доводи апеляційної скарги щодо прийняття судом першої інстанції невірного процесуального документу за наслідками вирішення справи про закриття провадження, а саме «постанови» замість «ухвали», колегія суддів вважає такими, що не свідчать про неправильність висновків суду та не є підставою для скасування судового рішення.

Дійсно , положеннями ч.2 ст.158 КАС України передбаченого, що судове рішення, яким суд закриває провадження у справі, викладається у формі ухвали.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту судового рішення вбачається, що судом першої інстанції допущена описка в назві процесуального документу, яка може бути виправлена судом першої інстанції відповідно до ст.169 КАС України. Проте зазначені обставини не є підставою для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Благодійного фонду "Сприяння розвитку гольфу Харківщини" залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.03.2016р. по справі № 638/952/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2016 р.