Постанова № 57336955, 13.04.2016, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/3686/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Корнієнко Я.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - 1 Сімеоніді І.А., представника відповідача - 2 Мицкана І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовні вимоги (з урахуванням уточнення) обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. У зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", ОСОБА_4 28.10.2015 р. подано рапорт на ім'я начальника УМВС України в Херсонській області полковника міліції Мєрікова А.І. про наявність бажання проходити служу в лавах Національної поліції України та 06.11.2015 р. подано заяву до Головного управління Національної поліції у Херсонській області про прийняття на службу до поліції.

Наказом УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 року № 420 о/с позивача звільнено з 06.11.2015 року з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) (копії підтверджуючих документів наявні в матеріалах справи).

З відповіді від 19.11.2015 р. на запит позивачу стало відомо щодо раніше подана ним заява про прийняття його на службу до органах національної поліції розглянута та позитивного рішення по ній не прийнято.

Так, прийняттю рішення про відмову в задоволенні заяви про прийняття на службу до поліції передувало рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03.11.2015 р., відповідно до якого підставою відмови у проходженні служби в лавах Національної поліції України стало начебто стягнення ВІОС УКЗ.

23.11.2015 року позивача письмово ознайомлено з наказом про його звільнення та вручено трудову книжку, витяг з наказу № 420 о/с, припис до РВК, приписне посвідчення та корінець-попередження.

Вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_4 № 420 о/с від 06.11.2015 р., рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення № 2/4038 від 03.11.2015 р., рішення управління кадрового забезпечення Головного управління національної поліції в Херсонській області № 2/54 від 17.11.2015 р. протиправними та такими що підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що звільнення можливо при відсутності можливості подальшого використання на службі. Вважає, що оскільки відповідачем не доведено доцільність звільнення через скорочення, не запропоновано посад для подальшого проходження служби, не зараховано наявність у позивача переважного права залишення на службі в органах МВС України, отже оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити.

Відповідач - 1 проти позовних вимог заперечував. Заперечення обґрунтовано тим, що 02.07.2015р. прийнято Закон України "Про Національну поліцію", який передбачає звільнення працівників міліції, які не були призначені на службу до поліції упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону. 16.09.2015 р. постановою Кабінету Міністрів України № 730 ліквідовано органи Міністерства внутрішніх справ та утворено територіальні органи Національної поліції. У зв'язку з тим, що УМВС України в Херсонській області ліквідоване, а позивача до спливу вказаного тримісячного терміну не прийнято на службу в поліцію, тому наказом УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015р. № 420 о/с ОСОБА_4 звільнено у запас Збройних Сил України з 06.11.2015р. згідно із п.п.10, 11 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (через скорочення штатів) в силу закону.

Вказав, що 03 листопада 2015 року на засіданні комісії УМВС з розгляду питань кадрового забезпечення розглянуто питання можливості подальшого проходження служби (роботи) в лавах Національної поліції України позивачем. Відповідно до витягу з протоколу №2/4038 від 03.11.2015 року, комісія ухвалила, інформацію про результати службової діяльності працівників органів та підрозділів УМВС, умов служби та стан дисципліни і законності в цих підрозділах взяти до уваги, погодитись з пропозиціями щодо відмови ОСОБА_4 у проходженні служби в лавах Національної поліції України.

Позивач з рапортом про переведення на інше місце роботи не звертався, тому його було звільнено у зв'язку з скороченням штатів.

З приводу визнання протиправним заперечень інспекції по особовому складу УКЗ ГУНП в Херсонській області, зазначив, що заперечення на комісію надавалися відділом Інспекції по особовому складу УКЗ УМВС України в Херсонській області, а не відділом УКЗ ГУНП в Херсонській області.

Відповідач - 2 приводу протиправності рішення УКЗ ГУНП в Херсонській області від 17.11.2015 року вказав, що згідно ст.47 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, отже повноваження щодо прийняття працівників міліції на службу до поліції належить посадовій особі - керівнику Національної поліції в Херсонській області.

Вказав, що рішення про відмову у прийнята на службу до поліції УКЗ ГУНП в Херсонській області не приймало.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні заявлені заперечення підтримав та просив в задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач - 2 надав до суду заперечення, які обґрунтовано тим, що відповідно до журналу обліку вхідних документів УКЗ УМВС України в Херсонській області заява ОСОБА_4 зареєстрована 06.11.2015 за вх. № 1694рп та отримана працівником кадрового підрозділу ГУНП в Херсонській області 10.11.2015, про що свідчить запис у вказаному журналі. Вважає, що кінцевий термін для видання наказів про призначення працівників міліції, за їх згодою, на посади, що заміщуються поліцейськими, сплинув 06.11.2015, тобто через три місяці після опублікування Закону "Про Національну поліцію". Оскільки заява позивача, яка надійшла до УМВС України в Херсонській області про прийняття на службу до поліції подана в останній день для видачі наказів про призначення на посади в поліцію, а відповідно до журналу лише 10.11.2015 р. заява надійшла для вирішення співробітнику УКЗ ГУНП, тому позивача звільнено правомірно.

Крім того, щодо зобов'язання ГУНП в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про прийняття, на службу до поліції від 06.11.2015 вказав, що оскільки у вказаний строк позивача не було призначено на посаду в органах поліції, він має право на прийняття на службу на загальних підставах, передбачених Законом України "Про Національну поліцію". Зазначив, що статтею 17 ЗУ "Про Національну поліцію" визначені вимоги до поліцейського, однак ОСОБА_4, для того, щоб відповідати цим вимогам, не складав Присягу поліцейського, йому не присвоєно спеціальне звання поліції та відносно нього не видавався наказ про зарахування на службу та проходження ним служби на відповідних посадах у поліції.

В судовому засіданні представник відповідача - 2 заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи, врахувавши позицію позивача, представника відповідач-1, представника відповідача -2, адміністративний позов та документи покладені в його основу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом №420 о/с від 06 листопада 2015 року, виданим начальником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, капітана міліції ОСОБА_4 звільнено з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими злочинними групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (за скороченням штатів).

Вказаний наказ прийнято відповідно до пунктів 10 та 11 Розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Суд зазначає, що спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної поліції України" від 02.09.2015р. № 641 вирішено утворити Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 р. № 730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у в тому числі Головне управління Національної поліції у Херсонській області, а також ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.

Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Законом України № 580-VIII передбачено утворення Національної поліції України як центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку та діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Щодо твердження відповідачів про те, що позивача звільнено за скороченням штату у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, при цьому Законом № 580-VIІI не закріплено обов'язку відповідачів працевлаштовувати працівників міліції, посади яких були скорочені, в лавах Національної поліції, суд зазначає наступне: відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Частиною третьою вказаної вище статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 р. № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI).

Частиною 3 стаття 5 Закону № 3166-VI, утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.

Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади (ч. 4 ст. 5 Закону № 3166-VI).

Частина 5 стаття 5 Закону №3166-VI, міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно ч. 7 ст. 5 Закону №3166-VI, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону № 3166-VI, актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 5 Закону № 3166-VI).

Постановою Кабінету Міністру України 20.10.2011 р. № 1074, затверджено Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі по тексту - Порядок № 1074). Вказаний Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Згідно п. 5 Порядку № 1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до 6 Порядку № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять:

- у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

- у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

- у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

- у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

- у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Отже, аналізуючи норм Цивільного кодексу України, Закону № 3166-VI та Порядку № 1074 суд приходить до висновку, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права. У разі ліквідації органу виконавчої влади, держава відповідним актом Кабінету Міністрів України передає його завдання та функції новоствореному центральному органу виконавчої влади, забезпечуючи у такий спосіб безперервне виконання функцій держави. Таким чином, територіальні органи міністерств не можуть діяти інакше, ніж це передбачено актами Президента України чи Кабінету Міністрів України, виданими для забезпечення виконання відповідними міністерствами своїх функцій.

З огляду на таке, суд приходить до висновку, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №580-VIІI передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п. 9 Закону №580-VIІI, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно пункт 10 Розділу XI Закону № 580-VIІI, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Проаналізувавши вказане, суд приходить висновку, що для реалізації наведених пунктів Розділу XI Закону № 580-VIІI щодо звільнення працівників міліції за скороченням штатів необхідними є умови: скорочення штату, пропонування посад, згода працівника.

Пунктом 63 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. № 114, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015р. № 885 чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Так, суд приходить до висновку, що звільнення працівників міліції зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів відбувається за наступних підстав: у разі відмови працівника міліції від проходження служби в поліції; у разі невідповідності вимогам до поліцейських, визначених Законом № 580-VIІI при виявленні бажання проходити службу; та у разі відсутності можливості подальшого використання на службі.

При цьому, пунктом 9 Розділу XI № 580-VIІI закріплено обов'язок пропонування особам, які виявили бажання працювати в поліції та відповідають вимогам до поліцейських, рівнозначні посади, або посади вищі чи нижчі щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Судом встановлено, що 28.10.2015 р. позивачем подано начальнику УМВС України в Херсонській області рапорт про бажання продовжувати службу в лавах Національної поліції України та 06.11.2015 р. подано відповідачу-2 заяву про бажання проходити службу в поліції.

В матеріалах справи наявна копія журналу обліку вхідних документів, який почато 31.07.2015 р. та закінчено 06.11.2015 р., відповідно до якого заяву ОСОБА_4 зареєстровано 06.11.2015 р.

Отже, позивачем дотримано умову щодо подання заяви про бажання проходити службу у лавах Національної поліції.

Щодо твердження відповідача - 1, що 03.11.2015 на засіданні комісії УМВС з розгляду питань кадрового забезпечення розглянуто питання можливості подальшого проходження служби (роботи) в лавах Національної поліції України позивача та прийнято нею погодження з пропозиціями щодо відмови ОСОБА_4 у проходженні служби в лавах Національної поліції України у зв'язку з негативної характеристикою позивача суд не бере до уваги як підставу для відмови позивачу в прийнятті на службу до поліції. Так, відповідно до пункту 1.1. Положення про комісію з розгляду питань кадрового забезпечення, затвердженого наказом УМВС в Херсонській області від 18.07.2013 р. № 521, Комісія є дорадчим органом і створена з метою належної організації роботи з питань кадрового забезпечення. Комісія має право заслуховувати на засіданнях керівників стройових підрозділів, МРЛО, окремих працівників, вносити відповідні пропозиції начальнику УМВС.

Отже, рішення комісії з розгляду питань кадрового забезпечення з питань доцільності призначення осіб рядового та начальницького складу на посаду, їх переведення чи звільнення, носять рекомендаційний характер.

Право призначення особи на службу в органах внутрішніх справ, а також звільнення з посади належить виключно відповідному начальникові органу внутрішніх справ, який наділений такими повноваженнями законом чи іншим нормативно-правовим актом, що регулює дані правовідносини.

Суд не приймає до уваги надану в судовому засіданні характеристику ОСОБА_4, складену заступником начальника ГУ НП в Херсонській області Цап М.М. без дати, та надані у судовому засіданні, як доказ неналежного виконання позивачем службових обов'язків та низькі професійні й особисті якості, оскільки вказані документи складені під час розгляду даної справи, тобто через чотири місяці після звільнення позивача. Крім того, службова характеристика видана заступником начальника ГУНП в Херсонській області, тобто посадовою особою організації, в якій позивач не працював, а тому не може бути визнана судом, як належний доказ.

Суд зазначає, що ст. 49 Закону № 580-VIІI передбачені вимоги до кандидатів на службу в поліції. Так, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Статтею 61 Закону № 580-VIІI визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені. Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

Відповідачами не надано суду доказів того, що кандидатура позивача не відповідає вимогам до поліцейських, передбачених Законом № 580-VIІI.

Суд відмічає, що пункт 9 Розділу XI Закону № 580-VIІI передбачає у разі виявлення працівником бажання проходити службу в поліції та за умови відповідності його кандидатури вимогам до поліцейських, впродовж трьох місяців із дня опублікування цього Закону обов'язок керівника запропонувати особі посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, що може бути рівнозначною, вищою або нижчою щодо посади, яку ця особа обіймала під час проходження служби в міліції.

Проаналізувавши вказане, суд приходить до висновку, що начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яку звільняють за скороченням штату, як це передбачено п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Судом встановлено, що всупереч наведеним вище положенням Закону № 580-VIІI відповідачем-1 не було запропоновано позивачу посади у будь-якому органі поліції.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 приймав участь в антитерористичній операцій, що підтверджується рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 21 серпня 2015 року № 16/I/XXII/15 та посвідченням учасника бойових дій.

Пунктом 13 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі у разі скорочення чисельності чи штату надається учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (п. 5 ст. 42 КЗпПУ).

Вказана норма кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення, а саме, статтею 43 Конституції України.

У листі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 р. № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" викладено позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що норми спеціального законодавства, застосовані відповідачем-1 при звільненні позивача, не передбачають пільг і гарантій працівників ОВС при їх звільненні за скороченням штату, суд вважає, що відповідачі зобов'язані були врахувати передбачені Законом № 3551-XII та КЗпП України гарантії та пільги для позивача, як учасника бойових дій.

Отже, проаналізувавши викладене суд приходить до висновку, що відповідач-1 не обґрунтував законності прийняття наказу про звільнення та відсутності можливості подальшого використання позивача на службі та реалізації його права на прийняття на службу до поліції.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним заперечення відділу інспекції по особовому складу управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, які стали підставою відмови ОСОБА_4 у проходженні служби в лавах Національної поліції України, згідно рішення засідання комісії ВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03.11.2015 р. №2/4038 та визнання протиправним та скасування рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03.11.2015 р. № 2/4038 в частині, що стосується позивача та рішення № 2/54 від 17.11.2015 р. щодо відмови ОСОБА_4 у проходженні служби в лавах Національної поліції України суд зазначає, що вказані дії та рішення не порушили прав позивача, оскільки вони мають лише рекомендаційний характер, та не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України і не створює для позивача безпосередніх юридичних наслідків, не порушує його прав, свобод та інтересів.

При цьому суд вважає, що з метою захисту порушених прав позивача позовні вимоги щодо зобов'язати Головного управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про прийняття на службу до поліції підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачами не надано достатньо належних та допустимих доказів правомірності своїх дій та бездіяльності.

Аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 06 листопада 2015 року № 420 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС у запас Збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів).

Поновити капітана міліції ОСОБА_4 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України в Херсонській області з 06.11.2015 р.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про прийняття на службу до поліції від 06.11.2015 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення капітана міліції ОСОБА_4 - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України в Херсонській області з 06 листопада 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 квітня 2016 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 12.3