Рішення № 57336109, 21.04.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2219/16-ц

Провадження №2/461/994/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути зі ОСОБА_2 в свою користь заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 27.07.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 12000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ОСОБА_3підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Стверджує, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. 16.06.2014 року позичальник, ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.06.2014 року. Зазначив, що ОСОБА_3 за життя не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. 24.09.2015 року позивачем було отримано відповідь Першої Львівської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3, який отримав свідоцтво про право на спадщину, є ОСОБА_2. Оскільки до відповідача перейшли усі права та обовязки спадкодавця, вважає, що відповідач у порушення умов кредитного договору не виконав свої зобовязання за вказаним договором. У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 31.12.2015 року має заборгованість у сумі 9515,39 грн. З огляду на те, що продовжує існувати заборгованість за договором, просить позов задоволити.

У судове засідання представник позивача не зявився, однак одночасно із позовом подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Зазначив, що позов підтримує та просить задоволити.

Відповідач у судове засідання не зявився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

На підставі ч.2ст.197 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задоволити, з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник повинен повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.07.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 12000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Встановлено, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

16.06.2014 року позичальник, ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ №364309 від 18-06-2014 року.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

На виконання вимог вищезазначеної норми закону позивачем 22.10.2014 року була направлена претензія кредитора до першої Львівської державної нотаріальної контори.

12.11.2014 року позивачем отримано відповідь першої Львівської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлої ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались.

24.09.2015 року позивачем отримано відповідь з першої Львівської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3, який отримав свідоцтво про право на спадщину, є ОСОБА_2.

01.12.2015 року до спадкоємця, ОСОБА_2, було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явив свої вимоги, однак відповідачем дана претензія залишена без реагування.

Частиною 1 статті 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, що відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч.2 ст.1282 ЦК вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем порушено умови кредитного договору, хоча всі умови договору істотні, звичайні та випадкові з моменту його укладення стають однаково обовязковими для виконання сторонами. Внаслідок цього відповідач станом на 31.12.2015 року заборгував позивачу 9515,39 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. При цьому, суд враховує, що цивільно-правовий договір укладений з узгодженої волі сторін, спрямованої на встановлення цивільних прав та обовязків.

Невиконання, або неналежне виконання умов договору тягне за собою наслідки, які обумовлені даним договором, тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задоволити.

Судові витрати на підставі ст.88 ЦПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 16, 525-527, 530, 608, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 1218, 1219, 1268, 1269, 1281, 1282 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 197, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.07.2011 року в розмірі 9515,39 грн., а також 1378 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Зубачик Н.Б.