Постанова № 57337216, 22.04.2016, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/126/16-а

Провадження №2-а/731/4/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2016 року смт.Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області у складі:

судді - Савенка А.І.

за участю секретаря судового засідання - Ріпки І.В.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Варва адміністративний позов ОСОБА_2 до Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.06.2015 р. та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.06.2015 року.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначила, що їй з 23.07.2014 року призначено пенсію як інваліду ІІІ групи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вона працює на посаді секретаря Макіївської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, яка дає право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про державну службу". На підставі Закону від 02.03.2015 № 213-VIII виплата цієї пенсії з 01.04.2015 року була зупинена.

Поряд із цим, посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Законувід 02.03.2015 № 213-VIII, позивач наголосила, що оскільки до 01.06.2015 року не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій на загальних підставах, то її посада з 01.06.2015 року фактично не надає їй права на пенсію за Законом України «Про державну службу», відповідно, до неї не можуть застосовуватися обмеження по виплаті пенсії, призначеної за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому виплата цієї пенсії має бути поновлена із зазначеної дати.

Ухвалою Варвинського районного суду від 14.04.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дій було залишено без розгляду в частині позовних вимог з 01.06.2015 року по 03.10.2015 року, у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. Ухвалу оскаржено не було.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про день місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки дії відповідача ґрунтувались на діючому законодавстві.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оглянувши оригінал пенсійної справи позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Варвинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, їй довічно призначено пенсію як інваліду ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 8).

Поряд із цим позивач з 16.11.2010 року є посадовою особою органу місцевого самоврядування, та займає посаду секретаря Макіївської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.

Робота позивача на посаді секретаря органу місцевого самоврядування згідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дає їй право на призначення пенсії за положеннями Закону України «Про державну службу».

З 01.04.2015 позивачеві, як посадовій особі органу місцевого самоврядування, припинена виплата раніше призначеної їй за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії у зв'язку із внесенням змін до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» згідно із Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», що відповідачем не оскаржувалось. В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015, обмеження в частині виплати пенсії продовжено до 31.12.2016 р.

ОСОБА_2 15.03.2016 р. звернулась до пенсійного органу із заявою про поновлення їй з 01.06.2015 виплати пенсії.

Відповідач листом від 23.03.2016 № 3/С-2 повідомив заявника про відсутність правових підстав для поновлення виплати їй пенсії, зазначивши, що Законом № 213-VIII норма щодо тимчасового призупинення виплати пенсії не була скасована, зміни до ч.7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не дають підстав для поновлення виплат. Роз'яснив право на оскарження рішення в судовому порядку.

Спірні відносини виникли між сторонами під час реалізації позивачем його права на пенсійне забезпечення. Означена сфера відносин регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Законом України «Про державну службу».

Так, згідно ч. 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, позивача працює на посаді, яка дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з указаного правила становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить, що у разі, якщо особа, якій призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від часу призначення), працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених вказаними спеціальними законами, станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата їй пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не проводиться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування»,«Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, то з цієї дати норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює в органі місцевого самоврядування, на призначення їй пенсії за Законом України «Про державну службу», припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Отже, з цієї дати на позивача не поширюються встановлені ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 02.03.2015 №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тому, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, при вирішенні спору встановлено, що відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні останній відповідних виплат.

Заперечення представника відповідача, що Законом № 213-VIII не передбачено норму щодо скасування з 01.06.2015 тимчасового призупинення виплати пенсій, поряд із цим, поновлення призначеної пенсії можливе лише після звільнення особи з роботи і інших підстав для цього законодавство не містить, суд сприймає критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Основного Закону України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Більш того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі і Законом України "Про державну службу", Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Тому, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України - не допускається. Крім того, відповідно до ст. ст. 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Отже, застосування змін у ч.7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», внесених законом № 213-VIII, призводить до порушення реалізації права відповідної категорії осіб на соціальний захист та обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.Х1.195( (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція) передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 1 Першого протоколу (Париж, 20.III.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст. 22, 46, 64 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

Таким чином, суд констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167, 186 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з 04 жовтня 2015 року неправомірними.

Зобов'язати Варвинське об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як інваліду 3 групи з 04 жовтня 2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Варвинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.І.Савенко