Ухвала суду № 57335204, 21.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/2939/16-ц

Провадження № 2/760/2763/16

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 квітня 2016 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шевченко Л. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власностігу,

в с т а н о в и в:

15.02.2016 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_9, про визнання права власності.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17.02.2016 зазначена позовна заява залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 119 ЦПК.

Так, відповідно до частини другої статті 32 ЦПК участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Згідно з пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).

З матеріалів, доданих до позовної заяви, випливає, що 29.08.2015 ОСОБА_7 (цедент) та ОСОБА_1 (цесіонарій-1), ОСОБА_2 (цесіонарій-2), ОСОБА_3 (цесіонарій-3), ОСОБА_4 (цесіонарій-4), ОСОБА_5 (цесіонарій-5), ОСОБА_6 (цесіонарій-6) уклали договір відступлення права вимоги (цесії) № 2.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули право вимоги до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» щодо сплати суми боргу в розмірі 9 250 дол. США (згідно курсу НБУ станом на 29.08.2015 становить 125 853,65 грн.), який виник у зв'язку з наданням ОСОБА_7 - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у тимчасове строкове користування грошових коштів за договором з банком, відповідно до умов договору банківського вкладу «Новорічний подарунок «Тридцяти місячний» № 682368/2013 від 22.11.2013.

Отже, відсутня ознака спільності предмета позову, оскільки права та обов'язки позивачів не пов'язані між собою, є окремо визначеними, а тому не є однорідними.

Таким чином, позивачам належить обґрунтувати підстави для виникнення процесуальної співучасті.

У пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».

Зі змісту позовних вимог випливає, що позивачі пред'явили позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8, однак не обґрунтували свої вимоги до ОСОБА_8

У зв'язку з цим позивачам належить викласти обставини, якими вони обґрунтовують свої вимоги саме до ОСОБА_8, та зазначити чим він порушив, не визнав або оспорив їх права, свободи чи інтереси.

Частина п'ята статті 119 ЦПК передбачає, що «до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору».

Однак, до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Оскільки позивачі заявляють вимоги майнового характеру, то його розмір визначається відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 6 Закону «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Абзац перший частини шостої статті 6 Закону «Про судовий збір» передбачає, що «у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом».

Відповідно до відбитку штампа для поштових відправлень на конверті, позовна заява та додані до неї документи були надіслані до суду 10.02.2016.

Оскільки позивачі просять визнати за ними право власності на грошові кошти в іноземній валюті, то кожному позивачу, в залежності від ціни позову, належить пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом оплатити судовий збір у відповідному розмірі з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день направлення позовної заяви до суду.

Реквізитами для сплати судового збору є: розрахунковий рахунок № 31212206700010, утримувач коштів ГУДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: ГУ ДК у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу 22030001; 050, «судовий збір».

Ухвалою від 17.02.2016 про залишення позовної заяви без руху позивачам було запропоновано усунути недоліки шляхом подання нової, належним чином оформленої позовної заяви, а також належного доказу сплати судового збору.

Строк для усунення недоліків був встановлений - три днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.02.2016 року направлялась позивачам в порядку передбаченому для направлення судових повісток.

Згідно з частиною п'ятою статті 74 ЦПК судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Відповідно до абзацу 5 частини п'ятої статті 74 ЦПК у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач ОСОБА_4 отримала вищезазначену ухвалу 15.03.2016, а позивач ОСОБА_6 - 09.03.2016.

Крім цього, з матеріалів справи випливає, що інші позивачі за адресою, зазначеною в позовній заяві, повідомлення не отримують, оскільки конверти були повернуті на адресу суду без вручення адресатам.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З матеріалів справи випливає, копія ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.02.2016 року направлялась позивачу ОСОБА_1 на адресу, яка зазначена ним в позовній заяві, а саме: 29013, АДРЕСА_1; позивачу ОСОБА_3 на адресу, яка зазначена нею в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_3; позивачу ОСОБА_2 на адресу, яка зазначена нею в позовній заяві, а саме: 29013, АДРЕСА_1 та позивачу ОСОБА_5 на адресу, яка зазначена нею в позовній заяві, а саме: 21034, АДРЕСА_2.

Однак конверти, в яких була направлена копія ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.02.2016, повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», без вручення адресату.

Іншої адреси, за якою позивачам можливо було б направити копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.02.2016, позивачі суду не надали.

З лютого 2016 року до суду позивачі жодного разу не з`являлися, справою не цікавилися, копію ухвали не отримують.

Враховуючи вищезазначене, позивачі був належним чином повідомлені про постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.02.2016 та мали можливість виконати її вимоги та усунути недоліки своєї позовної заяви.

Станом на день постановлення цієї ухвали позивачі недоліки позовної заяви не усунули.

Частина друга статті 121 ЦПК передбачає «якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві».

Таким чином, позовну заяву належить визнати неподаною та повернути позивачам.

Керуючись статтями 119, 121 ЦПК, суддя

у х в а л и в:

Позовну ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності вважати неподаною та повернути позивачам.

Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Л. В. Шевченко