Рішення № 57336020, 30.03.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9685/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Лялюк Є.Д.

при секретарі Станкевич Р.В.

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство«Іллічівське», про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_4М.(надалі позивач -1) та ОСОБА_1С.(надалі позивач-2) звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнили до ОСОБА_5 (надалі відповідач 1), ПАТ «СТ» Іллічівське»(надалі відповідач 2), про стягнення матеріальних збитків, покликаючись на те, що 01 листопада 2014 року ОСОБА_5 керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснив зіткнення з належним позивачу1 на праві власності автомобілем НОМЕР_2, яким керував позивач 2, що спричинило технічні пошкодження вказаних автомобілів. 16 квітня 2015 року Відповідачем 2 позивачу була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 6662,05 грн. та дана сума страхового відшкодування не покриває розмір спричинених матеріальних збитків, оскільки сума завданих збитків становила 11152 гривень. Оскільки відповідачами не виплачена вся сума заборгованості, позивачі просять стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а саме стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3980,55 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень, 55 коп.) грн. матеріальних збитків, стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі 273,78 грн., суму інфляційних донарахувань у розмірі 987,92 грн., суму трьох процентів річних у розмірі 13,69 грн., всього на загальну суму 1275,39 грн. Крім цього позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, покликаючись на те, що внаслідок ДТП, автомобіль як він керував був пошкоджений і в результаті цього він зазнав певних незручностей та душевних страждань, а саме після ДТП він звернувся до лікаря за допомогою, оскільки втратив нормальний сон та перебував в депресивному стані. Також певний період часу не міг користуватися автомобілем, тому був позбавлений оперативно вирішувати свої справи.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав. Просив позов задоволити згідно поданих уточнень.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні такого.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 листопада 2014 року ОСОБА_5 керуючи автомобілем НОМЕР_3, на перехресті вулиць пр.. Чорновола вул.. Городоцька у м. Львові, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним позивачу 1 на праві власності автомобілем НОМЕР_4 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САО 328646, дата реєстрації 06.12.2012 року), що спричинило технічні пошкодження вказаних автомобілів, чим порушив п.п.10.1 та 13.1. Правил дорожнього руху України. Постановою судді Залізничного районного суду м. Львова Ліуш А.І. від 12.12.2014 року в справі №462/7829/14-п. що набула законної сили, Відповідача 1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 380 (триста вісімдесят гривень, 00 копійок) гривень у дохід держави. 23 грудня 2014 року Відповідачу 2 була подана Заява про отримання страхового відшкодування. 16 квітня 2015 року Відповідачем 2 була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 6662,05 (шість тисяч шістдесят дві гривні, 05 кой.) гривень. Відповідачем 1 була виплачена франшиза у розмірі 510 (пятсот десять гривень. 00 копійок) гривень.

У відповідності до ч.2 ст. 1187 ЦКУ шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1194 ЦКУ особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до товарного чеку №79 від 23 грудня 2014 року та наряду-замовлення №79 від 12.12.2014 року, виданих приватним підприємцем ОСОБА_6, вартість використаних на відновлення пошкодженого автомобіля НОМЕР_4 деталей, комплектуючих, розхідних матеріалів та робіт становила 11 152,60 гривень, з них 6927 гривень вартість нових деталей взамін непридатних для використання після ДТП а 4225,60 гривень вартість робіт та матеріалів по фарбуванню.

Згідно Висновку № 357/12-14 від 17.12.2014 року, який був зроблений судовим експертом ОСОБА_7 вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5 становила 10 446,75 (десять тисяч чотириста сорок шість гривень, 75 копійок) гривень, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Audi А6. д.н. НОМЕР_6 склала 7172,05 (сім тисяч сто сімдесят дві гривні, 05 копійок) гривень.

Відповідно до Висновку № 357/12-14 від 17.12.2014 року, вимог статті 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Відповідач - 2 повинен був відшкодувати Позивачу -1 витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, встановлену висновком експертизи за вирахуванням розміру франшизи 510 гри. тобто 7172,05 - 510,00 = 6662,05 (шість тисяч шістсот шістдесят дві гривні, 05 копійок) гривень.

У відповідності до положень ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як зазначалося у позовній заяві та відповідно до поданого Відповідачем-2 письмового заперечення ОСОБА_4 подав заяву на виплату страхового відшкодування 23 грудня 2014 року.

Враховуючи це, та керуючись вимогами ст. 36 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Відповідач -2 зобовязаний був виплатити розмір страхового відшкодування не пізніше ніж 23 березня 2015 року. Проте як зазначалося у позовній заяві виплата страхового відшкодування Відповідачем- 2 була проведена 16 квітня 2015 року.

Відповідно до даних роз'яснень у п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст. 453 ЦК, статей 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України "Про власність". Зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову в частині стягнення матеріальних збитків знайшли своє ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі, а саме слід стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3980,55 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень, 55 коп.) грн. матеріальних збитків. Стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі 273,78 грн., суму інфляційних донарахувань у розмірі 987,92 грн., суму трьох процентів річних у розмірі 13,69 грн., всього на загальну суму 1275,39 грн.

Відповідно до положень ст. 16 ЦКУ одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст. 23 ЦКУ особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦКУ моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 оскільки згідно зі ст. 48 Закону України "Про власність" положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Відповідно до розяснень Верховного Суду України, викладених у п. 3 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до переконання, що в цій частині позову, позов слід задоволити частково, оскільки позивач 2 користувався транспортним засобом який був пощкоджений в ДТП на законних підставах і він займався ремонтом по відновленню транспортного засобу. Також в результаті ДТП він зазнав певних незручностей та душевних страждань, а саме після ДТП він звернувся до лікаря за допомогою, оскільки втратив нормальний сон та перебував в депресивному стані. Також певний період часу не міг користуватися автомобілем, тому був позбавлений оперативно вирішувати свої справи. Вищевказаними діями позивачу 2 була спричинена моральна шкода, яку суд оцінює в розмірі 1000 гривень.

Судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідачів у відповідності до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 988, 990, 992, 1166, 1187, 1194 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_4 задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3980,55 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень, 55 коп.) грн. матеріальних збитків.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі 273,78 грн., суму інфляційних донарахувань у розмірі 987,92 грн., суму трьох процентів річних у розмірі 13,69 грн., всього назагальну суму 1275,39 грн.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 184,5 грн. судового збору.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_4 59,1 грн. судового збору.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 48,72 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Лялюк Є.Д.