Ухвала суду № 57335640, 22.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

2/760/3163/16

760/4742/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2016 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 - про захист прав споживача, стягнення коштів та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом.

Ухвалою суду від 16 березня 2016 позовну заяву було залишено без руху. Так, позивач всупереч імперативним вимогам п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України не викладає обставини на підтвердження своїх позовних вимог. Так, зокрема, не викладено, якими діями чи бездіяльністю відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, причинний зв`язок між дією/бездіяльністю та наслідками у формі шкоди.

Також не зазначено доказів згідно п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України, які засвідчують ці обставини.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що зазначити докази слід саме на цій стадії - пред`явлення позову, а вже їх представлення суду - можливе під час розгляду справи в разі відкриття провадження у справі.

Також пунктом 4 Постанови пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Натомість позивач цих вимог при заявленні вимоги про стягнення з відповідача суми моральної шкоди не дотримався.

При визначені порядку регулювання відносин, які виникли між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, позивач посилається на ст..ст. 865-874 ЦК України та Закон України «Про захист прав споживачів».

Так, зазначені статті ЦК України регулюють відносини, які виникають з договору побутового підряду, за яким підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 873 ЦК України робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

Тобто, під час оплати послуг ФОП ОСОБА_3 по виготовленню вікон та дверей ОСОБА_2 мала оплатити роботу шляхом сплати авансу в розмірі 50 % (згідно умов укладеного між сторонами договору) від визначеної договором вартості робіт або у повному обсязі. Позивач вирішила здійснити оплату послуг в повному обсязі, що підтверджується наданим позивачем чеком від 09.10.2014 року № 09102014143844.

Посилаючись на не своєчасне виконання відповідачем замовлених робіт та не повернення, на вимогу позивача, сплачених нею коштів, позивач вказує на обов'язок відповідача передбачений ч. 1 ст. 571 ЦК України, щодо повернення завдатку та додаткової сплати суми у розмірі завдатку або його вартості.

Статтею 570 ЦК України встановлено,що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Отже, відносини, які виникли між сторонами, за посиланням позивача, регулюються нормами встановленими для договору побутового підряду. ЦК України в розділі побутовий підряд не передбачає внесення завдатку за виконання робіт, а лише сплату авансу. А тому, вимога позивача в частині стягнення додаткової суми в розмірі сплаченої вартості товару є незрозумілою та вимагає обґрунтування.

Крім того, правові підстави на які посилається позивач в якості основи для стягнення з відповідача відсотків від суми позики (ст.. 1048 ЦК України), стосується відносин, які виникають між позикодавцем та позичальником в процесі передачі та повернення грошових коштів. А умови укладеного між сторонами договору не передбачають наслідків встановлених договором позики. Виходячи з цього, позивачу необхідно обґрунтувати підстави застосування даних норм законодавства до відносин які виникли між сторонами.

Окрім цього, відповідно до Закону України "Про судовий збір" із відповідними змінами, за подачу до суду позовних заяв із вимогами манового характеру слід сплатити судовий збір за ставками 1% ціни позову, але не менше 551,20 грн., крім того, зазнченим законом споживачі не є більше такими, що звільняються від сплати судового збору. Відтак позивачу належить сплатити судовий збір на наступні реквізити

- за сплату судового збору: УДКСУ у Солом'янському районі

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812

Банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві

Код банку отримувача (МФО) 82 00 19

Рахунок отримувача 312 122 067 000 10

Код класифікації доходів бюджету 220 301 01

Призначення платежу Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Солом'янський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 02896762 (суду, де розглядається справа) та згідно ч.5 ст.119 ЦПК України надати суду оригінал відповідної квитанції.

Окрім того, відповідно до п.10 ППВССУ "Про застосування судами законодавства про судові витрати", в разі заявлення декількох вимог, позивачу слід сплатити судовий збір за кожну вимогу.

Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги і про стягнення моральної і матеріальної шкоди, то за сплату кожної вимоги слід представити суду оригінал відповідної квитанції.Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову (заяви) в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову (заяви) і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову, заяви) до розгляду.

Право на звернення в суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспрюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, суд - Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановив ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомив позивача та надав їм строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п?яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначені судом недоліки, в строк не були усунені, відтак позовна заява вважається неподаною і належить поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 - про захист прав споживача, стягнення коштів та стягнення моральної шкоди - визнати неподаним та повернути позивачу.

Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення .

Ухвала можу бути оскаржена через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.С. Кицюк